Ухвала суду № 59973111, 25.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1777/2016 р. Головуючий в І інстанції Ведмідська Н.І.

Доповідач Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року серпня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПолікарпової О.М.суддівБазіль Л.В. Кузнєцової О.А.за участі секретаряПрушинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2015 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) посилаючись на те, що 15.01.2014 року між ним та Банком було укладено договір грошового вкладу НОМЕР_1 «Депозит Плюс», сума вкладу становить 12000 доларів США з нарахуванням на вклад 9,5 % річних, які перераховуються на його карту, а також з нарахуванням 1% в якості бонусу на карту Бонус плюс.

17.01.2014 року між цими ж сторонами було укладено договір грошового вкладу №SAMDNWFD0070060665100 «Депозит Плюс» строком на 366 днів на суму 5000 доларів США, зі сплатою 9,5% річних, які перераховуються на його карту НОМЕР_2 та сплатою 1% на карту Бонус плюс. Дані договори було укладено за місцем проживання позивача смт. Чорноморське АР Крим в приміщенні Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк». По закінченню дії договорів позивач звернувся з письмовими заявами до Банку, однак останній не виконує свої договірні зобов'язання з повернення депозитного вкладу та відсотків. Тому просив суд винести рішення, яким зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому 9,5% річних за користування вкладом до моменту повернення його повної суми, а також стягнути з відповідача на свою користь банківський вклад за вказаними договорами, що складає: розмір депозитного вкладу -17000 доларів США, 3% річних в розмірі 76,02 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу і, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач двічі не з'явився, хоча був належним чином повідомлений. Його представник повідомила суд про те, що вона на даний час інтереси позивача не представляє, оскільки свої договірні зобов'язання перед клієнтом вона виконала, що підтверджується їх угодою (т.1, а.с.26).

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Кобзар Ю.Б. зазначила, що, на її думку, рішення суду є законним і обгрунтованим, апелянт не надав жодного доказу і не навів жодної обставини, які б спростовували рішення суду.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не було дотримано письмової форми укладених договорів банківських вкладів, а тому надані позивачем договори з додатками до них не підтверджують внесення ним готівки до Банку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та нормах закону.

За положеннями ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 03.12.2003 року №516 (в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із п. 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

З наданих позивачем доказів вбачається, що 15.01.2014 р. між ним та Банком в приміщенні «Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір НОМЕР_1 Вклад «Депозит Плюс», за яким ОСОБА_1 передав Банку суму вкладу в розмірі 12000 доларів США, зі сплатою 9,5% річних, які перераховуються на його рахунок/карту НОМЕР_2. Вклад оформлено на строк 366 днів до 15 січня 2015 року включно (а.с.13-15).

З договору вбачається, що остаток по вкладу на 15 січня 2014 року становив 12000 доларів США, який зарахований на особовий рахунок НОМЕР_3.

Додатковою угодою від 15 січня 2014 року до договору НОМЕР_1 збільшено відсоткову ставку вкладу на 1% річних, який в якості бонусу перераховується на бонусний рахунок «Бонус плюс» (а.с.14-15).

17.01.2014 року між ОСОБА_1 та Банком укладено договір НОМЕР_4 вклад «Депозит Плюс», за яким він передав Банку 5000 доларів США, зі сплатою 9,5% річних, які перераховуються на його рахунок/карту НОМЕР_2. Вклад оформлено на строк 366 днів до 17 січня 2015 року включно (а.с.16-18).

За даними по вкладу, які містяться у договорі, остаток по вкладу на 17 січня 2014 року становив 5000 доларів США, який зарахований на особовий рахунок НОМЕР_5.

Додатковою угодою від 17 січня 2014 року до договору НОМЕР_1 збільшено відсоткову ставку вкладу на 1% річних, який в якості бонусу перераховується на бонусний рахунок Бонус плюс (а.с.17-18).

Таким чином, загальна сума, яка була внесена позивачем на депозитні рахунки становила 17 000 дол. США.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог договори банківських вкладів, а також банківська картка (а.с.13-18, 24) не є належними та допустимими доказами внесення готівки до Банку.

Оригінали договорів, а також документ, що підтверджує внесення грошової суми і відповідає вимогам, установленим законом та зазначеним вище нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності, позивачем до суду першої та апеляційної інстанції надано не було, хоча згідно з положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції).

Так, із копії вказаних договорів вкладів «Депозит плюс» та додаткових угод до них вбачається, що ОСОБА_1 було отримано один екземпляр цих договорів, про що поставлено відповідний підпис ( а.с.13 зворот, а.с.14-15, а.с.16 зворот, а.с.17-18).

Крім того, судова колегія не може взяти до уваги копію довідки №4443551 від 08.05.2014 року видану Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.122), в якій зазначено дані щодо рахунків ОСОБА_1, оскільки вона не завірена та з відбитку печатки на ній не вбачається, що вона була поставлена саме цим відокремленим підрозділом Банку.

Посилання апелянта на той факт, що доказом внесення грошових коштів на рахунок Банку є видача банківської картки НОМЕР_2, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки картка видавалась для нарахування відсотків за використання Банком коштів в розмірі 9,5% та 1 % в якості бонусу і не підтверджує факту внесення позивачем коштів на банківські вклади.

Доказів, що підтверджують наявність на час звернення до суду грошових сум на рахунках позивача, відкритих на підставі спірних договорів, сторонами ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що грошові кошти могли бути внесені в Банк не готівкою, а перераховані з одного рахунку на інший, також не приймаються до уваги, так як останнім не було надано доказів того, що саме в такий спосіб було перераховано кошти.

Не знайшло своє підтвердження посилання апелянта на те, що договори вкладу було укладено в м. Дніпропетровськ, а не в Криму, так як зі змісту самих договорів та додаткових угод до них вбачається, що всі угоди було укладено саме в відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою смт. Чорноморське, вул. Революції, 7, АР Крим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів за договорами банківського вкладу через відсутність доказів, які підтверджують правові підстави такої вимоги.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не було доведено в суді заявлені позовні вимоги, не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди з відповідача в сумі 5000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, які б могли бути підставою для її задоволення та скасування рішення суду, а тому скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 листопада2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді два підписи

Л.В. Базіль

О.А. Кузнєцова

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 29 серпня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 25 серпня 2016 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання О.В. Прушинська