Рішення № 59970814, 26.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/629/16-ц 26.08.2016 260082016 26.08.2016

Провадження №22-ц/784/1918/16

Справа № 486/629/16-ц Головуючий в 1 інстанції Волкова О.І.

Провадження № 22ц/784/1918/16 Доповідач - Маляренко І.Б.

Категорія:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Данилової О.О., Темнікової В.І.

За участю секретаря: Тищенка Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що з 15.08.2015 року перебуває з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню дитину дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з відповідачем вони не проживають, дочка знаходиться на її повному утриманні, батько в утриманні та вихованні дитини участі не бере. Просила стягнути з відповідача аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Крім того просила стягнути на її утримання аліменти у розмірі 1 / 4 частини з усіх видів доходу відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 551.20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на дочку в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, у стягненні аліментів на позивачку відмовити.

При цьому відповідач посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.184 Сімейного кодексу України, якими визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, у випадку наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно

з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної

давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 15 серпня 2015 року, мають спільну дитину дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із наданими позивачкою ОСОБА_2 довідками Центру надання адміністративних послуг та Управи МПЗ м. Южноукраїнська вона зареєстрована та проживає разом з дитиною за адресою: м. Южноукраїнськ Миколаївської області, вул.. Гардова, 19.

Із наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки вбачається, що він з 21 червня 2016 року як безробітний перебуває на обліку у Державному центрі зайнятості Арбузинського РЦЗ.

Як пояснив сам апелянт на момент ухвалення рішення судом першої інстанції будь-яких виплат у звязку з перебуванням на обліку як безробітний він не отримував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої батьківські обов'язки не виконує, дитину не утримує, матеріальної допомоги не надає.

Крім того виходив із положень ст.ст. 84,141180,181,191 СК України, ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої ВРУ 27.02.1991 року, щодо приоритетності забезпечення інтересів дитини.

Проте повністю погодитись із рішенням суду погодитись не можна.

Частиною. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У силу положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Отже, відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду

на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом

та які на які посилався позивач. Право застосування норми права належить виключно суду.

При цьому дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) встановив фактичні обставини справи та прийшли до правильного висновку про стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, оскільки він не надав суду належних доказів наявності у нього мінливого заробітку та підтвердження його доводів щодо спроможності сплачувати позивачці щомісячно по 400 грн. на утримання дочки.

Що стосується аліментів, стягнених на утримання самої позивачки, то в даному випадку колегія суддів вважає, що суду слід було виходити з такого.

Коло осіб, які мають право на аліменти і підстави для їх отримання визначені відповідними статтями СК України.

Так, відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Саме по собі посилання відповідача на те, що він не працює не звільняє його від обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину та надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, оскільки він є фізично здоровою людиною, здатною забезпечити їм такі умови.

Проте колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання дружини суд першої інстанції не в повній мірі врахував доводи відповідача щодо його матеріального становища і стану здоров'я, а тому вважає за можливе зменшити зазначений розмір аліментів до 1/8 частки всіх видів доходу відповідача щомісячно.

Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст.192 СК України, звернутись до суду з вимогами про зміну розміру аліментів.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування судом норм

матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на дані

правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України,

колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року скасувати в частині стягнення зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі ? частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року, і до досягнення малолітньою донькою Валентиною, ІНФОРМАЦІЯ_4, трьох років і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року, і до досягнення малолітньою донькою Валентиною, ІНФОРМАЦІЯ_4, трьох років;

в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: