Рішення № 59970793, 26.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1852/15-ц 26.08.2016 26.08.2016 26.08.2016

Провадження №22-ц/784/250/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27 Єдиний унікальний номер 489/1852/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/250/16

Головуючий у І інстанції Кокорєв В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Темнікової В.І., Маляренко І.Б.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

За участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про тлумачення змісту правочину та покладання зобовязань, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі ПАТ «Фідобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилалося на те, що 01 вересня 2008 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/5865/2/22247, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами строком до 31 серпня 2033 року. У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань виникла заборгованість за вказаним кредитом у розмірі 123160 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1944061 грн., які позивач просив стягнути з відповідача (а.с. 2-4 т.1).

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Фідобанк», посилаючись на те, що разом з кредитним договором сторонами було підписано додаток №1 до кредитного договору, в колонці 8 якого, яка має назву «абсолютне значення подорожчання кредиту, грн.», зазначено суму 367272,04 грн. Відповідач вважав, що вказана сума є значенням подорожчання кредиту, тому просив розтлумачити зміст колонки 8 у додатку №1 «повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту», зобовязати банк здійснити перерахунок розміру щомісячного платежу й надати новий графік погашення, а також зарахувати сплачені кошти в розмірі 59941 долар 38 центів США в рахунок погашення основного боргу (а.с. 49-56 т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 27 липня 2015 року про виправлення описки, позов ПАТ «Фідобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість у розмірі 123160 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1944061 грн., з якої 1515 доларів 46 центів США, що еквівалентно 23921 грн.16 коп. прострочена заборгованість за кредитом; 116479 доларів 92 центи США, що еквівалентно 1838607 грн. строкова заборгованість за кредитом; 4382 долари 55 центів США, що еквівалентно 77069 грн.86 коп. прострочена заборгованість за відсотками; 282 долари 74 центи США, що еквівалентно 4462 грн.98 коп. - строкова заборгованість за відсотками; 3890 грн.77 коп. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 114-115, 138 т.1).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення його зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (а.с. 118-124 т.1).

Справа розглядалась судами неодноразово.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду в частині, що стосується первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Представник позивача просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2008 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 014/5865/2/22247, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою 12,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 31 серпня 2033 року. Відповідно до п. 5.2 зазначеного кредитного договору позичальник зобовязався здійснювати погашення кредиту щомісячно безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора та встановлено ануїтетну форму платежу згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору «Повідомлення позичальника фізичної особи про умови надання споживчого кредиту» (а.с. 9 т.1).

До вказаного вище повідомлення також надано додаток у вигляді графіка погашення кредиту із зазначенням суми абсолютного подорожчання кредиту. У додатку до повідомлення зазначено, що розрахунки всіх платежів здійснюються у валюті кредиту на дату розрахунку (за курсом НБУ).

Згідно з меморіальним ордером від 01 вересня 2008 року відповідач отримав 150000 доларів США, що еквівалентно 726930 грн. (ас. 24, 25 т.1).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором, 25 грудня 2014 року банк направив вимогу про добровільне погашення простроченої заборгованості, а також про дострокове повернення усієї заборгованості за кредитом (а.с. 28 т.1).

Станом на 22 січня 2015 року заборгованість за спірним кредитним договором склала 123160 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1944061 грн., з якої 1515 доларів 46 центів США, що еквівалентно 23921 грн.16 коп. прострочена заборгованість за кредитом; 116479 доларів 92 центи США, що еквівалентно 1838607 грн. строкова заборгованість за кредитом; 4382 долари 55 центів США, що еквівалентно 77069 грн.86 коп. прострочена заборгованість за відсотками; 282 долари 74 центи США, що еквівалентно 4462 грн.98 коп. - строкова заборгованість за відсотками; 3890 грн.77 коп. пеня за прострочення сплати кредиту.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилася заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню на користь останнього, врахувавши при цьому наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із його необґрунтованості, оскільки ОСОБА_3 підписав кредитний договір особисто, а зміст договору та додатків до нього є однозначними та зрозумілими.

Висновки суду в частині задоволення первісного позову відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що між 01.09.2008 року між Акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач (а.с. 29-31 т.1), та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/5865/2/22247, за яким відповідач отримав від позичальника кредит в сумі 150000 доларів США на строк до 31.08.2033 року зі сплатою 12,5 % річних на придбання житлового будинку № 36 по вул. Електронній в м. Миколаєві.

Відповідно до п. 5.2 зазначеного кредитного договору позичальник зобовязався здійснювати погашення кредиту щомісячно безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора та встановлено ануїтетну форму платежу згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору «повідомлення позичальника фізичної особи про умови надання споживчого кредиту». До вказаного вище повідомлення також надано додаток у вигляді графіку погашення кредиту із зазначенням суми абсолютного подорожчання кредиту. У додатку до повідомлення зазначено, що розрахунки всіх платежів здійснюються у валюті кредиту на дату розрахунку за курсом НБУ.

Згідно з меморіальним ордером від 01 вересня 2008 року відповідач отримав 150000 доларів США, що еквівалентно 726930 грн. (а.с. 24, 25 т.1).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором, 25 грудня 2014 року банк направив вимогу про добровільне погашення простроченої заборгованості, а також дострокове повернення усієї заборгованості за кредитом (а.с. 28).

Станом на 22 січня 2015 року заборгованість за спірним договором згідно розрахунку, наданого позивачем, склала 123160 доларів 67 центів США, що еквівалентно 1944061 грн., з якої 1515 доларів 46 центів США, що еквівалентно 23921,16 грн. прострочена заборгованість за кредитом,116479 доларів 92 центи США, що еквівалентно 1838607 грн. строкова заборгованість за кредитом, 4882 долари 55 центів США, що еквівалентно 77069,86 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 282 долари 74 центи США, що еквівалентно 4462,98 грн. строкова заборгованість за відсотками та 3890,77 грн. пеня (а.с. 5-8 т.1).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність вказаної суми заборгованості. Більш того, вірність розрахунку, наданого позивачем, підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 16/5, проведеної апеляційним судом за клопотанням відповідача (а.с. 230-277 т.2).

Що стосується висновку суду в частині підстав відмови в задоволенні зустрічного позову щодо тлумачення змісту колонки 8 Додатку №1 «повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту», то з ним погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 637 ЦК України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється у відповідності до ст. 213 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Відповідно до положень ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому ч. 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого правочину.

За змістом вказаної статті тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Отже, чинне законодавством України визначає способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину. Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.

Тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певний пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Колонка 8 додатку до Повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту до укладеного між сторонами кредитного договору має найменування «абсолютне значення подорожчання кредиту грн.». Тому апелянт вважає, що загальна сума платежів, зазначена в графі цієї колонки - 367272,40 виражено в гривні.

Але таке тлумачення умов договору відповідачем є хибним.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що кредит надається в сумі 150000 доларів США зі строком користування до 31 серпня 2033 року із сплатою 12,5 відсотків річних. Повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно шляхом сплати кожного місяця рівних платежів відповідно до Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до цього договору. Відповідно до графіку платежів, наведеного в додатку до повідомлення про умови надання споживчого кредиту, розрахунок всіх платежів здійснюється у валюті кредиту на дату розрахунку (по курсу НБУ) (а.с.9-13 т.1).

Відповідно до Таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, що міститься в Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, розрахунок абсолютного значення подорожчання кредиту здійснюється шляхом підсумовування даних, зазначених за рядком "Усього" у колонках 4, 5 (у розрізі колонок 5.1, 5.2, 5.3 і т. д.) та 6 (у розрізі колонок 6.1, 6.2, 6.3 і т. д.) таблиці з урахуванням даних першого рядка таблиці, тобто з урахуванням усіх платежів, здійснених за рахунок власних коштів споживача для виконання умов отримання кредиту.

Розрахунок абсолютного значення подорожчання кредиту, наведений в додатку до Повідомлення про умови надання споживчого кредиту, зроблено в доларах США, тобто у валюті кредиту, про що свідчать колонки 3, 4, 5, а саме сума отриманого кредиту 150000 доларів США; сума платежу за розрахунковий період, яка складається з суми щомісячних платежів на погашення основної суми кредиту, суми процентів за користування кредитом та платежів за надані супутні послуги (а.с. 13 т.1). Кінцевий підрахунок зазначених платежів свідчить про те, що платежі направлені на погашення отримано кредиту, тобто 150000 доларів США та передбачених договором платежів, плата яких справляється у валюті кредиту.

Враховуючи наведене, аналізуючи умови кредитного договору в цілому, підстав тлумачити зміст колонки 8 додатку до Повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту таким чином, що абсолютне значення подорожчання кредиту складає 367272 гривень, як того просить в зустрічній позовній заяві відповідач, немає.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про тлумачення договору, як того просить відповідач в зустрічному позові, за необгрунтованістю.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком судово-економічної експертизи щодо того, що розрахунок заборгованості не відповідає показнику абсолютного подорожчення кредиту.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо тлумачення правочину слід скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю, частково задовольнивши апеляційну скаргу. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін як таке, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про тлумачення змісту правочину скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: