Постанова № 59968673, 23.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/520/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

23 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Федчишина І.В.

представника відповідача: Ільчика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини польова пошта В4252 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до військової частини польова пошта В4252, Міністерства оборони України про розірвання контракту,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини польової пошти В4252, Міністерства оборони України про розірвання контракту.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суд від 19 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що 17 жовтня 2014 року між позивачем та командиром військової частини польова пошта В4252 укладено строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4252 від 17 жовтня 2014 року №160 ОСОБА_5 зарахований солдатом до списків особового складу частини та призначений на посаду радиста 3 відділення радіогрупи 4 загону спеціального призначення.

07 травня 2015 року відповідно до свідоцтва про хворобу №1541 на підставі статей 41-в, 46-в, 54-в, 30-в графи II Розкладу хвороб та графи I таблиці "Б" додаткових вимог ОСОБА_5 визнаний непридатним до служби у високомобільних військах та обмежено придатним до військової служби.

21 квітня 2016 року позивачем подано рапорт командиру щодо звільнення солдата ОСОБА_5 з військової служби. Даний рапорт не погоджено та вказано, що звільнення з військової служби Збройних Сил України можливо за підстав зазначених в ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". А також у разі оголошення рішення президента про демобілізацію позивача буде звільнено з військової служби відповідно до вимог чинного законодавства встановленим порядком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент звернення позивача до командира військової частини В4252 з рапортом про звільнення , особливий період в Україні не діяв, оскільки діючі Укази Президента України про мобілізацію вичерпали свою дію виконанням, час проведення мобілізації минув, а воєнний час чи частково відбудовний період після закінчення воєнних дій у країні також відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року N2232-XII (Закон N2232-XII)

В силу п. б) ч. 1 ст. 26 Закону N2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, які проходять військову службу за контрактом здійснюється на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Згідно з пунктом а) ч. 6 ст. 26 Закону N2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Разом з тим, згідно п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону N2232-XII у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Визначення поняття "особливий період" закріпляються в Законах України "Про оборону України" від 06.12.1991 року N1932-XII (Закон N1932-XII) та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" N3543-XII (Закон N3543-XII).

Так, згідно з абз.11 ст. 1 Закону N1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до положень абз. 5 ст. 1 Закону N3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року N303/2014 у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію. Указ Президента України N303/2014 затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року N1126-VII та набрав чинності з дня його опублікування - 18.03.2014 року.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону N3543-XII).

Положеннями абз. 6 статті 1 Закону N3543-XII закріплено визначення поняття "демобілізація" як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Із аналізу вищевказаних визначень, колегія суддів дійшла висновку про те, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію, та триває до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду, а тому його закінчення необхідно пов'язувати із виданням Президентом України відповідного указу про демобілізацію.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що станом на момент звернення позивача до командира військової частини В4252 з рапортом про звільнення 21 квітня 2016 року, особливий період в Україні не діяв, оскільки діючі Укази Президента України про мобілізацію вичерпали свою дію виконанням, час проведення мобілізації минув, а воєнний час чи частково відбудовний період після закінчення воєнних дій у країні також відсутні.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 30 червня 2015 року у справі № 21-112а15, та Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015 року №800/582/14.

Разом з тим, щодо посилання позивача на те, що він непридатний до військової служби у зв'язку із станом здоров'я, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_5 подав рапорт про звільнення з військові служби у зв'язку з закінченням дії контракту, при цьому у позовній заяві ОСОБА_5 вказує, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 1541 від 07 травня 2015 року, затвердженого постановою військової лікарської комісії від 07 травня 2015 року останнього визнано непридатним до служби у високомобільних військах та обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

Таким чином, позивачу необхідно повторно звернутись до військово-лікарської комісії для огляду, та в разі наявності діагнозу "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" звернутись із рапортом про звільнення з військової служби саме з цієї підстави.

На момент розгляду даної судової справи, Президентом України питання про демобілізацію осіб, призваних на військову службу за контрактом не вирішувалось, у зв'язку із вказаним, суд вважає, що відповідач правомірно не задовольнив рапорт позивача про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу військової частини польова пошта В4252 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Військова частина польова пошта В4252 про розірвання контракту скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 серпня 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.