Постанова № 59961130, 23.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.08.2016 справа №905/687/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від20.05.2016р.по справі№905/687/16 (головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Шилова О.М., Паляниця Ю.О.)за позовом:Приватного підприємства «Агропром-Центр» м. Київдо відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької областіпростягнення заборгованості в розмірі 401 186,19грн.

У судовому засіданні 17.08.2016р. оголошено перерву до 23.08.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агропром-Центр» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області про стягнення 401 186,19грн., з яких: штраф у розмірі 127 804,66грн., інфляційних витрат у розмірі 250 149,17грн., 3% річних у розмірі 23 232,36грн., у звязку з порушенням грошового зобовязання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» штраф у розмірі 127 80грн.47коп., 3% річні у розмірі 23 232грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 250 149грн.17коп., судовий збір у розмірі 6017грн.80коп. Відстрочено виконання рішення господарського суду по справі №905/687/16 до жовтня 2016року та розстрочено на 18 місяців, з жовтня 2016р. по березень 2018 року.

Товариство з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. по справі №905/687/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення господарського суду скаржник вважає неповне зясування та дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. (Додаткова угода №4 від 29.09.2015р.) є підтвердженням домовленості між сторонами про погашення боргу, шляхом поставки позивачу сільськогосподарської продукції на суму 654 745,12грн., який за своєю правовою природою є новацією та визначає про відсутність заборгованості перед позивачем.

Також, на думку апелянта судом невірно розраховано розмір судового збору, який підлягає стягненню з нього на користь позивача за подання позовної заяви, оскільки позов судом задоволено частково.

Представник позивача у судове засідання прибув, надіслав відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. У попередньому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2013р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» (покупець) укладено договір поставки товару №СЗР-47-К, за умовами якого постачальник зобовязується поставляти покупцеві продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення, а покупець зобовязується прийняти товар й оплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Ціна партії товару й загальна його вартість указуються в специфікаціях (п.3.1.Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору, даний договір діє з моменту підписання по 31 грудня 2013р. У випадку, якщо грошові зобовязання не будуть виконані, даний договір продовжує свою дію до його виконання стороною своїх грошових зобовязань, незалежно від закінчення термінів дії договору, зазначених у п.6.1. Договору (п.6.2. Договору).

Договір та Специфікації до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар в асортименті та кількості, вказаних у Специфікаціях, на загальну суму 1 385 037,38грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.3.3. Договору, покупець зобовязаний оплатити постачальникові товар у строки й у порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснити перерахування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією).

З матеріалів справи вбачається, що: 1) за специфікацією №1 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №313 від 28.03.2013р. на суму 6160,08грн.; 2) за специфікацією №2 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладні №314 від 28.03.2013р. на суму 103901,76грн.; №314/1 від 17.04.2013р. на суму 127644,00грн.; 3) за специфікацією №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №439 від 17.04.2013р. на суму 123494,76грн.; 4) за специфікацією №СЗР-47-К/4 від 22.04.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №716 від 23.04.2013р. на суму 32400,00грн.; 5) за специфікацією №СЗР-47-К/5 від 29.04.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №833 від 29.04.2013р. на суму 12384,96грн.; 6) за специфікацією №СЗР-47-К/6 від 13.05.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладні №945/1 від 14.05.2013р. на суму 23253,36грн., №945 від 13.05.2013р. на суму 21464,64грн.; 7) за специфікацією №СЗР-47-К/7 від 20.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1074 від 20.05.2013р. на суму 27540,00грн.; 8) за специфікацією №СЗР-47-К/8 від 21.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1097 від 24.05.2013р. на суму 48970,80грн.; 9) за специфікацією №СЗР-47-К/9 від 27.05.2013р. (строк оплати до 31.10.2013р.): накладні №1184 від 28.05.2013р. на суму 61130,88грн.; №1184/1 від 07.06.2013р. на суму 174843,36грн.; 10) за специфікацією №СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1185 від 28.05.2013р. на суму 22860,00грн.; 11) за специфікацією №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1217 від 30.05.2013р. на суму 50911,20грн.; 12) за специфікацією №СЗР-47-К/12 від 31.05.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №1235 від 03.06.2013р. на суму 5073,88грн.; 13) за специфікацією №СЗР-47-К/13 від 17.06.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1415 від 20.06.2013р. на суму 3309,72грн.; 14) за специфікацією №СЗР-47-К/14 від 25.06.2013р. (строк оплати до 25.09.2013р.): накладна №1468 від 25.06.2013р. на суму 46962,00грн.; 15) за специфікацією №СЗР-47-К/15 від 03.07.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1500 від 13.08.2013р. на суму 133716,00грн.; 16) за специфікацією №СЗР-47-К/16 від 22.07.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1507 від 23.07.2013р. на суму 14299,20грн.; 17) за специфікацією №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р. (строк оплати до 01.03.2014р.): накладна №1623 від 05.09.2013р. на суму 313236,00грн.; 18) за специфікацією №СЗР-47-К/18 від 19.08.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1704 від 05.09.2013р. на суму 31480,80грн.

Відповідно до п.3.5. Договору, датою оплати партії товару вважається дата надходження коштів у повному обсязі, згідно умов специфікації, на рахунок постачальника.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що покупець зобовязаний, здійснюючи оплату за товар, зазначати в призначенні платежу конкретне зобовязання, тобто номер і дату договору поставки, у рамках якого здійснюється оплата, номер специфікації до договору, номер і дату накладній, по якій був отриманий оплачуванийтовар. Якщо покупець при платежі не виконає зазначеної умови, постачальник має право сам, на свій розсуд, визначити у виконання якого договору й специфікації зарахувати кошти, що надійшли від покупця в рахунок оплати.

Відповідач в рахунок оплати товару сплатив позивачу 418288,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 33985,68грн., що підтверджено накладною на повернення №140 від 13.05.2013р.

В ході виконання договору сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог, кошти від проведеного взаємозаліку позивачем були направлені на погашення боргу за наступними специфікаціями: 1) взаємозалік від 21.10.2014р. в сумі 125296,00грн. направлено на погашення: в сумі 106483,91грн. по специфікації №2 від 15.03.2013р.; в сумі 18812,09грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; 2) взаємозалік від 18.11.2014р. в сумі 148662,00грн. направлено на погашення: в сумі 79983,72грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; в сумі 18288,00грн. по специфікації СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р.; в сумі 23490,48грн. по специфікації №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р.; в сумі 26899,80грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.; 3) взаємозалік від 29.09.2015р. в сумі 272294,20грн. направлено на погашення: в сумі 272294,20грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2015р. у справі №905/3008/15 відповідач, тобто Товариство з додатковою відповідальністю «Красносільське», свої зобовязання з оплати вартості поставленого товару виконав з порушенням строків, визначених Договором та Специфікаціями.

Дослідивши доводи апеляційної скарги вбачається, що 29.09.2015р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» (підприємство) та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» (товариство) укладено в тому числі додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. про зарахування однорідних зустрічних вимог в розмірі 364 745,12грн., в якій визначено, що борг товариства є погашеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На думку апелянта, укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. (Додаткова угода №4 від 29.09.2015р.) за своєю правовою природою є новацією, що позбавляє позивача права на стягнення відповідальності.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, новація це угода про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення.

Разом з тим, зобовязання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами.

Таким чином, Договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. є самостійним правочином, не містить посилань на зобовязання за Договором від 11.02.2013р. №СЗР-47-К та не являє собою новацію щодо нього, а лише містить умову щодо можливості проведення оплати за товар шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникнуть між ними на підставі господарсько-правових зобовязань.

При цьому, зобовязання оплатити за цим Договором покладено на Приватне підприємство «Агропром-Центр» м. Київ.

Відповідно до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, укладенням Додаткової угоди №4 від 29.09.2015р. до Договору №1/59 від 21.10.2014р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» відбулись правочини щодо припинення зобовязання зарахуванням.

Крім того, як умови Договору, так і приписи ст. 625 Цивільного кодексу України визначають можливість застосування відповідальності у звязку з несвоєчасним виконанням грошового зобовязання, яке є триваючим, і не завжди співпадає з моментом його виконання.

При цьому, як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем визначена кількість днів прострочення виконання зобовязань саме на 29.09.2015р. дату укладення Додаткової угоди (а.с. 14).

За таких обставин, оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розрахувався, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь 127 804,66грн. штрафу, 23 232,36грн. 3% річних за період з 03.09.2013р. по 29.09.2015р. та 250 149,17грн. інфляційних витрат за період з 17.09.2013р. по 29.09.2015р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено стягнення, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 250 149,17грн. інфляційних витрат за період з 17.09.2013р. по 29.09.2015р. судом задоволені повністю. Водночас, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів вважає, що дійсний розмір цих витрат складає 227 832,34грн. за період з жовтня 2013р. по серпень 2015р., враховуючи, що період прострочення починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, чого господарським судом не враховано.

Так, за Специфікацією №2 від 15.03.2013р. за період з 01.11.2013р. по 30.09.2014р. на суму боргу 106 483,91грн. інфляційні витрати складають 18 100,31грн.

За Специфікацією №3 від 28.03.2013р. за період з 01.11.2013р. по 30.09.2014р. на суму боргу 98 795,81грн. інфляційні витрати складають 16 793,47грн.

За Специфікацією №7 від 20.05.2013р. за період з 01.10.2013р по 31.10.2013р. на суму боргу 27 540,00грн. інфляційні витрати складають 110,6грн. та за період з 01.11.2013р. по 31.01.2014р. на суму боргу 16 478,89грн. 148,71грн.

За Специфікацією №8 від 21.05.2013р. за період з 01.10.2013р. по 31.01.2014р. на суму боргу 48 970,80грн. інфляційні витрати складають 639,56грн.

За Специфікацією №9 від 27.05.2013р. за період з 01.11.2013р. по 31.01.2014р. на суму боргу 235 974,24грн. інфляційні витрати складають 2 129,44грн., за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суму боргу 112 050,55грн. 672,30грн., за період з 01.03.2014р. по 30.06.2014р. на суму боргу 13 254,74грн. 1 415,63грн., за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. на суму боргу 7 956,34грн. 31,83грн.

За Специфікацією №10 від 27.05.2013р. за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. на суму боргу 18 288,00грн. інфляційні витрати складають 3 622,14грн.

За Специфікацією №11 від 29.05.2013р. за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. на суму 23 490,48грн. інфляційні витрати складають 4 652,55грн.

За Специфікацією №14 від 25.06.2013р. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму боргу 46 962,00грн. інфляційні витрати складають 167,85грн.

За Специфікацією №15 від 03.07.2013р. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму боргу 133 716,00грн. інфляційні витрати складають 534,86грн.

За Специфікацією №16 від 22.07.2013р. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму боргу 14 299,20грн. інфляційні витрати складають 57,20грн.

За Специфікацією №17 від 30.07.2013р. за період з 01.04.2014р. по 31.10.2014р. на суму 313 263,00грн. інфляційні витрати складають 48 511,31грн., за період з 01.11.2014р. по 31.07.2015р. на суму боргу 286 336,20грн. 132 302,25грн., за період з 01.08.2015р. по 31.08.2015р. на суму 272 294,20грн. -2 178,35грн. (дефляція).

За Специфікацією №18 від 19.08.2013р. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму 25 280,80грн. інфляційні витрати складають 101,12грн.

Також, враховуючи вищевикладене та здійснивши повний розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з розрахунком господарського суду та вважає зазначену вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 26 332,34грн. за період з 03.09.2013р. по 28.09.2015р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 127 804,66грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а у разі прострочення понад двадцять днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Оскільки строк оплати сторонами визначено в окремих специфікаціях до Договору від 11.02.2013р. №С3Р-47-К, про що зазначено вище, позивач нарахував до стягнення штраф в розмірі 127 804,66грн. саме за умовами кожної специфікації.

При цьому, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями, як на підставу звільнення його від відповідальності, судом не приймаються з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься Висновок ОСОБА_6 палати України про форс-мажорні обставини у відповідача станом на 23.07.2014р.

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку настання обставин, які перебувають поза контролем сторін (форс-мажорних), які сторонами не могли бути передбачені й враховані, як то: стихійні лиха, технічні аварії, воєнні дії, рішення органів влади або місцевого самоврядування, страйку (крім персоналу сторін) Сторона, що зазнала дії таких обставин, звільняється від відповідальності за невиконання зобовязань за договором на період дії форс-мажору.

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що при настанні обставин, які зазначені в пункті 5.1. даного Договору, сторона для якої вони виникли, повинна в триденний строк письмово повідомити іншу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органа ОСОБА_6 України або іншого уповноваженого органу.

При цьому, п. 5.4. Договору визначає, що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення або несвоєчасне надання довідки, позбавляє потерпілу сторону права посилатися на зазначені обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобовязань за цим Договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення або надання довідку позивачу.

Відповідно до ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не регулює спірні відносини і господарським судом правомірно не застосований, оскільки ним встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями та за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги.

Заяви про застосування позовної давності відповідачем в установленому порядку не заявлено.

При таких обставинах, господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованих позовних вимог в частині нарахування штрафу в розмірі 127 804,66грн.

Водночас, згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст.617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Апеляційний суд погоджується з тим, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке до того ж зазнало значних пошкоджень посівів сільськогосподарських культур у 2014р., що підтверджується Висновком ОСОБА_6 палати України про форс-мажорні обставини від 04.09.2014р. №2143/05-4 та знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення розміру штрафу до 10% та наданням відстрочки виконання рішення до жовтня 2016 року, тому дійний розмір штрафу становить 12 780,47грн.

Щодо звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних витрат, колегія зазначає, що за змістом норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. №6-38цс11) без попередньої вимоги.

Водночас, відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, надаючи відстрочку та розстрочку виконання рішення одночасно, господарський суд порушив зазначені приписи, у звязку з чим рішення в частині надання розстрочки виконання рішення підлягає скасуванню.

Також є безпідставним довод апелянта щодо невірного розрахунку розміру судового збору, який підлягає стягненню з нього на користь позивача за подання позовної заяви, оскільки позов судом задоволено частково, з огляду на наступне.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пунктом 2 частини 1 передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, господарський суд виходив з того, що пунктом 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних витрат та надання розстрочки виконання рішення, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с.Красне, Бахмутського району, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 змінити частково та викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) штраф у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят)грн.47коп., 3% річні у розмірі 23 232 (двадцять три тисячі двісті тридцять дві)грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 227 832 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дві)грн.34коп., судовий збір у розмірі 5 683 (пять тисяч шістсот вісімдесят три)грн.05коп. за подання позовної заяви.».

Виключити абзац четвертий резолютивної частини рішення.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) 368 (триста шістдесят вісім)грн. 23коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим.

2прим.-Позивачу;

2прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.