Ухвала суду № 59941551, 22.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11793/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1343/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представника позивача Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Грищенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни до ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне (повторне) рішення Івано-Франківського міського суду від 20 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Соловйова Н.А. звернулася з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки. Позов мотивувала тим, що 06.06.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №150/08/14-15-CLLv, відповідно до якого відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у сумі 25 000 доларів США строком до 05.06.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних і виконати зобов'язання згідно з кредитним договором у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із відповідачем 06.06.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шкіндер С.В. та зареєстрований в реєстрі за №1072, згідно якого відповідач надав у забезпечення земельну ділянку загальною площею 0,0471 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована у садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська», ділянка НОМЕР_1, м. Івано-Франківська, яка належить відповідачу на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку. У зв'язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору, 22.11.2013 року відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості та попереджено про те, що у випадку непогашення заборгованості буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на 04.06.2014 року у відповідача наявна заборгованість, яка становить 584 798, 41 грн. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 року прийнято рішення №49 про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» з 16.06.2014 року.

Просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум», звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу. Задовольнити за рахунок предмету іпотеки - земельної ділянки загальною площею 0,0471 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована у садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська», ділянка НОМЕР_1, м. Івано-Франківська, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за кредитним договором в сумі 584 798, 41 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 квітня 2016 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 06.06.2008 року - земельну ділянку загальною площею 0,0471 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована у садівничому товаристві ,,Бистриця Надвірнянська", ділянка НОМЕР_1, м. Івано-Франківська, що належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту про праві власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що виданий 20.02.2008 року Івано-Франківським міським управлінням земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010829400151, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ ,,Банк Форум" за кредитним договором №150/08/14-15-CLLv від 06.06.2008 року в розмірі 584 798 грн. 41 коп., а саме: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 296 752 грн. 63 коп., поточної заборгованості за нарахованими процентами - 3 923 грн. 78 коп., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 214 334 грн. 57 коп., суми пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків - 69 787 грн. 43 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 3 654 грн. судового збору.

Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необгрунтованим.

Апелянт вказав, що задовольняючи позов суд не врахував, що право власності на земельну ділянку набуте ним під час шлюбу, що підтверджується правовстановлюючими документами на це майно і свідоцтвом про шлюб. Зазначив, що позивачу було відомо про те, що майно перебуває в спільній сумісній власності подружжя. При розгляді справи суд повинен врахувати інтереси його дружини, як співвласника майна, а стягнення може бути звернене лише на його частку у цьому майні. Вважає що до участі у справі слід залучити його дружину ОСОБА_8

Крім того, апелянт зазначив, що суд у рішенні не навів розрахунку розміру заборгованості та не врахував те, що у іншій справі заборгованість за кредитом з нього уже стягнена, що у сукупності із зверненням стягнення на предмет іпотеки призводить до подвійного стягнення.

Просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання апелянт та його представник не з'явилися, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином і завчасно. Апелянт про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, а щодо представника зазначив, що той приймає участь у іншій справі в іншому суді, тому не може з'явитися у судове засідання.

Вважаючи причини неявки апелянта та його представника у судове засідання неповажними, враховуючи те, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд правильно виходив з положень ст.ст. 526, 527, 530, 536, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», встановивши що відповідач не виконує умови кредитного договору щодо повернення наданих у кредит коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, забезпечена нерухомим майном з земельною ділянкою, переданою в іпотеку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №150/08/14-15-CLLv від 06 червня 2008 року, відповідно до якого відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у сумі 25 000 доларів США строком до 05.06.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних і виконати зобов'язання згідно з кредитним договором у повному обсязі. (а.с.6-7).

Для забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_5 06 червня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шкіндер С.В. та зареєстрований в реєстрі за №1072, відповідно до умов якого відповідач надав у забезпечення земельну ділянку загальною площею 0,0471 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована у садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська», ділянка НОМЕР_1, м. Івано-Франківська, яка належить відповідачу на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що виданий 20 лютого 2008 року Івано-Франківським міським управлінням земельних ресурсів та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010829400151, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3. (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.3 Іпотечного договору дана земельна ділянка загальною площею 0,0471 га, згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить 169 560 грн.

Загальна заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в

розмірі 130 476 грн, згідно п.1.4 Іпотечного договору .

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 584 798, 41 грн, і складається із: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 296 752 грн 63 коп., поточної заборгованості за нарахованими процентами - 3 923 грн 78 коп., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 214 334 грн 57 коп., пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків - 69 787 грн 43 коп. (а.с.4-5).

22 листопада 2013 року ОСОБА_5 було направлено вимогу щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, а також вказано на те, що у випадку невиконання вимоги в тридцятиденний строк з дня її отримання, банк буде змушений ініціювати процедуру примусового стягнення боргу в судовому порядку та ставити питання щодо звернення стягнення на заставне майно, яке належить йому на праві власності, а саме земельну ділянку НОМЕР_1, яка передана в іпотеку згідно Договору іпотеки. (а.с.17).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним

чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем.

В силу ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 3.4.1 договору іпотеки, у випадку невиконання основного зобов'язання іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його реалізації у спосіб визначений договором іпотеки та чинним законодавством України.

Положеннями ст. 35 Закону України ,,Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суд вірно виходив з наявності заборгованості відповідача перед позивачем, розмір якої не оспорюється апелянтом, звернув стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апелянта про те, що земельна ділянка, яка була передана в іпотеку, знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки апелянт заявляє не про порушення свого права, а про порушення речового права своєї дружини ОСОБА_8, не представивши суду доказів того, що він наділений повноваженнями представнляти її інтереси.

Сама ОСОБА_8 не позбавлена можливості захищати свої права, оспорюючи іпотечний договір.

Посилання апелянта на те, що суд не зазначив розрахунку заборгованості безпідставні, оскільки суд зазначив розмір усіх складових заборгованості у мотивувальній та резолютивній частині рішення, втановивши її загальний розмір. І навпаки, апелянт, не надав суду жодних доказів про те, що розмір заборгованості визначений невірно і взагалі його не заперечує.

Мотиви апеляційної скарги про те, що у той же день 20 квітня 2016 року судом ухвалено заочне рішення про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, що є подвійним стягненням, також не приймаються судом, так як виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Такі правові висновки щодо застосування норм статті 33 Закону України «Про іпотеку» міститься й у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року та від 03 лютого 2016 року у справі №6-1080цс15 , які відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. Жодних допустимих та нележних нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на рішення, не надано і апеляційному суду.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк

Я.Ю. Ковалюк