Рішення № 59937460, 16.08.2016, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/24/16-ц

№ пров. 2/544/91/2016

Номер рядка звіту 47

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 серпня 2016 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Ралець О.С,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - адвоката Гордієнка Ю.П.,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, в обґрунтування якого вказала наступне. В лютому 2001 року вона познайомилась з ОСОБА_4, з яким через деякий час почала зустрічатися, а 10 вересня 2001 року вони вирішили проживати разом однією сім'єю. До 2008 року проживали з ОСОБА_4 на орендованих квартирах в АДРЕСА_2. За період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ними 30.03.2007 року було придбано 3-кімнатну квартиру з господарськими будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 37342грн., а 20.06.2008 року було придбано торговий павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 85797грн. Після того, як вона завагітніла, вони з відповідачем 17.11.2009 року зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_2. Ще задовго до реєстрації шлюбу її місце проживання було зареєстровано у спірній квартирі в АДРЕСА_1, що підтверджує ті обставини, що вони з відповідачем і до реєстрації шлюбу проживали разом, таким чином вона вважає, що має право на 1/2 частину трикімнатної квартири з господарськими будівлями в будинку АДРЕСА_1, та на 1/2 частину торгового павільйону, що знаходиться по АДРЕСА_3. Посилаючись на положення ст.70, 74 СК України, ч.2, 3 ст.372 ЦК України позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з 10 вересня 2001 року по 17 листопада 2009 року; в порядку поділу спільно майна визнати за нею право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири з господарськими будівлями в будинку АДРЕСА_1, та на 1/2 частину торгового павільйону АДРЕСА_3

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач суду пояснила, що познайомилась з ОСОБА_4 07.02.2001 року та почала з ним зустрічатись, з вересня 2001 року почали жити з ОСОБА_4 разом у Києві. Жили на орендованих квартирах. У 2007 році купили будинок в с.Теплівка Пирятинського району, а 21.06.2008 року відкрили магазин в с.Теплівка. У травні 2009 року вона завагітніла, а 17.11.2009 року уклали з ОСОБА_4 шлюб. До грудня 2014 року проживали разом. У них був спільний бюджет, всі свята проводили разом, все купували разом.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат Гордієнко Ю.П. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в запереченнях, в яких відповідач вказав наступне. Спірне майно, про яке вказує позивачка ОСОБА_3, було придбане особисто ним до укладення з нею шлюбу та за особисто його кошти, внаслідок лише його трудової діяльності, тому воно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, все це майно є його приватною власністю. У травні 2009 року позивачка завагітніла, 17.11.2009 року вони змушені були зареєструвати шлюб, хоча всі родичі, сусіди та друзі вмовляли його не визнавати дитину, яку народила ОСОБА_3, та не реєструвати з нею шлюб, адже знали про її аморальну та неприйнятну для суспільства поведінку. Але позивачка за допомогою хитрощів та обману знайшла аргументи та упевнила його у зворотному. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову ОСОБА_3 до нього про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом установлено, що 30 березня 2007 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_5 квартиру з господарськими будівлями, що розташована в АДРЕСА_1, що підтверджено копією договору та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.89-92).

У зазначеному будинку з 27.08.2008 року зареєстрована ОСОБА_3, а з 07.09.2010 року зареєстрований ОСОБА_4, що підтверджено копією паспорта позивача та відповідача, а також довідкою виконкому Теплівської сільради від 14.04.2016 року №02-29/214 (а.с.11, 56-57, 139).

20 червня 2008 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_6 торговий павільйон, що знаходиться в АДРЕСА_3 (а.с.49)

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 до 27.01.2005 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.55).

17 листопада 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів був зроблений відповідний актовий запис. ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.9). Даний шлюб розірвано у лютому 2016 року, що підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Від спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Судом в порядку ст.ст.63, 180 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач являється її донькою, а відповідач фактично являється зятем, стосунки із зятем напружені. По суті справи пояснила, що її донька познайомилася з відповідачем 7 лютого 2001 року. Перший час вони проживали разом з нею, а потім з'їхали на орендовану квартиру. Після цього вони переїхали до батьків ОСОБА_4, де проживали два чи три місяці, а потім переїхали в квартиру, яку їм знайшла сестра ОСОБА_4 Вони тоді проживали вдвох, вели спільне господарство, дітей ще не було. ОСОБА_4 в той час часто випивав. Потім вони придбали будинок в селі і там проживали разом. Коли вони переїхали в село, то дочка сказала, що зять придбає їй - ОСОБА_3 магазин, щоб там їй було що робити, тим більше в неї торгова освіта. Шлюб не реєстрували, бо зять часто випивав, і дочка вважала, що так буде краще. Коли вони проживали в Києві, то часто святкували разом із спільними друзями свята і важливі події. Таких періодів, щоб вони проживали окремо, не було. Коли сторони по справі проживали на орендованій квартирі в Києві у 2006 році, то вона кілька разів була в гостях у них, окрім цього там неодноразово бував і її син. Будинок в с. Теплівка був придбаний на початку 2007 року. Спочатку в тому будинку робився капітальний ремонт. Вона в с. Теплівка переїхала в 2009 і проживала там 5 років. Будинок був придбаний за рахунок кредиту, який оформив на себе ОСОБА_4, а сплачувала платежі її донька, яка в той час працювала у відділі канцтоварів в Києві. Згодом вони придбали автобус і магазин, але за які кошти, їй невідомо. Відповідач увесь час їх стосунків з ОСОБА_3 вживав спиртні напої, працювати не бажав. Зареєструвати шлюб сторони по справі вирішили після того, як дізналися, що ОСОБА_3 вагітна.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що зі сторонами перебуває у дружніх стосунках. У 2001 році вона познайомилася з ОСОБА_3. В той час ОСОБА_3 вже проживала з ОСОБА_4. У 2003 році, коли стали працювати разом з ОСОБА_3 в магазині канцелярського приладдя, то вона познайомилась з ОСОБА_4, та вони стали дружити сім'ями, разом святкували дні народження, Новий Рік і інші свята. ОСОБА_4 ніде не працював. Їй відомо, що ОСОБА_3 з ОСОБА_4 проживали з батьками, а потім винаймали житло. Із розмов з ОСОБА_3 вона знала, що за квартиру оплачувала ОСОБА_3. Інколи було таке, що ОСОБА_3 приходила на роботу вся в синцях від побоїв ОСОБА_4, але згодом все налагодилось, і вони навіть придбали собаку. Незважаючи на скандали і пиятику ОСОБА_4, вони не розходились і проживали завжди разом. Останній раз в гостях у ОСОБА_4 вона була приблизно на весні 2006 року. Після покупки будинку в с. Теплівка вона також була у них кілька разів в гостях у період 2010 -2011 років. Яку саме заробітну плату отримувала ОСОБА_3 вона не знає, оскільки вони в той час працювали за відсоток з продажу.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що являється племінницею відповідача, а позивача знає, як колишню дружину дядька, близько її не знає. Стосунки зі сторонами нормальні. По суті справи пояснила, що її дядько до того, як переїхати в с. Теплівка у вересні 2010 року, проживав разом зі своїми батьками по АДРЕСА_2 з 1987 року по серпень 2010 року, а вона проживала по сусідству. Батьки відповідача були хворими і ОСОБА_4 за ними доглядав. Коли ОСОБА_4 жив з батьками в квартирі на АДРЕСА_2 вона ніколи не бачила там ОСОБА_3. Батьків ОСОБА_3 вона також ніколи не бачила. У березні 2007 року ОСОБА_4 придбав собі будинок в с. Теплівка, щоб приїздити туди на літо. Вибирати будинок в Теплівці відповідач їздив разом з батьком. Дядьку в тому селі сподобалося і він почав розбудовувати той будинок: робив ремонт, висадив сад, завів домашніх тварин. До грудня 2007 року ОСОБА_4 був майже постійно в Києві і доглядав за тяжкохворим батьком, аж поки той не помер, потім він доглядав ще деякий час за матір'ю, яка теж тяжко хворіла на онкологічне захворювання. ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_3 в середині двохтисячних років. До 2005 року ОСОБА_4 був одружений з попередньою дружиною ОСОБА_7. Дядько забрав хвору матір в Теплівку. ОСОБА_3 проживала у ОСОБА_4 на правах орендаря та доглядальниці за його хворою матір'ю. ОСОБА_3 в селі поводила себе аморально, тому і було зроблено ДНК тест, бо була підозра, що їх спільна дитина не від ОСОБА_4. Вперше ОСОБА_3 вона побачила на похороні бабусі у 2009 році. До цього у ОСОБА_3 було багато жінок. Після розлучення в 2005 року з ОСОБА_7, ОСОБА_4 проживав близько півроку з ОСОБА_31 в квартирі його батьків. В с. Теплівка ОСОБА_3 доглядала за хворою матір'ю ОСОБА_4. Вперше ОСОБА_3 приїхала до села в 2008 році. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали проживати разом як чоловік та дружина з 2009 року, тобто з моменту реєстрації шлюбу. Відповідач продав дачу, яка йому належала, і з отриманих коштів був придбаний будинок в с. Теплівка. Також ОСОБА_4 вів бізнес із батьком по продажу будівельних матеріалів і зароблені кошти він також вкладав у той будинок.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що відповідач - її рідний брат, а позивача знає, як колишню дружину дядька. У неї та її доньки ОСОБА_19 з ОСОБА_3 неприязні стосунки. По суті справи пояснила, що ОСОБА_4 після розлучення з ОСОБА_7 в 2005 році став часто міняти жінок. Однією з таких жінок була і ОСОБА_3 - позивач по справі, якій ОСОБА_4 допоміг влаштуватися на роботу в магазин канцтоварів. Потім в 2007 році ОСОБА_18 купив дачу в с. Теплівка. Згодом, в грудні 2007 році помирає їх батько. Мати в той час також тяжко хворіла. ОСОБА_4 вирішив переїхати в село на постійне проживання, оскільки йому важко стало вести бізнес і для матері було б краще там. ОСОБА_3 він взяв до себе на роботу, щоб вона допомагала доглядати за хворою матір'ю. ОСОБА_3 в селі вела аморальний спосіб життя. Якимось чином вона змогла завагітніти від ОСОБА_4, і після похорону змусила ОСОБА_4 одружитися на ній. ОСОБА_3 після одруження не переглянула свій спосіб життя і продовжувала гуляти по селу з іншими чоловіками. ОСОБА_4 у той час взяв кредит, щоб купити автобус і магазин в селі для ведення бізнесу. Щоб розрахуватися з кредитом він продав батьківську квартиру, хоча батьки були категорично проти цього і навіть змусили його написати не неї заповіт. ОСОБА_3 постійно жила за рахунок ОСОБА_4, окрім цього за його рахунок жили матір і бабуся позивачки. З ОСОБА_3 вона познайомилася, коли остання проживала в селі Теплівка і доглядала за хворою матір'ю. Зловживати спиртними напоями ОСОБА_4 почав саме в період проживання з ОСОБА_3. Позивач доглядала за мамою ОСОБА_4 погано. Готувати вона не вміла і ходила просити їжу для хворої матері по сусідам. ОСОБА_4 постійно виганяв ОСОБА_3 з будинку, оскільки вона була дуже поганою хазяйкою. ОСОБА_4 мав у власності дачний будинок, гараж, автомобіль і все це він поступово продав.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що являється сусідкою сторін, неприязних стосунків немає. По суті справи пояснила, що в 2007 році до села приїхав ОСОБА_4 із батьком та купив пів будинку. Згодом відповідач взяв кредит і придбав магазин, автобус, а також зробив ремонт в будинку. Це їй відомо зі слів її чоловіка. ОСОБА_4 добре хазяйнував: розводив кролів, розбив сад у дворі. ОСОБА_4 зробив капітальний ремонт в будинку. Коли ОСОБА_4 продав квартиру в Києві, то меблі привозили двома машинами і її діти допомагали їх розвантажувати. ОСОБА_3 вперше приїхала в село в 2008 році. До цього часу її там не було. В магазині ОСОБА_4 працювали наймані працівники, але інколи працював і ОСОБА_4 і ОСОБА_3. ОСОБА_4 інколи випивав, але запійним він не був, вживав алкоголь, як і всі. Господарство в домі вів весь час ОСОБА_4. Він або наймав людей, або сам все робив. В період з 2007 по 2009 року вона в гості до ОСОБА_4 не ходила, спілкувалися як сусіди. Були випадки, коли ОСОБА_3 приходила до неї і просила їжу для хворої матері ОСОБА_4. Чи проживали сторони до реєстрації шлюбу у фактичних шлюбних відносинах, їй невідомо. Коли ОСОБА_4 привіз із Києва свою матір, то ОСОБА_3 теж там вже проживала. Пізніше, після смерті ОСОБА_21 матері, ОСОБА_3 привезла своїх матір та бабусю з Броварів. Матір ОСОБА_4 їй розповідала, що вона і батько ОСОБА_4 були проти того, щоб ОСОБА_4 одружився на ОСОБА_3. Не дуже давно в нього стався інсульт і сестра забрала ОСОБА_4 до Києва, щоб лікувати.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що являється сусідкою сторін, неприязних стосунків немає. По суті справи пояснила, що являється сусідкою ОСОБА_4 з червня 2008 року, тобто з того часу, коли вони з чоловіком купили другу половину будинку, але проживати в своєму будинку вона почала у 2009 році. Коли вона у 2009 році приїхала жити в Теплівку, то ОСОБА_4 з ОСОБА_3 проживали разом. ОСОБА_3 не працювала, лише інколи працювала в магазині, вдома нічого не робила, тому вони наймали робітників та все робити найняті робітники. ОСОБА_3 просила її доглядати за хворою мамою ОСОБА_4, яка їй розповідала, що вони з чоловіком все життя допомагали ОСОБА_4 і їй соромно тепер перед сестрою ОСОБА_4, бо їй майже нічим не допомогли в житті. ОСОБА_4 взяв кредит і купив магазин та автобус. Магазин він купив для ОСОБА_3, щоб їй було чим займатися в селі, але вона погано ним займалася. ОСОБА_4 привозив товар в магазин, товар продавався, а ОСОБА_3 забирала гроші і витрачала їх на себе. Вона часто виїжджала з села то в Київ, то до друзів кудись. ОСОБА_3 постійно позичала гроші чи брала щось у борг і не повертала. Вона вела аморальний спосіб життя і нічого не хотіла робити. Все робили або найняті працівники або ОСОБА_4. У ОСОБА_4 гроші заробляв тільки ОСОБА_4, дохід був від маршрутки, від здачі в оренду квартири в Києві. ОСОБА_3 грошей не заробляла. Коли почалися проблеми з погашенням кредиту, то ОСОБА_3 підговорила ОСОБА_4, щоб він одружився на ній, щоб квартиру в Києві не забрали за борги. ОСОБА_4 погодився і розписався із нею.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що являється чоловіком рідної сестри ОСОБА_4. По суті справи пояснив, що подробиць життя ОСОБА_4 з ОСОБА_3 він не знає, про майно йому також нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що являється сусідом ОСОБА_4, неприязних стосунків немає. По суті справи пояснив, що в село Теплівка він приїхав в серпні 2008 року. ОСОБА_3 появилась в будинку ОСОБА_4 майже в один час, коли він став жити в Теплівці, тобто влітку 2008 року. На момент, коли він приїхав в село, то магазин і маршрутка у ОСОБА_4 вже були куплені. Одного разу він чув, що до ОСОБА_4 телефонували з банка і повідомили, що в нього якісь проблеми з кредитом. На погашення кредиту ОСОБА_4 довелося продати 3-х кімнатну квартиру в Києві. Також ОСОБА_4 продав дачу, два гаража, автомобіль ВАЗ-2105, причеп до автомобіля. Все це майно залишилось ОСОБА_4 у спадщину від батьків. У ОСОБА_3 доходів ніяких не було. Інколи ОСОБА_3 підміняла продавців в магазині і в ті періоди люди до магазину не ходили, бо вона була груба з людьми. Все, що було вкладено в будинок, це все було Романова спадщина. Коли народилася дитина, то почалися скандали у них. ОСОБА_3 отримала в спадок квартиру, тому поїхала туди проживати. У селі всі погано відносилися до ОСОБА_3. ОСОБА_3 часто забирала виручку з магазину, щоб ОСОБА_4 не знав. Хазяїном всього був ОСОБА_4: і магазину і маршрутки. ОСОБА_4 практично не пив, але можливо раз в рік він запивав, але це тривало тільки кілька днів. Вони жили разом, але чи були в них сімейні відносини, він не знає. Їжу ОСОБА_3 не готувала, як у них розподілялися кошти, він не знає.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що являється односельчанином ОСОБА_4. Неприязних стосунків немає. По суті справи пояснив, що познайомився з ОСОБА_4 у 2007 році. Він робив ремонт у будинку ОСОБА_4, кошти за ремонт платив йому ОСОБА_4. ОСОБА_3 приїхала в село приблизно через рік, влітку 2008 року. ОСОБА_3 приїхала до ОСОБА_4 тільки після того, як ремонт був зроблений, і ОСОБА_4 привіз з Києва свою матір. ОСОБА_3 працювати не хотіла. По двору вона нічого не робила. Догляд за матір'ю здійснювали сусіди. Коли матір ОСОБА_4 померла, то ОСОБА_3 привезла свою матір. Після цього ОСОБА_4 став змінюватись. В нього погіршилось здоров'я. ОСОБА_3 перевезла і свою бабусю. Магазин в селі був куплений до приїзду ОСОБА_3. Там спочатку торгували наймані продавці. ОСОБА_4 не відразу в'їхав на постійне проживання в будинок. Перший час він їздив в Київ, перевозив речі, але майже весь час проживав в селі. Ремонт робився за рахунок коштів ОСОБА_4. Він продавав спадкове майно і все робив. Виручку з магазину забирала ОСОБА_3, а за роботу маршрутки ОСОБА_4 забирав гроші собі. ОСОБА_3 по хазяйству нічого не робила. Все в дворі робили або наймані працівники, або ОСОБА_4. ОСОБА_3 з'явилася в будинку ОСОБА_4 для того, щоб доглядати за його матір'ю, та так і залишилась там проживати.

Свідок ОСОБА_28 пояснив, що являється односельчанином ОСОБА_3, неприязних стосунків немає. По суті справи пояснив, що в 2007 році він познайомився з ОСОБА_4, коли він із батьком приїхав купувати будинок в селі Теплівка. Після покупки будинку ОСОБА_4 переїхав туди жити. ОСОБА_4 взяв в кредит маршрутку, на якій заробляв гроші, й за ці гроші робив ремонт в будинку. Потім він взяв кредит під заставу квартири в Києві. Він розрахувався з кредитом за маршрутку, купив магазин і зробив там ремонт. Також доробив ремонт в будинку. ОСОБА_3 з'явилася в будинку ОСОБА_4 влітку 2008 року після покупки магазину. Потім ОСОБА_4 привіз свою матір. ОСОБА_3 була співмешканкою ОСОБА_4. Офіційно вони не були розписані. ОСОБА_3 не працювала і по господарству також нічого не робила. Він працював певний час у ОСОБА_4 на маршрутці, гроші з маршрутки віддавав тільки ОСОБА_4. До придбання будинку ОСОБА_4 з ОСОБА_3 в село не приїздив. ОСОБА_3 інколи торгувала в магазині та виручку забирала собі. ОСОБА_4 любив дитину, яку народила ОСОБА_3, тому він і розписався з нею. Щоб очистити своє добре ім'я, ОСОБА_4 зробив тест ДНК, щоб більше не ходило чуток по селу. ОСОБА_3 мати приїхала жити в село, коли ОСОБА_3 була вагітна. Кожен вівторок він возив ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також її маму до м. Пирятин за продуктами, за все платив ОСОБА_4. Інколи ОСОБА_4 випивав, але в довгі запої він не заходив. У часи, коли ОСОБА_29 був у лікарні чи ще десь, то він доглядав за його господарством.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_9 (мати ОСОБА_3.), ОСОБА_19 (племінниця ОСОБА_4), ОСОБА_18 (рідна сестра ОСОБА_4), оскільки вони заінтересовані в результатах розгляду справи, тому що є близькими родичами сторін, а також їх показання не узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами. Крім того свідки ОСОБА_19 (племінниця ОСОБА_4) та ОСОБА_18 (рідна сестра ОСОБА_4) мають неприязні стосунки з позивачкою.

Після встановлення вказаних обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб в порядку позовного провадження при наявності спору про право цивільне.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Виходячи з наведених норм, кожна людина має право на сімейне життя при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов'язковою умовою для створення їхньої сім'ї. Сім'я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

І хоча проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, але між особами, які проживають однією сім'єю без шлюбу виникають певні сімейні права та сімейні обов'язки, які в деяких випадках прирівнюються до прав та обов'язків подружжя.

А тому, у взаємовідносинах позивача та відповідача слід дослідити характерні риси притаманні подружжю, а саме їх взаємні права та обов'язки, обов'язки батьків і дітей, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, їх спільного проживання та пов'язання їх спільним побутом.

Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачці необхідно для урегулювання питання щодо спільного майна, набутого під час проживання без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За нормами матеріального права для визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя необхідно довести факт проживання позивачки та відповідача однією сім'єю без шлюбу та факт придбання спірного майна в період проживання сторін однією сім'єю.

На підтвердження того, що сторони проживали разом, ОСОБА_3 наводить наступні факти: спільний з відповідачем відпочинок та святкування, її місце реєстрації з 27.08.2008 року в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, пояснення свідків - спільних знайомих та матері.

Так, позивачем були надані фотографії спільного з відповідачем відпочинку (а.с.38-46). Дані фотокартки суд оцінює як неналежні докази, оскільки вони свідчать лише про те, що сторони разом проводили час, відпочинок, а спільне проведення часу між сторонами не може свідчити про ведення спільного побуту та проживання однією сім'єю. Крім того на самих фотокартках не зазначено часу та дати їх зйомки.

У постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 №6-135цс13 звернуто увагу про те, що сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Позивач у даній справі просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю з відповідачем у період з 10 вересня 2001 року по 17 листопада 2009 року для визнання спільно нажитим майном квартири та торгового павільйону, придбаного на ім'я відповідача 30.03.2007 року та 20.06.2008 року відповідно.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Натомість, в матеріалах справи міститься свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 19.06.2008 року, з якого видно, що попередній шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_7 був розірваний 27.01.2005 року, про що свідчить відповідний актовий запис за №81 від 27.01.2005 року. Тому з вересня 2001 року позивач ОСОБА_3 не могла проживати разом з ОСОБА_4 як чоловік та дружина. Вказані обставини позивач не спростувала.

Крім того аналізуючи пояснення свідків, вказаних вище, суд установив, що вони різняться між собою щодо дати початку сімейних відносин сторін по справі і не співпадають з поясненнями самих сторін по справі.

Так, свідок ОСОБА_12 давала покази про те, що з ОСОБА_3 вона познайомилась у 2001 році, коли вона вже проживала з ОСОБА_4, а з ОСОБА_4 познайомилась у 2003 році, свідки ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_30, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 у своїх показах свідчили про те, що позивач приїхала проживати до ОСОБА_4 в с.Теплівка у 2008 році. При цьому жоден з указаних свідків не був знайомий зі сторонами по справі станом на той час, з якого, як указує позивач, вони почали проживати разом з ОСОБА_4 як чоловік та дружина, тобто станом на 10.09.2001 року, а крім того жоден зі свідків не вказав, з якого саме числа або місяця сторони по справі проживали разом.

Аналізовані показання свідків також не свідчать про ведення сторонами спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, що підлягає доведенню у даній справі.

Також суд зазначає, що сам по собі факт реєстрації позивача в спірній квартирі не свідчить саме про проживання сторін однією сім'єю.

Крім того реєстрація сторонами шлюбу 17.11.2009 року та народження у них ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини не підтверджує того, що на момент придбання відповідачем спірних квартири та торгового павільйону (30.03.2007 року та 20.06.2008 року) сторони проживали спільно як чоловік та дружина, вели спільний бюджет та господарство, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю.

Проаналізувавши викладені обставини у їх сукупності та всебічності, суд приходить до висновку, що сторонами надані взаємовиключні суперечливі дані з приводу взаємних прав та обов'язків між ними, відсутні належні докази з приводу сумісного проживання сторін по справі, а свідчення свідків про такий факт також мають суперечливий характер, адже покази одних свідків протирічать показам інших свідків. Суд не знайшов достатніх підстав вважати, що відносини, які склалися між сторонами, засновані на засадах почуттів взаємної любові та поваги, мають взаємозобов'язуючий характер, не містять будь-яких даних, які б породжували юридичні наслідки, а тому аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт спільного сумісного проживання позивачки та відповідача як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Ці обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно мали свідчити про їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків, що є характеризуючими ознаками сім'ї.

Надавши оцінку заявленим вимогам в цій частині, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін, оцінивши показання свідків, а також діючи в межах заявлених позовних вимог, та того, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження факту спільного сумісного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10.09.2001 року по 17.11.2009 року, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу не підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги ОСОБА_3 в частині поділу спільно нажитого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положенням ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (ч.1 ст.57 СК України).

Сумісна власність - це різновид права спільної власності, що належить двом або більше особам одночасно на один і той самий об'єкт без визначення часток кожного з них.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснено у пунктах 23, 24 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року по справі №6-612цс15.

Позивачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні квартира та торговий павільйон були придбані за їх спільні з відповідачем кошти, також не підтверджено її участі коштами або працею у придбанні цього майна. Посилання представника позивача на те, що позивач приймала участь у придбанні спірного майна, оскільки працювала (а.с.191-194), не заслуговують на увагу, оскільки це не підтверджує того, що кошти, які вона заробляла, були нею витрачені на придбання квартири та торгового павільйону, а підприємницькою діяльністю ОСОБА_3 займалась, коли вже перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (2010-2013 роки).

Інші доводи позивача та її представника в тій частині, що ОСОБА_3 завідувала магазином, що знаходиться в с.Теплівка, та займалась домашнім господарством, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_4 доведений той факт, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, та торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_3, є його особистою власністю та придбані вони за його власні кошти, що підтверджено договором про надання споживчого кредиту №11338000000 від 24.04.2008 року та договором купівлі-продажу торгового павільйону від 23.06.2008 року, з яких убачається, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 65000 доларів США (що було еквівалентно 328250грн.), а 23 червня 2008 року купив за ціною 75000грн. спірний торговий павільйон; договором купівлі-продажу спірної квартири від 30.03.2007 року, свідоцтвом про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 28.09.2005 року та довідкою гаражного кооперативу «Барвінок» від 04.02.2016 року №4, відповідно до яких ОСОБА_4 у вересні 2005 року отримав у спадщину грошові внески в сумі 3866,38грн., у 2007 році продав гараж в гаражному кооперативі «Барвінок» в м.Києві, а 30.03.2007 року за договором купівлі-продажу придбав у власність за ціною 25000грн. спірну квартиру в с.Теплівка. Крім того з 28.07.2004 року ОСОБА_4 займався підприємницькою діяльністю як фізична особа - підприємець, мав доходи, з яких здійснював відрахування до Пенсійного фонду України (а.с.47-54, 59-60, 89-92, 152-180).

Отже, підсумовуючи вище викладене, та враховуючи, що позивачем не доведено факт її спільного сумісного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не підтверджено, що джерелом набуття спірного майна є їх спільні сумісні кошти, тому в задоволені позову в частині поділу спільного майна слід відмовити.

Таким чином в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі з указаних вище підстав.

Керуючись ст.ст.5-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 292 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Нагорна