Постанова № 59927220, 13.05.2016, Тростянецький районний суд Сумської області

583/1049/16-а

2-а/588/10/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2016 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючої судді Линник О.С., при секретарі Доля Н.В., з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 13.04.1998 року по 26.03.2004 року працював суддею Охтирського районного суду Сумської області, з 27.03.2004 року працював суддею та заступником голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області і до дня звільнення у зв'язку з відставкою, тобто до 22.02.2016 року. Крім того, позивач працював на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення, що також зараховується до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Постановою ВР України №997-VIII від 04.02.2016 року він був звільнений у посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області №2-К від 22.02.2016 року його було звільнено з посади судді та відраховано за штату суду. Загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 36 років 11 місяців 11 днів. З метою отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач звернувся з письмовою заявою до Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області, де йому 22.03.2016 року надали письмову відмову у призначенні довічного грошового утримання. Відмову в призначенні пенсії позивач вважає незаконною, оскільки він, працюючи суддею та маючи стаж роботи суддею 36 років 11 місяців 11 дні, згідно з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року в редакції від 8 липня 2011 року з урахуванням рішення Конституційного суду від 3 червня 2013 року №З-рп/2013 має право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у максимальному розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді. Позивач вважає, що істотно порушені його права на належне матеріальне і соціальне забезпечення як судді у відставці, тому, посилаючись на норми ст.ст.3,6,8,9,19,21,22,24,26,55,58,64,68,126 Конституції України, ст.ст.100,109,129,131,138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» позивач просить визнати протиправними дії та рішення від 22.03.2016 року №21 Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Сумській області, та зобов'язати Охтирське об'єднане управління пенсійного фонду України Сумської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року призначити на виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 з дня подачі позову, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області №04334/16 від 23 лютого 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. А також позивач просив стягнути на його користь з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в адмінпозові.

Представник Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області у судове засідання не прибув, надавши судові заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення на позовні вимоги. Зокрема зазначено, що позов відповідачем не визнається у повному обсязі, просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог з наступних підстав: розглядаючи заяву позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, УПФУ керувались положеннями нормативних актів, що були чинними на момент звернення позивача. Так, з 01.06.2015 р. норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, що регулюють порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці скасовано на підставі Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у зв'язку із чим підстави для призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, який був звільнений з посади судді у період дії вказаного закону, в управління відсутні. Крім того, представник позивача посилався на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 02.11.2004 р. №15-рп/2004, від 24.03.2005 №2-рп/2005, від 20.06.2007 №5-рп/2007, від 17.03.2005 №1-рп/2005, якими зазначено, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, гарантування кожного на достатній життєвий рівень. Соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів із метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Отже, Управління виконує свої функції та обов'язки у межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління та керуючись чинним законодавством.

Суд, вивчивши позовну заяву, письмові заперечення на позов, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, встановив обставини та відповідні до них правовідносини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

04.03.1998 року ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Охтирського районного суду Сумської області, з 27.03.2004 був переведений на посаду судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області, з 12.09.2005 р. по 13.09.2010 р. обіймав посаду заступника голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 року №997-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України. Згідно з наказом голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області за №2-к від 22.02.2016 р. був відрахованих зі штату Охтирського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Данні обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці, (а.с..22-29), постановою ВРУ (а.с.5), наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області (а.с.6).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 36 років 11 місяць 11 дні (а.с.30), у підтвердження чого позивачем також надано копію військового квитка (а.с.11-21).

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.02.2016 р. - становить 13780 грн. (а.с.32).

Рішенням Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області за №21 від 22.03.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді (а.с.54).

В якості обґрунтування такої відмови, представник відповідача послався на п.5 Прикінцевих положень Закону України №213-VIII від 02.03.2015 р., відповідно до якого передбачено, що «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», « Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Суд не може погодитися з обґрунтованістю такого мотивування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Частинами 1 і 3 ст.8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст..8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно до ст..22 Конституції України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст..126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному Законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч.3 ст. 22 Конституції України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п.54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН. Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією) , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч.5 ст.126 Основного Закону України)) та законодавчому (ст..43 ЗУ №2862- XII, ст..138 ЗУ №2453-VI, ст., ст..141 ЗУ №2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015 р. №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Частина третя статті 141 Закону України №2453 -VI у редакції Закону №192-VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:

1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 Закону України №213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», « Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Частиною першою ст..126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону №2453-VI у редакції Закону №192 -VIII.

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.

Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (Рішення №3-рп/2013), від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

З урахуванням викладеного суд вважає, що підлягають застосуванню норми Законів № 2862-ХІІ, первинна редакція Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII у частині забезпечення гарантій незалежності суддів відповідала положенням Конституції України, які не зменшують обсягу соціальної захищеності судді у разі виходу у відставку.

Між тим, положеннями статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону №213-VIII, якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивача. Вказані положення суперечать конституційним нормам, а саме ст.ст.8, 21, 22 Конституції України.

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст.141 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також слід зауважити, що Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 - ч.3, перше, друге, третє речення ч.5 ст.138 Закону №2453-VI в редакції закону №3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний суд України висловлював правову позицію, щодо невідповідності Конституції України норм законів щодо обмеження довічного грошового утримання судді. Про це зазначено у рішенні КС України №3-рп/2013.

Так, Конституційний Суд врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, 1.12.2004 №19-рп/2004, 11.10.2005 №8-рп/2005, 22.05.2008 №10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 , з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку без обмежень максимального розміру такого утримання, суд вважає, що на підставі вказаних законів і п.9 ст.126 Конституції України в даному випадку порушено право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст..22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року в редакції, яку було поновлено Рішенням КСУ від 3.06.2013 р. №3-рп/2013.

Розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є таким, що порушує права та інтереси позивача з огляду на наведене вище. Отже, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у межах, пред'явлених у позові.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7-12, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області від 22 березня 2016 року №21 щодо відмови ОСОБА_1 в щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці із розрахунку 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області №04334/16 від 23 лютого 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Охтирське об'єднане управління пенсійного фонду України Сумської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року призначити на виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 з 01.04.2016 р., з дня подачі позову, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області №04334/16 від 23 лютого 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, із подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя О.С.Линник