Рішення № 59925955, 17.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016Справа №910/7994/16За позовом УНІКРЕДИТ БАНК АВСТРІЯ АГ (UNICREDIT BANK AUSTRIA AG)

до Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА"

про стягнення 6 637 418,04 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Рибак-Сікорський А.Б. - представник

Від відповідача Мануілова Я.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

УНІКРЕДИТ БАНК АВСТРІЯ АГ (UNICREDIT BANK AUSTRIA AG) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 6 637 418,04 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2016 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/7994/16 та призначено розгляд справи на 20.05.2016.

19.05.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

20.05.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали.

В судовому засіданні 20.05.2016 оголошено перерву до 22.06.2016.

22.06.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог та заперечення на відзив.

В судовому засіданні 22.06.2016 оголошено перерву до 01.07.2016.

22.06.2016 відділом діловодства суд від представника позивача отримано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

01.07.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 01.07.2016 оголошено перерву до 13.07.2016.

12.07.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання.

13.07.2016 розгляд справи не відбувся.

Ухвалою суду від 18.07.2016 відкладено розгляд справи на 03.08.2016

В судовому засіданні 03.08.2016 оголошено перерву до 17.08.2016.

В судове засідання 17.08.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 17.08.2016 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 17.08.2016 винесено рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Загальних зборів Публічного акціонерного товариства оформленими протоколу №23 від 22.07.2015 р., (надалі - "Рішення") вирішено:

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ "Укрнафта" у 2014 році:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.

- решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03 серпня 2015 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк 03 серпня 2015 року по 03 жовтня 2015 року.

Виплату дивідендів акціонеру Товариства - Національній акціонерній компанії "Нафогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної сум дивідендів до Державного бюджету України.

Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 ЗУ "Про акціонерні товариства"

Станом на 03.08.2015 Банк був власником 286 102 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №1/216-0023(обмежена) від 27.04.2016.

Листом від 29.09.2015 №06.5-186/7442 Банк звернувся до Товариства із заявою на виплату дивідендів за 2014 рік, за змістом якої просив нарахувати дивіденди за 2014 рік на інвестиційний рахунок, відкритий у ПАТ "УКРСОЦБАНК".

03.11.2015 листом № 13.2-32/246 Товариство повідомило Банк про те, виплата дивідендів за 2014 рік здійснюється в порядку та на умовах, встановлених рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 22.07.2015 року.

В матеріалах справи наявний лист від 22.04.2016 №06.5.-186/67-85-65, відповідно до якого зазначено, що станом на 22.04.2016 ПАТ "Укрсоцбанк" не отримувало жодних платежів від ПАТ "Національний дипозитарій України", які стосувалися б виплати ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2014 рік на користь УніКредит Банк Австрія АГ.

14.04.2016 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату дивідендів за 2014 рік, інфляційних втрат та 3% річних.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті на користь Банку, як акціонеру Товариства, дивідендів за 2014 рік.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 8) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15 ) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.

Матеріалами справи (виписками про стан рахунку у цінних паперах №1/216-0023 від 27.04.2016 підтверджується, що станом на 03.08.2015 Банк є власником 286 102 простих іменних акцій Товариства, що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Із змісту статті 41 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що питання затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків віднесено до компетенції загальних зборів.

Наявним в матеріалах справи Рішенням підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів Товариства прибутку за 2014 рік, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам, а саме: в розмірі 23,32 грн. на одну акцію із строком сплати у період з 03.08.2016 р. по 03.10.2016 р. на повідомлені акціонерами рахунки.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За змістом ст. 10 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованої Законом України №500-XIV від 17.03.1999 р., дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди; b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

Отже, в силу наведених норм та з огляду на те, що позивач є резидентом Республіки Австрія, отриманий останнім прибуток у вигляді спірних дивідендів підлягає оподаткуванню шляхом утримання відповідачем під час їх сплати 10% від суми таких коштів на користь Державного бюджету України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 6 004 708,78 грн. в якості дивідендів за 2014 рік. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства прострочених дивідендів у розмірі 6 004 708,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 396 310,78 грн. та 3% річних у розмірі 126 612,98 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті спірних дивідендів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до надано позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.06.2016 р.) вбачається, що нарахування заявлених до стягнення таких сум здійснюється за період прострочення з 04.10.2015 по 16.06.2016 р. від суми прострочених дивідендів у розмірі 6 004 708,78 грн.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі №3-131гс11 та від 05.12.2011 у справі №3-125гс11, які згідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ, та зазначено в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого Товариством Рішення у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь Банку грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Тобто, має місце правовідношення, в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь Банку (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.

Посилання відповідача на те, що виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому застосування визначеної такою нормою відповідальності за прострочення по їх виплаті є неправомірним, судом відхиляються враховуючи вище зазначене.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення заявлених інфляційних втрат в розмірі 396 310,78 грн. та 3% річних в розмірі 126 612,98 грн.

Стосовної заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 435 809,73 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В обґрунтування наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди останній вказує на те, дивіденди Товариства за 2014 рік, що згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 22 липня 2015 року підлягають виплаті Позивачу у гривні, є доходом Позивача (як іноземного інвестора) від інвестиційної діяльності в Україні. Відповідно до чинного законодавства України такі доходи Позивача мали бути зараховані на інвестиційний рахунок позивача у гривні. Відповідно, якби Товариство сплатило Позивачу дивіденди за 2014 рік у встановлений строк, то Позивач отримав би прибуток у розмірі відсотків, що були б нараховані на суму отриманих Позивачем на інвестиційний рахунок у гривні дивідендів Товариства за 2014 рік відповідно до умов Договору (з урахуванням відповідних Додаткових угод), за період з 04 жовтня 2015 року по даний час. Водночас, у зв'язку з несплатою Товариством дивідендів за 2014 рік у встановлені строки, Позивач зазнав збитків у формі втраченої вигоди, а саме - не одержав відповідний відсотковий прибуток, на який міг розраховувати та міг реально одержати за звичайних обставин у разі належного виконання Товариством своїх зобов'язань з виплати дивідендів за 2014 рік.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені обставини свідчать про відсутність таких складових цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Товариства та збитками (упущеною вигодою) Банку, а також обґрунтованого розміру збитків, що виключає можливість задоволення вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку прострочених дивідендів у розмірі 6004708,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 396310,78 грн. та 3% річних у розмірі 126612,98 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, Несторівський пров., ідентифікаційний код 00135390) на користь УНІКРЕДИТ БАНК АВСТРІЯ АГ [UniCredit Bank Austria AG] (Шоттенгассе 6-8, м. Відень, 1010, Австрія, реєстраційний номер FN150714p) прострочені дивіденди в розмірі 6004708 (шість мільйонів чотири тисячі сімсот вісім) грн. 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 396310 (триста дев'яносто шість тисяч триста десять) грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 126612 (сто двадцять шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 98 коп. судовий збір у розмірі

98194 (дев'яносто вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 28 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко