Постанова № 59925492, 18.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа № 920/1835/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 10.12.2015р. №15-У;

від відповідача ОСОБА_2 - за договором про надання правових послуг адвоката від 01.01.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Оріон-Д, м. Суми

на рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2016р.

у справі № 920/1835/15

за позовом: Дочірнього підприємства УКРАВТОГАЗ Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Оріон-Д, м. Суми

про зобовязання вчинити певні дії, розірвання договору та стягнення 24354,76грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.02.2016р. у справі №920/1835/15 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено; зобовязано ТОВ ІТЦ Оріон-Д передати ДП УКРАВТОГАЗ наступні документи на кожний з тридцяти компресорних модулів, що були виготовлені за договором від 18.08.2010р. № 96-У: видаткову та податкову накладні; сертифікат якості чи інші документи, що належним чином підтверджують якість компресорних модулів; гарантійний талон на компресорні модулі; технічну документацію на компресорний модуль українською чи російською мовою з відповідною специфікацією та деталіровкою (технічний паспорт, регламент проведення технічного обслуговування і ремонтів компресорного модуля та іншого технічного обладнання, яке змонтоване у складі компресорного модуля; креслення з усіма геометричними розмірами та технологічними параметрами всіх деталей та вузлів компресорного модуля та іншого технологічного обладнання, яке змонтоване у складі компресорного модуля); визнано договір від 18.08.2010р. № 96-У, укладений між ДП УКРАВТОГАЗ та ТОВ ІТЦ Оріон-Д, розірваним достроково в частині виконання зобовязань з доставки, шеф-монтажу та пусконаладки всіх компресорних модулів, зазначених у специфікаціях до договору від 18.08.2010р. № 96-У, а також у частині виконання зобовязань з оплати за ці послуги; стягнуто з ТОВ ІТЦ Оріон-Д на користь ДП УКРАВТОГАЗ НАК Нафтогаз України 24354,76 грн. збитків та витрат по сплаті судового збору у сумі 4134,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 530,610,611,612,651 ЦК України, статті 188, 224 ГК України мотивовано тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі №920/1395/13 визнано за ДП Укравтогаз НАК Нафтогаз України право власності на тридцять компресорних модулів до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, які виготовлені за договором від 18.08.2010 № 96-У, а також встановлено, що на виконання цього договору ДП Укравтогаз НАК Нафтогаз України перераховано 129963476,48грн., а отримано обладнання вартістю 129939121,72грн., у звязку з чим суд дійшов висновку, що різниця між вартістю товару та сумою сплачених коштів є збитками, понесеними позивачем. Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем п.4.6 спірного договору щодо передачі документів, порушення строків виконання зобовязань та невиконання відповідачем умов договору щодо доставки, шеф-монтажу та пусконаладки обладнання, у звязку з чим дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині розірвання договору та зобовязання відповідача передати відповідні документи позивачеві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр Оріон-Д з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2016р. у справі №920/1835/15 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що компресорні модулі, які були виготовлені за спірним договором, передані позивачеві 27.11.2012р. на підставі акту приймання-передачі. Крім того, зазначає, що ТОВ ІТЦ Оріон-Д неодноразово протягом 2012-2013р.р. зверталось до ДП Укравтогаз ПАТ НАК Нафтогаз України з листами, у яких зазначало про готовність здійснити доставку, шефмонтаж та пусконаладку обладнання та просило узгодити графік поставки по кожному обєкту. Проте, на вказані листи позивач відповіді не надав. Також вказує на те, що договір від 18.08.2010р. № 96-У повязує строк передачі обладнання з укладенням додаткових угод до нього по кожному обєкту, тобто з подією, яка неминуче має настати, а тому розірвання спірного договору є передчасним. Скаржник вважає, що оскільки спірний договір закінчив свою дію 31.12.2015р. та не був продовжений, то він не може бути розірваний, так як припинив свою дію. Також скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: суд прийняв рішення в перший день розгляду справи без участі представника відповідача та без його повідомлення про розгляд справи, чим порушив право відповідача на подання зустрічного позову, відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження заперечень (т.1,а.с.120-126).

Відзивом від 08.06.2016р. позивач заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. При цьому зазначає, що відповідачем не наведено жодного доказу, який би міг свідчити про безпідставність вимог ДП Укравтогаз ПАТ НАК Нафтогаз України та якому не було надано відповідної правової оцінки судом першої інстанції. Крім того, вказує на те, що нормами ГПК України не передбачено право суду апеляційної інстанції направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у звязку з чим вказана вимога ТОВ ІТЦ Оріон-Д не відповідає закону (т.1 , а.с.142-145).

У додаткових поясненнях від 04.07.2016р. позивач зазначає про те, що тендерна документація, на підставі якої укладено спірний договір, надана правоохоронним органам, а тому не має можливості надати її до суду, натомість надає довідку, складену Держфініспекцією у м. Києві за результатами перевірки проведення вказаної тендерної процедури. Також вказує, що фактичне отримання позивачем виготовлених за договором компресорних модулів підтверджується актом приймання-передачі від 27.11.2012р. та відповідними товарно-транспортними накладними, проте зобовязання відповідача з доставки компресорних модулів, з шеф-монтажу та пусконаладки зазначеного обладнання залишились невиконаними, оскільки послуги з шеф-монтажу та пусконаладки можуть бути надані лише за місцем встановлення обладнання (на автомобільних газонаповнювальних станціях), а ДП Укравтогаз ПАТ НАК Нафтогаз України отримало обладнання на складі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8 (т.1,а.с.159-161).

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 04.07.2016р. скаржник вказує на те, що відповідно до умов спірного договору поставкою є доставка, шефмонтаж, пусконаладка обладнання, однак, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2016р. у справі № 920/1395/13 фактично змінені умови спірного договору та зобовязано ТОВ ІТЦ Оріон-Д доставити зазначені компресорні модулі до АГНКС ДП Укравтогаз ПАТ НАК Нафтогаз України, у звязку з чим відповідачем здійснено доставку, що підтверджується, зокрема, довідкою зустрічної звірки від 25.09.2013р. № 05-08/43-к, яка проведена ДФІ в Сумській області (т.2,а.с.1-3).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. у звязку з відпусткою судді Лакізи В.В. та судді Плахова О.В. для розгляду даної справи №920/1835/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2016р. у справі № 920/1835/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до відзиву, та просив рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.08.2010р. між Дочірнім підприємством "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (постачальником) укладений договір № 96-У, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій з проведеним комплексом заходів, в тому числі разом з іншим доставка, шеф-монтаж, пусконаладка на автомобільних газонаповнювальних станціях покупця (т.1,а.с.22-26).

У пунктах 1.2 та 1.3 договору сторони визначили перелік об'єктів для передачі обладнання: «Миколаїв-1» - м.Миколаїв, Херсонське шосе, 102а; «Запоріжжя-1» - м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 59а; «Кременчук-1» - Полтавська обл., м.Кременчук, пров.Шишкіна, 31; «Харків-2» - Харківська обл., Харківський р-н, с.Комунар, вул.Озерна,3; «Кривий Ріг» - м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська, 8; «Вінниця-1» - Вінницька обл., Вінницький р-н, смт.Стрижівка, автошлях Львів-Кіровоград-Знаменка, 365 км+200м (праворуч); «Кіровоград» - Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с.Обознівка, вул. Ливарна, 2; «Дніпропетровськ-3» - м.Дніпропетровськ, вул.Поштова, 139; «Макіївка-1», Донецька обл., м.Макіївка, вул.Кореневського, 1; «Львів-2» - Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Холодновідка, вул. Кільцева, 14; «Горлівка-2» - Донецька обл., м.Горлівка, вул.Мініна і Пожарського, 62а; «Київ-2» - м.Київ, вул.Григоровича-Барського, 2; «Київ-4» - м.Київ, вул.Червонопрапорна, 162 б; «Хмельницький» - м.Хмельницький, вул.Західна Окружна, 3/1. Обладнання здійснюється по кожному об'єкту окремо.

Відповідно до п.2.1 цього договору вартість одиниці обладнання визначається у специфікаціях, що є додатками до цього договору. Специфікація на кожну одиницю обладнання складається та підписується сторонами до кожного обєкту.

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що ціна договору визначається як сумарна вартість обладнання, визначеного у специфікаціях, і разом складає 141449959,92грн.

Згідно з п.п.4.1,4.2 даного договору постачальник здійснює передачу обладнання на кожному об'єкті окремо. Передача підтверджується актом приймання-передачі обладнання, який вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності від постачальника до покупця, а також всіх ризиків випадкової загибелі, пошкодження чи знищення обладнання, відбувається після підписання акту приймання-передачі.

У пунктах 4.3,4.4 цього договору зазначено, що строк передачі обладнання від постачальника до покупця визначається по кожному обєкту окремо, про що сторони укладають додаткові угоди до договору. Постачальник передає покупцю обладнання (за наявності висновку про відповідність обладнання нормативно-правовим актам України) після проведення тестового пуску та експлуатаційного випробовування обладнання протягом 72 годин поспіль та вихід останнього на робочий режим експлуатації за умови відповідності виробничо-експлуатаційних параметрів технічній документації на обладнання.

Разом з обладнанням постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: видаткову та податкову накладні; сертифікат якості чи інші документи, що належним чином підтверджують якість обладнання; гарантійний талон на обладнання; технічну документацію на обладнання українською або російською мовою з відповідною специфікацією та деталіровкою (технічний паспорт; регламент проведення технічного обслуговування та ремонтів обладнання та іншого технологічного обладнання, яке змонтоване у складі обладнання; креслення з усіма геометричними розмірами та технологічними параметрами всіх деталей та вузлів обладнання та іншого технологічного обладнання, яке змонтоване у складі обладнання) (п.4.6 даного договору).

Пунктом 4.9 цього договору встановлено, що постачальник зобовязується до підписання акту приймання-передачі провести підготовку працівників покупця до експлуатації і обслуговування обладнання на обєктах з використанням безпечних та ефективних методів, відповідно до технічної документації.

Відповідно до п.11.1 договору від набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2011р. з подальшою пролонгацією дії договору до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

25.12.2012р. між сторонами спору укладено додаткову до договору від 18.08.2010р. №96-У від 25.12.2012р. пунктом 1 якої сторони погодили викласти п.11.1 договору у наступній редакції: « 11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р. з подальшою пролонгацією дії договору, за згодою сторін, до повного виконання своїх зобовязань за ним» (т.1,а.с.53).

Зі змісту умов договору від 18.08.2010р. №96-У вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним та містить як умови договору поставки, так і договору підряду.

Листом від 22.12.2012р. ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» повідомило ДП «Укравтогаз» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про завершення виготовлення обладнання та готовність його доставки на АГНКС, здійснення шеф-монтажу і пусконаладки згідно договору від 18.08.2012р. №96-У по модернізації 14 автомобільних компресорних станцій (т.2,а.с.5). Даний лист отриманий відповідачем 23.05.2012р.

18.02.2013р. ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» поставлені ДП «Укравтогаз» «НАК «Нафтогаз України» компресорні модулі СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02 за адресою: Львівська область, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 14 (т.1,а.с.216).

Листом від 20.05.2013р. ДП «Укравтогаз» «НАК «Нафтогаз України» просило ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» до 03.06.2013р. доставити компресорні модулі (згідно відповідних додатків до договору) на автомобільні газонаповнювальні компресорні станції згідно з таблицею, наведеною у листі (т.1,а.с.54,55).

Відповідач зазначає, що листом від 26.06.2013р. ним надано відповідь на лист позивача від 14.03.2013р., у якій зазначив, що без узгодження графіку виконання робіт згідно умов договору від 18.08.2010р. №96-У здійснення доставки є недоцільним, та просив надати графік виконання робіт згідно договору та пояснити причину зміни умов доставки обладнання (т.2,а.с.10). Проте, відповідач не надав доказів надіслання чи вручення цього листа позивачеві та вказаний лист в порушення вимог статті 36 ГПК України не засвідчений належним чином у відповідності до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, а тому він не є належним доказом у справі, як і інші листи, надані відповідачем, з аналогічних підстав.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.08.2013р. у межах провадження у справі №920/1395/13 за позовом Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно технічний центр «Оріон-Д» про визнання права власності на майно та зобовязання виконати умови договору накладено арешт на майно (компресорні модулі) ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д»: СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02; заборонено ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, які мають наслідком зменшення цінності, вартості погіршення якості комплектуючих та/або обладнання, яке підлягає передачі Дочірньому підприємству «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» за договором № 96-У від 18.08.2010 р. (т.1,а.с.217-220).

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.10.2013р у справі №920/1395/13 зобовязано передати на відповідальне зберігання Дочірньому підприємству УКРАВТОГАЗ НАК Нафтогаз України майно (компресорні модулі): СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02 (т.1а.с.221-226).

Протягом січня червня 2014року ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 28.10.2013р. у справі №920/1395/13 передані Дочірньому підприємству УКРАВТОГАЗ НАК Нафтогаз України на відповідальне зберігання вищезазначені компресорні модулі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8, за винятком компресорних модулів СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, які поставлені за адресою: Львівська область, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 14 (т.1,а.с.202-216, т.2, а.с.92-163).

Рішенням господарського суду від 06.03.2014р. у справі № 920/1395/13 первісний позов задоволено повністю; визнано право власності Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на компресорні модулі СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02 до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України»; зобов'язано ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» доставити компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України»; відмовлено у задоволенні зустрічного ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» про зобовязання ДП УКРАВТОГАЗ НАК Нафтогаз України протягом одного місяця узгодити з ТОВ ІТЦ Оріон-Д строки поставки обладнання по кожному обєкту окремо, строки, умови та порядок оплати обладнання, про що укласти відповідні додаткові угоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2014 року у справі № 920/1395/13 скасовано в частині задоволення первісного позову про визнання права власності Дочірнього підприємства УКРАВТОГАЗ Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; прийнято в цій частині нове рішення; в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; в решті рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2014 року у справі № 920/1395/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014р. скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. та рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2014р. в частині первісного позову та розподілу судових витрат, і справу № 920/1395/13 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі; в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. у справі №920/1395/13 скасовано рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2014р. у справі №920/1395/13 в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України"; прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано право власності за ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на компресорні модулі СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02 до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України"; в решті рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2014р. у справі № 920/1395/13 залишено без змін (т.1, а.с.57-63). Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що у період з 08.09.2010р. по 29.10.2012р. ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" перераховані ТОВ «ІТЦ «Оріон- Д» грошові кошти у сумі 129963476,48грн. Вартість обладнання згідно із висновком судової товарознавчої експертизи, із врахуванням додаткових пояснень, наданих судовим експертом, становить 1299339121,72грн. Вказані обставини в розумінні статті 35 ГПК України є преюдиціальними, а тому не підлягають повторному встановленню судом при розгляді справи.

07.09.2015р. ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" направило на адресу ТОВ «ІТЦ «Оріон- Д» вимогу, у якій просило здійснити повернення коштів у сумі 24354,76грн. (частина сплачених коштів, що не перекриває вартості отриманих позивачем компресорних модулів) у звязку з втратою інтересу до подальшого виконання відповідачем своїх зобовязань (т.1,а.с.71,72).

01.12.2015р. ДП «Укравтогаз» ПАТ « НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» про зобовязання останнього передати позивачеві наступні документи на кожен з тридцяти компресорних модулів, що були виготовлені за договором від 18.08.2010р. №96-У: видаткову та податкову накладну; сертифікат якості чи інший документ, що підтверджує якість компресорних модулів; гарантійний талон на компресоні модулі; технічну документацію на компресорний модуль українською чи російською мовою з відповідною специфікацією та деталіровкою (технічний паспорт, регламент проведення технічного обслуговування і ремонтів компресорного модуля та іншого технічного обладнання, яке змонтовано у складі компресорного модуля; креслення з усіма геометричними розмірами та технологічними параметрами всіх деталей та вузлів компресорного модуля та іншого технологічного обладнання, яке змонтовано у складі компресорного модуля); розірвати договір від 18.08.2010р. №96-У в частині виконання зобовязання з доставки, шеф-монтажу та пусконаладки всіх компресорних модулів, зазначених у специфікаціях до договору від 18.08.2010р. №96-У, а також в частині оплати цих послуг; стягнути з ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» на користь ДП «Укравтогаз» ПАТ « НАК «Нафтогаз України» грошові кошти у сумі 24354,76грн. (т.1,а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.02.2016р. у даній справі позов задоволено з підстав, наведених вище ( т.1, а.с.90-95).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

.Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2014р. у справі №920/1395/13 вбачається, що ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ ««Інженерно технічний центр «Оріон-Д»» про визнання права власності ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» на компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України», а також зобовязаня ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» доставити вказані компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України». Вказаним рішенням у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як зазначалось вище, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. у справі №920/1395/13 рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2014р. у даній справі скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності ДП "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України"; прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано право власності ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на компресорні модулі СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02 до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; в решті рішення залишено без змін (т.1.,а.с.57-63).

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) в справі Совтрансавто-Холдінг проти України, у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі Брумареску проти Румунії, параграф 61).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Таким чином, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" набуло право власності на 30-ть компресорних модулів, виготовлених на підставі договору від 18.08.2010р. №96-У, який містить у собі, у тому числі, умови договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.6 договору від 18.08.2010р. №96-У встановлено, що разом з обладнанням постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: видаткову та податкову накладні; сертифікат якості чи інші документи, що належним чином підтверджують якість обладнання; гарантійний талон на обладнання; технічну документацію на обладнання українською або російською мовою з відповідною специфікацією та деталіровкою (технічний паспорт; регламент проведення технічного обслуговування та ремонтів обладнання та іншого технологічного обладнання, яке змонтоване у складі обладнання; креслення з усіма геометричними розмірами та технологічними параметрами всіх деталей та вузлів обладнання та іншого технологічного обладнання, яке змонтоване у складі обладнання).

Частиною 1 статті 666 ЦК України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи визнання за позивачем права власності на компресорні модулі СМ1000МОS-G2-01, СМ1000МОS-G2-02, СМ900МОS-DЗ-01, СМ900МОS-DЗ-02, СМ1300МОS-V1-01, СМ1300МОS-V1-02, СМ1000МОS-Z1-01, СМ1000МОS-Z1-02, СМ1000МОS-Z1-03, СМ1000МОS-К2-01, СМ1000МОS-К2-02, СМ1000МОS-К2-03, СМ1000МОS-К4-01, СМ1000МОS-К4-02, СМ1300МОS-КD-01, СМ1300МОS-КD-02, СМ1300МОS-КМ1-01, СМ1300МОS-КМ1-02, СМ1000МОS-КR-01, СМ1000МОS-КR-02, СМ1300МОS-L2-01, СМ1300МОS-L2-02, СМ1300МОS-N1-01, СМ1300МОS-N1-02, СМ1200МОS-М1-01, СМ1200МОS-М1-02, СМ1300МОS-КН2-01, СМ1300МОS-КН2-02, СМ1000МОS-Н-01, СМ1000МОS-Н-02, які виготовлені на підставі договору від 18.08.2010р. №96-У, на вимоги розділу 4 договору від 18.08.2010р. №96-У щодо обовязку відповідача передати разом з обладнанням визначені п.4.6 цього договору документи, встановлення факту невиконання відповідачем цих умов договору, що їм не заперечується, і неможливість використання позивачем цих модулів у господарській діяльності без документів, визначених умовами цього договору, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача передати документи на кожен з компресорних модулів.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 1.1 договору від 18.08.2010р. №96-У встановлено, що постачальник зобовязується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій з проведеним комплексом заходів, в тому числі разом з іншим доставка, шеф-монтаж, пусконаладка на автомобільних газонаповнювальних станціях покупця (т.1,а.с.22-26).

Пунктом 4.5 цього договору передбачено, що постачальник передає покупцю обладнання після проведення тестового пуску та експлуатаційного випробування обладнання протягом 72 годин поспіль та вихід останнього на робочий режим експлуатації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. визнано за позивачем право власності на компресорні модулі, виготовлені відповідно до договору від 18.08.2010р. №96-У. Проте, вказаним судовим рішенням не змінені умови договору в частині доставки обладнання на обєкти, визначені п.1.2 договору від 18.08.2010р., шеф-монтажу та пусконаладки, а лише визнано право власності на ці компресорні модулі, які вподальшому мали бути передані відповідно до умов п.1.2 цього договору та вчиненні дії щодо їх пусконаладки і шеф-монтажу.

Доводи відповідача про те, що поставка компресорних модулів позивачу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8, підтверджується товарно-транспортними накладними, а отже, відповідачем виконані умови договору в частині доставки, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки компресорні модулі ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 28.10.2013р. у справі №920/1395/13 передані ДП Укравтогаз НАК Нафтогаз України на відповідальне зберігання та не були доставлені за адресами, визначеними у п.1.2 спірного договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач після набуття позивачем права власності на компресорні модулі не вчинив жодних дій з метою повного виконання умов договору, зокрема, в частині доставки, шеф-монтажу, пусконаладки цього обладнання, зокрема, не вчинив дій по узгодженню порядку та строків виконання своїх зобовязань шляхом надіслання додаткових угод до договору тощо.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Скаржник не надав належних доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили про те, що він вчиняв будь-які дії з метою виконання умов договору, та не довів, що невиконання ним умов договору відбулося не з його вини.

Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи скаржника про те, що договір припинив свою дію, а отже не може бути розірваний, з наступних підстав.

Пунктом 1 додаткової угоди до договору від 18.08.2010р. №96-У від 25.12.2012р. сторони визначили, що договір діє до 31.12.2015р. з подальшою пролонгацією дії договору, за згодою сторін, до повного виконання своїх зобовязань за ним.

Частинами 1,2 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, чинність договору не припиняється доти, доки зобовязання не буде виконано сторонами або одна із сторін не відмовиться від договору в порядку, передбаченому для зміни чи його розірвання (статті 651-654).

Враховуючи вимоги чинного законодавства та приписи пункту 1 додаткової угоди до договору від 18.08.2010р. №96-У від 25.12.2012р., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки зобовязання сторін за договором не виконані, то відповідно договір є таким, що діє.

Також не приймаються доводи скаржника про те, що для здійснення доставки, шеф-монтажу та пусконаладки позивач зобовязаний був облаштували відповідні площадки у місцях, визначених п.1.2 договору, що ним зроблено не було, а отже призвело до неможливості виконання умов договору відповідачем, оскільки умовами договору на позивача не покладено обовязку щодо облаштування майданчиків для поставки компресорних модулів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 2 компресорні модулі все ж таки були доставлені на обєкт, визначений п.1.2 цього договору (т.1,а.с.216), проте щодо них також не було проведено шеф-монтажу та пусконаладки, що свідчить про порушення умов договору.

З умов пункту 11.1 договору вбачається, що зобовязання сторін мають бути виконанні до 31.12.2015р., однак зобовязання ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» виконанні не були саме з його вини, що є істотним порушенням умов договору та унеможливлює використання ДП Укравтогаз НАК Нафтогаз України вказаного обкладання у власній господарській діяльності, завдаючи останньому збитків, і позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в часті розірвання договору в частині виконання зобовязань з доставки, шеф-монтажу та пусконаладки всіх компресорних модулів.

Частинами 4,5 статті 653 ЦК України встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить відшкодувати різницю між вартістю компресорних модулів - 129939121,72грн., встановленою висновком судової товарознавчої експертизи при розгляді справи №920/1395/13, та сумою, сплаченою позивачем на виконання умов договору у розмірі 129963476,48грн.

З матеріалів справи вбачається наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, яка полягає у неналежному виконанні ним зобов'язання за договором від 18.08.2010р. №96-У, вини відповідача у невиконанні умов договору щодо поставки, шеф-монтажу та пусконаладки, що призвело до неможливості отримання позивачем того, на що він розраховував за цим договором та, відповідно, завдало збитків у вигляді здійсненої попередньої оплати, за виключенням вартості компресорних модулів, у розмірі 24354,76грн.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства УКРАВТОГАЗ Національної акціонерної компанії Нафтогаз України в частині стягнення збитків у розмірі 24354,76грн., які складають різницю між вартістю компресоних модулів, право власності на які визнано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. у справі №920/1395/13, та сумою здійсненої попередньої оплати на підставі договору від 18.08.2010р. №96-У.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які полягали у тому, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи та винесено рішення у першому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.12.2015р. у даній справі прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 19.01.2016р. (т.1,а.с.1).

Вказана ухвала надіслано відповідачеві 18.12.2015р., про що свідчить відтиск штампу на звороті зазначеної ухвали, та отримана представником відповідача 22.12.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.76).

Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що особа, зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення, не мала достатніх повноважень на отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, відповідач мав можливість забезпечити участь свого представника у суді і достатньо часу для надання відзиву на апеляційну скаргу з документами на підтвердження свої вимог та заперечень.

Ухвалою місцевого господарського суду від 19.01.2016р. у даній справі розгляд справи було відкладено у звязку з неявкою представника відповідача, на 16.02.2016р. та зобовязано учасників процесу направити в судове засідання своїх представників (т.1,а.с.81,82).

Дана ухвала також надіслана відповідачу та отримана його уповноваженим представником 22.01.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.74). Таким чином ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» було завчасно повідомлено про час та місце слухання справи.

Однак, в судове засідання 16.02.2016р. представник відповідача не зявився, про причини неявки не повідомив, що свідчить лише про неналежне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

За таких обставин, місцевий господарський суд вчинив всі необхідні дії, встановлені вимогами ГПК України з метою забезпечення дотримання змагальності та рівності всіх учасників судового процесу, а отже доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «»Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д».

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2016р. у справі № 920/1835/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.08.2016р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.