Ухвала суду № 59925284, 16.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/204/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

16 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Македонського Олександра Валерійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 229774,61 грн., в тому числі заробітної плати за березень 2014 року в розмірі 2253,19 грн., заборгованості по відпустці та допомоги на оздоровлення в сумі 10973,86 грн., компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 216547,56 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 04 червня 2013 року по 12 травня 2014 року працював у Севастопольській митниці Міндоходів першим заступником начальника митниці.

12 травня 2014 року наказом Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2014 року позивач був звільнений з посади першого заступника начальника Севастопольської митниці в порядку переведення до Вінницької митниці. Згідно з цим Наказом зобов'язано провести розрахунок з позивачем в порядку визначенному чинном законодавством.

29 квітня 2014 року позивачу була видана довідка Севастопольської митниці № 05-38/65, згідно з якою встановлено, що йому нараховані відпускні за період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року та матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 10973,86 грн., які не були виплачені у зв'язку з відсутністю коштів на казначейських рахунках митниці.

ОСОБА_4 звернувся до Херсонської митниці ДФС України, яка є правонаступником Севастопольської митниці, щодо виплати заборгованості із заробітної плати на загальну суму 10937,86 грн., за час перебування у щорічній відпустці згідно з наказом Севастопольської митниці Міндоходів від 24.03.2014 року № 40-в з 20 березня 2014 року по 08 травня 2014 року.

Як встановлено з протоколу № 1 від 30 вересня 2015 року, звернення позивача розглянуто на засіданні комісії з реорганізації Кримської та Севастопольської митниць Міндоходів. Комісією направлено запит до Вінницької митниці ДФС України про надання підтверджуючих документів стосовно перебування позивача у щорічній відпустці (лист Херсонської митниці ДФС від 22.09.2015 року № 3451/21-70-05).

Листом від 24.09.2015 року № 9781/8/02-80-04 Вінницька митниця ДФС України повідомила відповідача про відсутність в особовій справі позивача наказу Севастопольської митниці Міндоходів від 24.03.2014 року № 40-в та запису про його перебування у відпустці.

Після отриманої відповіді відбулось повторне засідання комісії з реорганізації Кримської та Севастопольської митниць Міндоходів. Згідно з протоколом комісії з реорганізації Кримської та Севастопольської митниць Міндоходів від 25.09.2015 № 2 встановлено, що відомості щодо перебування позивача у щорічній відпустці в період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року у Вінницькій митниці ДФС відсутні.

На засіданні комісія ухвалила рішення не проводити оплату заборгованості із заробітної плати позивачу за час перебування у щорічній відпустці згідно з наказом Севастопольської митниці Міндоходів від 24.03.2014 року № 40-в за період з 20 березня 2014 року по 08 травня 2014 року через відсутність підстав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України відповідач не виплатив позивачу належну йому суму заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про працю" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст. 2 цього Закону, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 22 Закону України "Про оплату праці").

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. п. 4, 7 ч. 1 ст. 70 Закону України "Про державну службу" (який діяв до 31 грудня 2015 року) державний службовець має право на: оплату праці залежно від займаної посади державної служби, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу державного службовця; відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до Закону.

Позивач мав посаду першого заступника начальника Севастопольської митниці Міндоходів та був державним службовцем. Згідно з довідкою Севастопольської митниці Міндоходів від 29.04.2014 року №05-38/65 ОСОБА_4 в період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року перебував у відпустці на підставі наказу Севастопольської митниці Міндоходів від 24.03.2014 року № 40-в. Відповідно до цієї довідки позивачу були нараховані відпускні за період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року та матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 10973,86 грн. У зв'язку із відсутністю фінансування на казначейських рахунках Севастопольської митниці Міндоходів, дана сума не виплачена, податки та збори не утримано.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні з роботи позивача, відповідач не провів з ним повного розрахунку, а саме в повній мірі не виплачено заробітну плату за березень 2014 року в розмірі 2253,19 грн. (4663,19 - 2410,00) і не виплачено відпускні за період відпустки з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року та допомоги на оздоровлення загальною сумою 10973,86 грн.

Як встановлено з наданого відповідачем розрахункового листа за березень 2014 року, позивачу нараховано заробітну плату з відрахуванням податків і зборів в розмірі 4663,19 грн. Проте, згідно з даними карткового рахунку в ПАТ "Райффайзен банк Аваль" з виплати зарплати за період з 01 січня 2014 року по 12 травня 2014 року відповідачем 12 березня 2014 року проведено лише виплату авансу в розмірі 2410,00 грн.

Відповідно до довідки Севастопольської митниці Міндоходів від 29.04.2014 року № 05-38/65 позивачу були нараховані відпускні за період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року та матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 10973,86 грн, проте, у зв'язку з відсутністю фінансування на казначейських рахунках Севастопольської митниці Міндоходів, дана сума не виплачена, податки та збори не утримано.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для виплати заборгованості із заробітної плати позивачу за березень 2014 року та за час перебування у щорічній відпустці з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень законодавства про працю Херсонською митницею ДФС України, колегія суддів зазначає наступне.

Листом Державної фіскальної служби України від 08.09.2014 року №3904/7/99-99-05-03-01-17 надано роз'яснення Вінницькій митниці ДФС України та Херсонській митниці ДФС України, що обов'язки щодо розрахунків з працівниками Севастопольської митниці переходять до Херсонської митниці ДФС, яка визначена правонаступником Севастопольської митниці.

Відповідно до додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" Севастопольську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Херсонської митниці ДФС України.

Заходи, пов'язнані з організацією утворення територіальних органів Державної фіскальної служби, здійснюються згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 13.08.2014 №41 "Про організацію утворення територіальних органів Державної фіскальної служби".

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов'язок виплати заборгованості із заробітної плати позивачу за березень 2014 року та за час перебування у щорічній відпустці з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року покладений на Херсонську митницю ДФС України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, оскільки, відповідачем не доведено відсутність його вини щодо невиплати належних ОСОБА_4 сум при звільненні, а ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача по суті заявлених позовних вимог.

На підставі викладених обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.