Постанова № 59924922, 18.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 876/3424/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Ільчишин О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про стягнення вихідної допомоги,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області (далі - ТУ ДСА в Закарпатській області) та господарського суду Закарпатської області на його користь вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що становить 219 240 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України). Апеляційну скаргу мотивує тим, що на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому її дія не розповсюджується на позивача. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Ільчишин О.М., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 19.06.1992 був призначений арбітром арбітражного суду Закарпатської області, а з вересня 2010 обіймав посаду заступника голови Господарського суду Закарпатської області.

26.09.2013 позивач, маючи необхідний для відставки стаж роботи, встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», звернувся до Вищої ради юстиції, подавши заяву про відставку.

22.10.2013 Вища рада юстиції прийняла рішення № 1116/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку з виходом у відставку.

Постановою Верховної Ради України № 59-VIII від 25.12.2014 "Про звільнення суддів", ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Господарського суду Закарпатської області.

Наказом голови Господарського суду Закарпатської області № 02.07/115-к від 29.12.2014, суддю Кадара Й.Й. звільнено з посади судді Господарського суду Закарпатської області з 29.12.2014.

12.05.2015 позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області щодо виплати йому вихідної допомоги при виході у відставку, проте, листом № 01-13/4175/15 від 11.06.2015 голова Господарського суду Закарпатської області відмовив у виплаті вихідної допомоги, мотивуючи тим, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, що діяла на момент звільнення), що передбачала виплату вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою - виключено. Відтак на момент відставки, підстави для виплати вихідної допомоги були відсутні.

28.05.2015 позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області із заявою, в якій просив вирішити питання про нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області № 567 від 05.06.2015 позивача повідомлено, що питання про прийняття рішення щодо виплати та нарахування позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не належить до компетенції ТУ ДСА України в Закарпатській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", позивач мав право на отримання вихідної допомоги.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права та невідповідністю обставинам справи, з огляду на наступне.

Приписами ст. 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За змістом ст. 109 вказаного Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Отже, подача заяви про відставку не є датою звільнення з посади судді, а є лише датою припинення повноважень щодо здійснення правосуддя.

Частиною 6 статтею 111 зазначеного Закону передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що підставою для звільнення судді є постанова Верховної Ради України, а підставою для припинення трудових відносин є відповідне рішення, а не факт подачі заяви про звільнення, як зазначено позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи постанова про звільнення суддів, в тому числі і позивача, прийнята Верховною Радою України 25.12.2014, а тому саме з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України припиняються повноваження судді.

На час припинення повноважень судді та звільнення позивача з Господарського суду Закарпатської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в новій редакції від 01.04.2015, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

На час відмови відповідача у виплаті вихідної допомоги та на час винесення судового рішення у даній адміністративній справі, Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає помилковим прийняття судом першої інстанції до уваги посилань позивача на те, що зволікання у розгляді його заяви про звільнення від 26.09.2013 призвело до порушення його законних прав та інтересів.

Так, приписами ч.2 ст.171-1 КАС України визначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Однак, доказів оскарження до Вищого адміністративного суду України бездіяльності Верховної Ради України, що виразилась у несвоєчасному розгляді заяви позивача про відставку, суду не надано.

Таким чином, обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, щодо протиправності відмови Господарського суду Закарпатської області, яка викладена у листі № 01-13/4175/15 від 11.06.2015 та Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області, яка викладена у листі № 567 від 05.06.2015.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до пункту 3 части 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, спірне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року по справі № 807/1031/15 скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про стягнення вихідної допомоги - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст ухвали складений 23.08.2016.