Ухвала суду № 59919409, 23.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

23 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1110/16

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі:

головуючого - судді Скраль Т.В.

при секретарі Меренич І.А.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача : Атестаційна комісія № 4 ГУ Національної поліції в Закарпатській області - представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення.

22 серпня 2016 року до суду надійшло клопотання від позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення виконання рішення Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, оформлене протоколом ОП №15.00007949.0035057 від 11.07.2016 року. Клопотання мотивує тим, що за час розгляду даної адміністративної справи, у якій вирішується питання правомірності рішення Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, оформлене протоколом ОП №15.00007949.0035057 від 11.07.2016 року, позивача може бути звільнено із правоохоронних органів, чим, на переконання позивач, буде порушено його право на працю. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову тим шляхом, яким просить у клопотанні, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам, інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову призначено на 23.08.2016 року, про що позивача було повідомлено телефонним зв'язком (акт телефонограми від 23.08.2016 року а.с.53), а відповідача - повісткою про виклик до суду, яка була направлена останньому факсимільним зв'язком (а.с.54-55).

В судовому засіданні позивач подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, судом вживалися всі необхідні заходи для належного повідомлення про дату, час та місце розгляду клопотання про забезпечення позову.

Частина 3 статті 118 КАС України визначає, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Таким чином, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржується. Також адміністративний позов може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії.

Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, що передбачає ч. 5 ст. 117 КАС України.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Положення ст. 117 КАС України передбачають, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтоване клопотання сторони в тому рахунку з зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Отже, з вищевказаних правових норм вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову можливо лише в інтересах позивача та у спосіб зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржують ся або забороною вчиняти йому певні дії. При цьому такі заходи можуть стосуватися лише рішень та дій відповідача у справі і не можуть поширюватися на третіх осіб чи інших осіб, які не приймають участі у її розгляді.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, які фактично призведуть до неможливості його звільнення, що буде суперечити вимогам вищевказаної постанови.

У випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Судом були враховані посилання позивача на те, що виконання оскаржуваного рішення відповідача призведе до незаконного звільнення позивача. Однак, суд дійшов висновку, що зазначені пояснення не є належними та достатніми доказами, які б суд сприймав як наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та які б свідчили про наявність обставин, що унеможливлюють захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд зазначає, що подання адміністративного позову, предметом якого, є визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень не є єдиним та беззаперечним доказом того, що таке є протиправним.

Крім того, не може бути підставою для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - посилання на можливе порушення прав позивача які можуть виникнути в майбутньому, оскільки до клопотанням про забезпечення позову не надано доказів порушення прав позивача станом на час розгляду такого клопотання в суді.

Аналізуючи наведені аргументи, за заявою про забезпечення позову з мотивів докладання значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав, суд вважає їх недостатніми для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову у даній справі.

Слід зазначити, що всі мотиви, які зазначені позивачем у клопотанні, побудовані на припущеннях, які носять ймовірний характер та стосуються можливих дій відповідача, тобто заявник не довів перед судом ту обставину на яку посилався як на підставу застосування заходів забезпечення позову. Подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправних рішень, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких, протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і відповідно до вимог статті 159 КАС України повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 117, 118, 158-160, 165, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, оформлене протоколом ОП № 15.00007949.0035057 від 11.07.2016 р., до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 807/1110/16 - відмовити.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Скраль