Вирок № 59919280, 25.08.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6184/16-к

пр.№ 1-кп/464/311/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Лєсного С.Є.

при секретарі Гарасимович Ю.Р.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3 судимості немає, -

за ч.1 ст.205 КК України, -

за участю: прокурора Леськіва А.В., захисника ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, діючи умисно, 17 вересня 2015 року здійснив придбання ТОВ «100 років гарантії» (ЄДРПОУ 35400766), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив фіктивне підприємництво.

Як виконавець фіктивного підприємництва ТОВ «100 років гарантії» - ОСОБА_3 отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю даного підприємства та здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

Так, ОСОБА_3, зареєстрованого 17.11.2007 р. Мостиським районним управлінням юстиції Львівської області (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №14021020000000601) за адресою: Львівська область, м.Мостиська, вул.Б.Хмельницького, 1/5, яке взято на податковий облік в Мостиському відділі Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

ОСОБА_3, будучи службовою особою ТОВ «100 років гарантії», у відповідності до ст.67 Конституції України, ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України, протоколу зборів учасників ТОВ «100 років гарантії» № 3 від 17.09.2015 р., договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства від 17.09.2015 р., був зобов'язаний виконувати організаційно-розпорядчі обов'язки - функції по керівництву даним товариством, розпорядженню майном та коштами, відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

Проте ОСОБА_3.

Після вчинення всіх дій та правочинів, пов'язаних з придбанням та перереєстрацією ТОВ «100 років гарантії», ОСОБА_3 передав встановленій слідством особі оригінали установчих і реєстраційних документів та печатку товариства. Вказані дії надавали можливість документально оформляти нібито проведення господарських операцій для відображення їх у податковому обліку.

Судом встановлено, що у ТОВ «100 років гарантії» відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і працівники.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.205 КК України, так як він вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

Під час досудового розслідування 05 серпня 2016 року між підозрюваним та прокурором укладено угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 472 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.1 ст.205 КК України, а також, що він має понести покарання у виді штрафу. За умовами угоди підозрюваний ОСОБА_3 засвідчив, що визнає неправомірність вчинення своїх дій і вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Обираючи вид і міру покарання підозрюваному, прокурор при укладенні угоди про визнання винуватості врахував обставини, передбачені ст.470 КПК України, а тому сторони дійшли згоди, що підозрюваний ОСОБА_3 має понести покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят (12750) грн.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Ствердив, що розуміє права визначені, п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

За умовами ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст.472 КПК України та розуміють наслідки затвердження такої, передбачені ст.473 КПК України. Вид та міра покарання у виді штрафу, передбачені санкцією ч.1 ст.205 КК України, на які обвинувачений погоджується, обрані з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст.65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. За умовами ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами виду і міри покарання.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.131 КПК України, не обирався.

Керуючись ст.ст.314,373,374,475 КПК України, с у д , -

з а с у д и в :

Затвердити угоду від 05 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Львівської області Гринівим Володимиром Мирославовичем про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.1 ст.205 КК України та призначити йому покарання штраф - сімсот п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят (12750) гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає Законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.