Рішення № 59917830, 23.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/665/2016(м)

266/1498/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Категорія 27 Доповідач Мальцева Є.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Лісового О.О., Ткаченко Т.Б.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.04.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит. В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання, у звязку з чим станом на 29.02.2016 року склалася заборгованість у розмірі 21 852,72 гривень, з яких: 9 865,79 гривень заборгованість за кредитом; 9 581,44 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 888,69 гривень заборгованість за комісією; а також виникли підстави для застосування штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень штраф (фіксована частина); 1016,80 гривень штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 1378,00 гривень.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 травня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.04.2006 року у розмірі 21852,72 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн., а всього 23230,72 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення від 18 травня 2016 року та передати справу до Іллічівського районного суду, юрисдикція якого поширюється на Маріупольський слідчий ізолятор, де по теперішній час перебуває відповідач, засуджений за скоєння злочину. Зазначала, що до квітня 2014 року ОСОБА_1 своєчасно виконував зобов'язання за кредитним договором, однак у зв'язку із порушенням кримінальної справи щодо нього та його перебуванням у Маріупольському слідчому ізоляторі, ОСОБА_1 не мав можливості своєчасно погашати заборгованість за кредитом. Також наголошувала, що судом першої інстанції всупереч закону стягнуті пеня та штраф з відповідача, оскільки не враховані норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції » від 2 вересня 2014 року № 1669-VII та ОСОБА_4 банку України від 27 жовтня 2014 року № 18-112/62138.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_1, належним чином через представника повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 яка просила задовольнити її апеляційну скарги та пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7). Таким чином, Банк виконав зобовязання за кредитним договором.

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав, у звязку з чим станом на 29.02.2016 року утворилася заборгованість по кредиту в сумі 21852,72 гривень, з яких: 9865,79 гривень заборгованість за кредитом; 9581,44 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 888,69 гривень заборгованість за комісією. У звязку із порушенням умов договору відповідачу ОСОБА_6 нарахував штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень штраф (фіксована частина); 1016,80 гривень штраф (процентна складова).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_6, встановив, що позичальник не виконав умови кредитного договору, тому вважав позов обґрунтованим, і прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 повної суми заборгованості за кредитним договором та штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Зокрема, в рішенні зазначав, що відповідач в порушення умов договору затримав сплату частини кредиту та процентів за його користування. Враховуючи наявність порушення строків платежу з боку відповідача по поверненню кредиту, суд встановив, що крім загальної заборгованості по кредиту, погашенню процентів за користування кредитом та заборгованості за пенею та комісією, підлягає стягненню штраф в розмірі 500,00 гривень (фіксована частина) та 1016,80 гривень (процентна складова).

З висновками суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту колегія суддів погоджується, але не може погодитися із стягненням суми штрафів, виходячи з наступного.

Відповідно 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Таким чином, з умов укладеного між Позивачем та Відповідачем договору та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги Позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11000,00 гривень шляхом передачі цієї картки, що підтверджується особистим підписом відповідача в заяві (а.с. 3).

Відповідач неналежним чином виконував договір, у звязку з чим було прострочено повернення чергової частини кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. п. 5.2 п.5 умов та правил надання банківських послуг, якщо держателем порушені вимоги діючого законодавства України та/або вимоги цього договору Банк набуває право вимагати, дострокового повернення кредиту.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору затримав сплату частини кредиту та процентів за його користування.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобовязання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобовязання щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати, в тому числі і в судовому порядку, від Відповідача дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, висновок суду про задоволення вимог ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є правильним, таким , що відповідає встановленим судом обставинам і вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про неправильність рішення суду в цій частині нічим не підтверджені, розрахунки заборгованості відповідача, надані ОСОБА_6 як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, не спростовані представником відповідача, тому зі скаргою в цій частині погодитися неможливо.

Між тим, перевіряючи оскаржуване рішення в частині вирішення судом першої інстанції питання про стягнення пені та штрафу, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі фіксованої суми та відсотку від суми позову, суд встановив, що відповідно до п. п. 8.6 п.8 умов та правил надання банківських послуг при порушенні строків платежу по грошовому зобовязанню, передбачений договором більш ніж на 120 днів, Відповідач зобовязаний сплатити штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

ОСОБА_6 та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м.Маріуполь. Крім того, прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО. Так, наказом Служби безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, як Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

Отже, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову, що складає 1516,80 грн., підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в таких позовних вимогах.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про неправильність рішення в частині стягнення з відповідача пені не є слушними, оскільки зі змісту кредитного договору вбачається, що пеня договором не передбачена, а передбачена тільки сплата позичальником щомісячної комісії за послуги ОСОБА_6 у випадку прострочення виконання умов кредитного договору. Тому сума комісії в розмірі 888,69 грн. стягнута з відповідача судом правомірно.

Також неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач не погашав кредит у зв'язку із порушенням кримінальної справи відносно нього, що є поважною причиною і поводом для відмови в позові, оскільки не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам ст.526 ЦК України.

Посилання на те, що ОСОБА_1 та його представник неодноразово звертались до установи ОСОБА_6 з метою визначення способу подальшого погашення заборгованості у зв'язку із відсутністю можливості позичальником погашати кредитну заборгованість, нічим не підтверджені.

Не заслуговує на увагу твердження представника відповідача про порушення правил підсудності судом першої інстанції у звязку з необхідністю передачі даної цивільної справи на розгляд до суду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької, де знаходиться Маріупольський слідчий ізоляторі, де й утримується відповідач, оскільки така позиція не ґрунтується на законі, не відповідає ст. 109 ЦПК України ( ОСОБА_1В, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с.14).

Відповідно до вимог частини 4 статті 215 ЦПК України в резолютивній частині судового рішення повинно бути зазначено висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зазначенням всіх складових сум, з яких складається заборгованість відповідача перед позивачем; а також рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення штрафу на користь позивача з ухваленням нового рішення про відмову в таких позовних вимогах.

У відповідності до положень статті 88 ЦПК України у звязку із зміною судового рішення і відмовою в частині позовних вимог на користь держави з ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 98,52 грн., а з ОСОБА_1 у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1417,3 грн..

Керуючись ст.ст.303,307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 травня 2016 року змінити.

Позов Публічного Акціонерного Товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 29.04.2006 року заборгованість за кредитом в розмірі 9865,79 грн. (девять тисяч вісімсот шістдесят пять грн. 79 коп.); заборгованість про процентам в розмірі 9581,44 грн. (девять тисяч пятсот вісімдесят одна грн. 44 коп.); заборгованість за комісією 888,69 грн. (вісімсот вісімдесят вісім грн. 69 коп.) та судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі фіксованої частині 500 грн. та процентної складової частини 1016,8 грн. за кредитним договором б/н від 29.04.2006 року відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 98,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1417,3 грн..

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9