Рішення № 59904199, 09.08.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6223/15-ц

2/214/911/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 серпня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

при секретарях - Латкіній О.В., Бєліковій О.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом 13.08.2015 року, уточнивши вимоги (а.с.99-103), просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 заподіяну їй матеріальну шкоду внаслідок залиття належної їй квартири в розмірі 22 063,50 грн.; стягнути з відповідача судові витрати по справі в розмірі 2900 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог вказала, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3, де вона проживає разом зі своєю сім'єю. 16.12.2015 року її квартиру було залито гарячою водою з централізованого опалення з вини відповідача ОСОБА_5 як власника квартири АДРЕСА_1, яка розташована над її квартирою поверхом вище. Під час складання працівниками ТО «Житлосервіс-КР» акту обстеження було встановлено, що причиною затоплення стало зірвання металопластикової труби гарячої води централізованого опалення біля батареї в квартирі відповідача, де безпосередньо знаходилось джерело протікання. Вважаючи винуватою саме ОСОБА_5 як власника квартири, з якої відбулося затоплення квартири позивача, ОСОБА_4 починаючи з лютого 2015 року неодноразово пропонувала їй в добровільному порядку відшкодувати завдані їй матеріальні збитки, отримавши лише 10 000 грн., в той час як отримана сума коштів не покриває весь обсяг збитків, у зв'язку з чим в досудовому порядку врегулювати спір не надалось можливим. Враховуючи визначену судовою будівельно-технічною експертизою від 27.11.2015 року вартість відновлювального ремонту в належній їй квартирі просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 22 063,50 грн. Крім того вказувала на істотність спричиненої позивачеві моральної шкоди внаслідок завдання шкоди належному їй майну, що викликало нервове напруження та дискомфорт для подальшого проживання в квартирі ОСОБА_4 разом з сім'єю, яка є їх єдиним житлом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, вказала, що завданий позивачеві розмір матеріальної шкоди є дійсним та підтверджується обсягом наявних доказів. Вважала доведеним факт затоплення належної позивачеві квартири з боку відповідача ОСОБА_5, яка самостійно здійснила заміну металопластикової труби, де відбувся зрив, та відшкодувала позивачеві в добровільному порядку 10 000 грн., що розцінює як визнання нею вини в затопленні квартири позивача та обов'язку відшкодувати їй завдані збитки.

Відповідач та її представники в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином. Згідно їх позиції, викладеної в запереченнях проти позову (а.с.55-58) та наданих раніше пояснень, позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення з огляду на необґрунтованість та безпідставність пред'явлення. Не заперечуючи факту затоплення квартири позивача 16.02.2015 року в результаті прориву в трубі опалення та виплати їй 10 000 грн., відповідач ОСОБА_5 не вважала себе винуватою, оскільки зазначена труба проходить повз її квартиру та забезпечує житлом всіх інших мешканців будинку і є інженерним обладнанням житлового будинку, за яку несе відповідальністю житлово-експлуатаційна організація, що здійснює контроль за технічним станом вказаного обладнання та утриманням будинку, яка безпосередньо здійснювала її заміну. Посилаючись на невідповідність акту обстеження квартири ОСОБА_4 вимогам закону та дійсним обставинам справи, вважала його неналежним доказом, який не може бути підставою для визнання її винуватою в спричиненні позивачеві матеріальних збитків, просила в задоволенні позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_4 В лютому 2015 року йому зателефонувала ОСОБА_4 з проханням допомогти перекрити воду в її квартирі, оскільки її затоплюють. Прийшовши до її квартири, він побачив, що зі стелі лилась вода, всі три кімнати квартири були затоплені водою, речі та меблі буквально плавали в воді. Після того як він перекрив воду, вони разом із сусідкою піднялись поверхом вище до ОСОБА_5, де в квартирі побачили, що причиною затоплення стало зірвання пластикової труби на гарячу воду від опалення, з якої вода йшла повним напором. Причину зриву він не з'ясовував, оскільки прийшов на допомогу за проханням ОСОБА_4, яка в момент затоплення була вдома з малою дитиною на руках та сама нічого не могла зробити.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він проживає по сусідству зі сторонами по справі. Знав, що в квартирі позивача ОСОБА_4 АДРЕСА_3 зроблено досить коштовний ремонт та бачив наслідки затоплення її квартири, що спричинило пошкодження підвісної стелі, осип штукатурки, нанесення суттєвих збитків ремонту, виникнення сирості та розповсюдження грибків. Про причини затоплення квартири він знає лише зі слів сусідів, які посилались на пошкодження системи опалення в квартирі ОСОБА_5 в квартирі № 7 вказаного будинку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши в сукупності усі матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4, а.с.7) на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21.07.2011 року, виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради, є одноособовим власником квартири АДРЕСА_3, власність - приватна, що підтверджується Витягом КП ДОР «Криворізьке БТІ» та технічною документацією на нерухоме майно (а.с.8-15).

16.02.2015 року відбулося залиття належної позивачеві квартири з вище розташованої над нею квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5, що підтверджується актом обстеження від 16.02.2015 року, складеним працівниками ТОВ «Житлосервіс-КР», визнано сторонами та в силу ст.61 ЦПК України окремого доказування не потребує (а.с.16).

Як слідує з акту, причиною затоплення став зрив пластикової труби біля батареї в квартирі АДРЕСА_1. Жителі зазначеної квартири самостійно виконали роботи по заміні трубопроводу.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.02.2016 року №33/15 та фото-таблиці до нього (а.с.67-94), з огляду на характер виявлених пошкоджень оздоблення квартири АДРЕСА_3 (пліснява та грибок на стелях, на верхній частині стін під шпалерами, запах, плями тощо), вказані пошкодження могли виникнути внаслідок дії води, яка могла витекти через порив труби опалення в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до складеного акту. Відповідність наявних пошкоджень квартири залиттю можна встановити наближено до лютого 2015 року у зв'язку зі змінами в первісному стані пошкоджених конструкцій та оздоблення. Вартість матеріальної шкоди, завданої оздобленню квартири АДРЕСА_3 внаслідок залиття складає 32 063,50 грн.; вартість відновлювального ремонту, який необхідно виконати в квартирі для усунення наслідків залиття, складає 35 004 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, як акцентує увагу Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.

Як слідує з положень ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що повне відшкодування шкоди можливе лише у випадку відшкодування потерпілій стороні всіх витрат, які необхідно понести потерпілим для відновлення їх квартири у зв'язку з її залиттям.

Підстав ставити під сумнів правильність висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.02.2016 року №33/15 щодо визначеної вартості проведення відновлювального ремонту у суду немає, оскільки зазначені в доданому до висновку локальному кошторисі на будівельні роботи найменування об'єктів у квартирі позивача, які потребують ремонту та відновленню, фактично відповідають пошкодженням в квартирі позивача, які зазначені в акті про залиття від 16.02.2015 року, а також долученій до матеріалів справи фото-таблиці (а.с.17-31), у зв'язку з чим доводи відповідача ОСОБА_5 щодо відсутності її вини у залитті квартири позивача суд не приймає до уваги, оскільки вони є необґрунтованими.

Посилання відповідача та її представника на те, що зірвана труба проходить повз її квартиру та забезпечує житлом всіх інших мешканців будинку і є інженерним обладнанням житлового будинку, за яку несе відповідальністю житлово-експлуатаційна організація, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, ОСОБА_5 як власник квартири зобов'язана забезпечувати збереження її жилих і підсобних приміщень, технічного обладнання, а при появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Враховуючи те, що труба до батареї централізованого опалення, де відбувся порив, знаходиться безпосередньо в квартирі ОСОБА_5 та не належить до системи загального користування, тому відповідальність за її справність та обслуговування несе виключно власник квартири, яким є відповідач. Крім того, обставини визнання нею вини в затопленні квартири позивача також підтверджуються тим, що акт обстеження від 16.02.2016 року, в якому вказані причини затоплення та джерело, підписаний нею без будь-яких зауважень чи застережень, що нею не спростовувалось.

Між іншим, відшкодування ОСОБА_5 позивачеві в добровільному порядку 10 000 грн. спричинених матеріальних збитків також є свідченням визнання нею вини, а у сукупності з іншими доказами та встановленими обставини справи - доведеністю причинного зв'язку між виниклим поривом труби в її квартирі та збитками, що виникли як наслідок затоплення належного позивачеві житлового приміщення.

Отже, загальний розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачу внаслідок залиття її квартири, яке трапилось 16.02.015 року, з відрахуванням суми добровільно сплаченої відповідачем позивачеві - 10 000 грн., становить відповідно 22 063,50 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_4, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Стосовно посилань представника позивача на спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди в результаті нанесених затопленням збитків її майну, суд залишає поза увагою, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди позивачем не заявлялась, в той час як в силу визначеного ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності суд вправі вирішувати справу виключно в межах заявлених позивачем вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи ухвалення судом рішення на користь позивача, керуючись ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, а також 243,60 грн. по сплаті судового збору за ставками, діючими на момент звернення позивача до суду відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто сумарно 2743,60 грн., що, в свою чергу, не позбавляє позивача права звернутись до суду із заявою про повернення їй сплаченого судового збору в сумі 156,40 грн. у зв'язку зі зменшенням позовних вимог відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (з розрахунку: 400-243,60) (а.с.34, 104).

Керуючись ст. ст.4-10, 15, 60, 61, 74, 79, 88, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 22 063 (двадцять дві тисячі шістдесят три) грн. 50 коп. матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Євтушенко О.І.