Рішення № 59896110, 01.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2760/15-ц

Провадження № 2/761/446/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.,

при секретарі Кріт І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користування квартирою, розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2) звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (Відповідач-1), Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Відповідач-2) про визначення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкоди у користування житловим приміщенням, розподіл особових рахунків та зміну договору найму житла.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовуєть тим, що у 1983 році у порядку обміну на підставі ордера № 8807 від 29.12.1983р., на п'ятьох осіб: ОСОБА_4 (помер), ОСОБА_5 (померла), ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було отримано квартиру АДРЕСА_1. В 1993 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучилися, та з цього часу Відповідач-1 усіма шляхами унеможливлював співжиття у спірній квартирі, так останній створював жахливі умови спільного проживання, багато разів батьки ОСОБА_1 і сама ОСОБА_1 звертались до органів внутрішніх справ, до ЖЕКу та до інших організацій щодо протиправної поведінки ОСОБА_3 з проханням про здійснення впливу на нього та про допомогу. В зв'язку з продовженням Відповідачем-1 незаконної поведінки по відношенню до Позивачів, останні були змушені виїхати із спірної квартири в сарай, який знаходився на присадибній ділянці, проте продовжували щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру. В подальшому Позивачі дізнались про рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2009р. у справі № 2-7392/2009 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2010р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Шевченківського РУ ГУ МВС України про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити дії, згідно яких Позивачів було визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням та на підставі яких останніх було знято з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1. У подальшому зазначені рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2009р. та від 22.03.2010р. за апеляційною скаргою Позивачів були скасовані рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2013р. та від 20.03.2013р. відповідно, в зв'язку з чим з 04.04.2013р. реєстраційний облік позивачів в квартирі АДРЕСА_1 було поновлено. В лютому 2013 року позивачам стало відомо, що АДРЕСА_1 приватизована її власником ОСОБА_3 Згодом рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2014р. у справі № 761/15238/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про скасування розпорядження про приватизації квартири, було в повному обсязі задоволено позовні вимоги. При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2013р. у справі № 761/20375/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «ЖЕК «Покровська» про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користування квартирою, було в повному обсязі задоволено позовні вимоги, на підставі якого 17.06.2014р. відбулось примусове вселення позивачів до спірної квартири. Однак, Відповідач-1 знову унеможливлює спільне проживання у квартирі АДРЕСА_1, а саме: чинить перешкоди у проживанні та користуванні житлом. Спірна квартира має загальну площу - 115,6 кв.м., корисну площу - 89,6 кв.м., складається з 4-х житлових кімнат: кімнати 1, площею 26,5 кв.м., кімнати 2, площею 23,4 кв.м., кімнати 3, площею 22,9 кв.м., кімнати 4, площею 16,8 кв.м., кухні площею 7,3 кв.м., коридору площею 7,2 кв.м., коридору площею 3,4 кв.м., коридору площею 1,9 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 3,9 кв.м., кладової площею 1,3 кв.м. Оскільки між сторонами склались тривалі неприязні стосунки, на сьогодні є необхідність встановити правовий режим визначення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, розподілити особові рахунки та змінити договори найму житла між Позивачами та Відповідачем-1, що включно передбачає розподіл особового рахунку квартири від кількості наймачів помешкання.

Враховуючи вищевикладене, Позивачі просили: 1) встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири особи, що проживає в такій квартирі з ОСОБА_3 без отримання на це згоди від інших наймачів ОСОБА_1, ОСОБА_2; 2) виділити ОСОБА_1, ОСОБА_2 кімнати площею 26,5 кв.м., 22,9 кв.м., 23,4 кв.м., виділити ОСОБА_3 кімнату площею 16,8 кв.м., залишивши в загальному користуванні сторін по справі коридор площею 7,2 кв.м., коридор площею 3,4 кв.м., коридор площею 1,9 кв.м., ванну площею 3,9 кв.м., кухню площею 7,3 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., кладовку площею 1,3 кв.м.; 3) зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі окремого комплекту ключів; 4) зобов'язати Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з урахуванням відсутності встановленого порядку користування спірною квартирою між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3; 5) зобов'язати Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заключити договори найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на оплату житлово-комунальних послуг.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (суддя Саадулаєв А.І.) від 04.03.2015р. за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.49-50).

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.04.2015р. № 01-24-327 в зв'язку з припиненням повноважень судді Саадулаєва А.І. проведено повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 73), за результатами якого головуючим суддею у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користування квартирою, розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори, визначено ОСОБА_7 (а.с.74), яка своєю ухвалою від 27.04.2015р. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду у судовому засіданні (а.с.75).

КП «ЦОС Шевченківського району» подало суду пояснення по справі (а.с.96-99), в яких зазначило, що КП «ЦОС Шевченківського району» є неналежним відповідачем по справі, оскільки Позивачам слід звернутись з усіма необхідними документами до відділу обліку та розподілу житлової площі Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, до основних функцій якого відноситься, зокрема зміни умов договорів найму та розподілу особових рахунків, на основі яких приймається розпорядження про зміну договору найму житлового приміщення, на підставі витягу з якого з наймачами укладаються договори найму, після чого проводиться розподіл особових рахунків.

В судовому засіданні 18.01.2016р. представником Відповідача-1 - ОСОБА_8 подано суду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визначення порядку користування квартирою, розподіл особових рахунків та зміну договору найму житла (а.с.118-120), який протокольною ухвалою суду від 18.01.2016р. був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.122-123).

В судовому засіданні представник Позивачів - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач1 за первісним позовом - ОСОБА_3, який є позивачем за зустрічним позовом, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому жодних документів про неможливість участі у судовому засіданні 01.08.2016р. крім самого Відповідача1 ще й його представника ОСОБА_8, як і заяв безпосередньо від Відповідача-1, про розгляд справи за його відсутності, до суду не надходило, заперечень чи письмових пояснень з приводу позовних вимог як Відповідач-1, так і його представник до суду не надав.

Ухвалою суду від 01.08.2016р. зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визначення порядку користування квартирою, розподіл особових рахунків та зміну договору найму житла, у зв'язку з повторною неявкою сторони Позивача за зустрічним позовом на підставі ч. 3 ст. 169 ЦПК України, - залишено без розгляду (а.с.185-187).

Заслухавши пояснення представника Позивачів за первісним позовом, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі обмінного ордеру № 8807 від 29.12.1983р. виданого на ім'я ОСОБА_4, сім'ю з п'яти осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_3 (чоловік дочки), ОСОБА_2 (онука), було вселено в АДРЕСА_1 (а.с.8).

16 грудня 1993 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 16.12.1993р. зроблено запис за № 1115, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом ЗАГС Шевченківського району м.Києва 16.12.1993р. (а.с.9).

Позивачі зазначили, що з 1993 року Відповідач-1 усіма шляхами унеможливлював співжиття у спірній квартирі, так останній створював жахливі умови спільного проживання, багато разів батьки ОСОБА_1 і сама ОСОБА_1 звертались до органів внутрішніх справ, до ЖЕКу та до інших організацій щодо протиправної поведінки ОСОБА_3 з проханням про здійснення впливу на нього та про допомогу (а.с.10-13). Окрім того, наявність напружених стосунків між сторонами на думку Позивачів, підтверджується також ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2013р. (№ 22-ц/796/1602/2013), якою було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2009р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с.14-16), та рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.03.2013р. (№ 22-ц/796/3195/2013), яким було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2010р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити дії, та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с.19-21).

Окрім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2014р., яке набрало законної сили 24.07.2014р., у справі № 761/15238/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про скасування розпорядження про приватизацію квартири, яким було скасовано розпорядження відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 02.11.2011р. № 581 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24-26).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25.11.2013р., яке набрало законної сили 31.12.2013р., у справі № 761/20375/813-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «ЖЕК «Покровська» про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користування квартирою, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселено в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.27-29), виконання якого в частині вселення Позивачів до спірної квартири відбулось 17.06.2014р. примусово в рамках виконавчих проваджень № 41960575, № 41960703, оскільки Відповідач-1 двері не відчинив (а.с.30-36). Реєстрацію Позивачів у квартирі АДРЕСА_1 поновлено 04.04.2013р., що підтверджується копією паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.22-23).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з 4-х житлових кімнат: кімнати 1, площею 26,5 кв.м., кімнати 2, площею 23,4 кв.м., кімнати 3, площею 22,9 кв.м., кімнати 4, площею 16,8 кв.м., кухні площею 7,3 кв.м., коридору площею 7,2 кв.м., коридору площею 3,4 кв.м., коридору площею 1,9 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 3,9 кв.м., кладової площею 1,3 кв.м., що підтверджується викопіюванням з поверхового плану вказаної квартири (а.с.37).

Згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна КВ-2012 № 47643 від 08.04.2012р. квартира за адресою АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа - 119,4 кв.м., житлова площа - 90,2 кв.м., крім того повідомлено, що житлова площа збільшилась за рахунок демонтажу опалювальних приладів та при оформленні правовстановлюючих документів дані технічної інвентаризації не використовувались (а.с.138).

Відповідно до Довідки форма № 3, виданої КП «Керуюча компанія» Шевченківського району № 1993 від 28.08.2015р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають три особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.137).

Позивачі зазначили, що на даний час Відповідач чинить їм перешкоди у користуванні спірним жилим приміщенням, зокрема Відповідач не впускає Позивачів до квартири, станом на час розгляду справи Позивачі фактично не можуть користуватись спірною квартирою.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

За ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом не встановлено підстав для обмеження Позивачів у користуванні жилим приміщенням, а саме кв. АДРЕСА_1, водночас право на користування вказаною квартирою на рівні з Відповідачем-1 встановлено також ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2013р. по справі № 22-ц/796/1602/2013 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2013р. по справі № 22-ц/796/3195/2013, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не надав суду своїх заперечень проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині зобов'язання останнього не чинити перешкод Позивачам у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі окремого комплекту ключів, - підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно ст. 65 Житлового кодексу Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу Української РСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене та те, що Позивачами не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України на підтвердження того, що на даний час в квартирі АДРЕСА_1 разом з Відповідачем-1 проживає невідома особа без отримання на це згоди від інших наймачів - Позивачів, та таких не здобуто в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спірною квартирою шляхом виселення невідомої особи, - не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (ст. 63 Житлового кодексу Української РСР.)

Відповідно до ст. 103 Житлового кодексу Української РСР договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Статтею 104 Житлового кодексу Української РСР визначено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Правила, встановлені частиною першою цієї статті, не поширюються на жилі приміщення в будинках підприємств, установ, організацій найважливіших галузей народного господарства (частина перша статті 114), крім випадків, коли наймач одержав приміщення не у зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення, а також на приміщення в будинках колгоспів.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЖК УРСР, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

Статтею 47 ЖК УРСР передбачено, що норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. жилої площі, але не більш однієї кімнати на особу і не менш, як 9 кв.м. жилої площі.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» в силу ст.104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

В судовому засіданні представник Позивачів зазначив, що ОСОБА_2 на даний час перебуває у фактичних шлюбних відносинах, планує здійснити державну реєстрацію шлюбу та в подальшому народження дитини, а тому в неї є об'єктивна необхідність в окремій кімнати для майбутньої дитини.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та виходячи із загальної житлової площі вказаної квартири, розміру кожної жилої кімнати, кількості осіб, що проживають у квартирі, з урахуванням того факту, що вселення у спірну квартиру відбувалось на підставі ордеру, виданого на ім'я батька ОСОБА_1 з правом вселення разом із сім'єю з 5 осіб, однією з яких був Відповідач-1, розміру жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами, суд приходить до висновку про те, що порядок поділу, запропонований позивачами є розумним та справедливим та не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів сторін у справі.

Щодо позовних вимог про розподіл особових рахунків та зобов'язання КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заключити договору найму спірної квартири з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2012р. №610 із змінами, зареєстрованими Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 27.06.2012р. № 10741080022016771, Основними напрямками діяльності КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є: 2.2.1. забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; 2.2.2. здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; 2.2.3. забезпечення збору платежів від споживача зазначених послуг на користь виробників послуг; 2.2.4. надання платних послуг в галузі житлово-комунального господарства населенню та підприємствам, організаціям, установам; 2.2.13 здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київгаз» тощо) тощо (а.с.100-104).

Згідно із ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у якій йдеться про права та обов'язки споживача, передбачено, що: споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. (п.1.ч.1)

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; (п.1 ч.3), оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; (п.5 ч.3).

Споживачами житлово-комунальних послуг є всі мешканці, які проживають у квартирі, тобто при розділенні особового рахунку стосовно оплати комунальних послуг за квартиру, у якій залишаються у спільному користуванні коридор, кухня, ванна, вбиральня, слід виходити із частки, яка припадає на кожну особу.

Згідно п.п.10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 із змінами, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку".

Відповідно до ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, зокрема: 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); 2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; 3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); 4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; 6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52); 12) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154) тощо.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в частині розподілу особистих рахунків та заключення договорів найму жилого приміщення, є Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, до повноважень якої належить розподіл особистих рахунків та внесення змін (укладення) до договору найму квартир, що належать до державного житлового фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Разом з тим, клопотання про заміну неналежного відповідача - КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» представником Позивачів в судовому засіданні не заявлялось, відтак позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори, - не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені до неналежного відповідача.

Відтак, розглянувши справу в межах визначених позивачами предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за запропонованим Позивачами порядком користування шляхом виділення ОСОБА_1, ОСОБА_2 кімнати площею 26,5 кв.м., 22,9 кв.м., 23,4 кв.м., виділення ОСОБА_3 кімнату площею 16,8 кв.м., залишивши в загальному користуванні сторін по справі коридор площею 7,2 кв.м., коридор площею 3,4 кв.м., коридор площею 1,9 кв.м., ванну площею 3,9 кв.м., кухню площею 7,3 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., кладовку площею 1,3 кв.м., та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі окремого комплекту ключів.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що Відповідач-1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід 2 групи, судові витрати понесені Позивачами в сумі 487,20 грн. підлягають компенсації за рахунок держави у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 5, 9, 15, 47, 48, 61, 63, 64, 65, 103, 104, 116 Житлового кодексу УРСР, з урахуванням п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», та, керуючись статтями 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-228, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користування квартирою, розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори, - задовольнити частково.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

- виділити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користування кімнати площею 26,5 кв.м., 22,9 кв.м., 23,4 кв.м., в квартирі АДРЕСА_1;

- виділити ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1;

- залишити у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 коридор площею 7,2 кв.м., коридор площею 3,4 кв.м., коридор площею 1,9 кв.м., ванну площею 3,9 кв.м., кухню площею 7,3 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., кладовку площею 1,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі окремого комплекту ключів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені ними судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 487,20 грн., тобто по 243,60 грн. на користь кожної, за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: