Постанова № 59894318, 18.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа № 922/4909/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача прокурор відділу ОСОБА_1 посвідчення від 29.03.2016р. №042342;

від 1-го відповідача не зявився;

від 2-го відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 11.09.2015р. №5;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 р.

у справі № 922/4909/15

за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова

до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків

2-го відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Самшит", м. Харків

про скасування рішення та зобовязання передати земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/4909/15 (суддя Аюпова Р.М.) відмовлено в задоволенні позову Прокурора Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Самшит" про:

- вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,6239 га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003, земельну ділянку площею 0,1377 га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010 та земельну ділянку площею 0,3558 га кадастровим номером 6310136300:07:010:0024;

- визнання незаконним та скасування п. 29.3. додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 25.11.2009р. № 281/09;

- визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817317 площею 0,6239 га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817315 площею 0,1377 га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817316 площею 0,3558 га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024;

- зобовязання Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив Самшит передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6239 га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003, земельну ділянку площею 0,1377 га з кадастровим номером: 6310136300:07:016:0010, земельну ділянку площею 0,3558 га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 39, за актом прийому-передачі.

Рішення суду з мотивоване тим, що ОК «ЖБК «Самшит» створений з порушенням п.п.1, 2, 5, 16, 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. №186, ст.ст.133, 137 ЖК УРСР та не відповідає ознакам житлово-будівельного кооперативу. Так, до його складу, на момент створення входило лише 3 особи, які не перебували на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов. Також, місцевий господарський суд з посиланням на статті 256,257,261,267 ЦК України зазначив про сплив позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.02.2009р., про застосування якої було подано клопотання ОК «ЖБК «САМШИТ», та про відсутність доказів поважності його пропуску. Крім того, судом встановлено, що земельні ділянки, які були надані у власність ОК «ЖБК «Самшит», були передані у звязку з переходом права власності на обєкти нерухомого майна, які знаходились в межах земельних ділянок за договорами оренди з попереднім землекористувачем без розроблення проекту відведення земельних ділянок, у звязку з тим, що вони були передані без зміни їх цільового призначення та зміни меж в порядку статті 123 ЗК України.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/4909/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокуратури Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Самшит" про скасування рішення та зобовязання передати земельну ділянку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню, складнощі, повязані із створенням відповідачами штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки, велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням Харківською міською радою аналогічних рішень на користь інших кооперативів свідчать про наявність обєктивних перешкод, які заважали прокурору подати позов у встановлений строк. Дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Самшит», виявлені лише у 2015році під час опрацювання відповідних документів, у звязку з чим, прокурор вважає, що строк звернення до суду, визначений статтею 257 ЦК України, пропущено не було.

Відзивом від 02.08.2016р. Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив " Самшит" заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що: по-перше, прокурору було відомо про існування оскаржувано рішення з моменту його прийняття, оскільки прокурор м. Харкова був присутній на пленарному засіданні 25.11.2009р., а отже перебіг позовної давності починається саме з цієї дати; по-друге, прокурором не надано доказів перешкод у здійсненні перевірки оскаржуваного рішення; по-третє, наказом Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. №3гн встановлено обовязок прокуратур нижчого рівня перевіряти законність правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування, а тому прокурор зобовязаний був здійснювати наглядові функції з приводу законності оскаржуваного рішення; по-четверте, у прокурора були усі процесуальні можливості для звернення до суду. Також звертає увагу на те, що строк позовної давності сплив 16.01.2015р., і звернення до суду після спливу строку позовної давності, є підставою для відмови у позові.

Відзивом від 15.08.2016р. Харківська міська рада заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому зазначає, що згідно з вимогами статті 21 Закону України «Про інформацію» рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради та публікуються в газеті «Харьковские известия», Бюлетенях міської ради, а отже оскаржуване рішення доведено до відома зацікавлених осіб та є загально доступним. Також зазначає, що прокурор був присутній при прийнятті рішення Харківської міської ради від 25.09.2009р., що вбачається з протоколу від 25.02.2009р. №38 сесії Харківської міської ради 5 скликання та листом від 18.12.2009р. №08-04/2736/2-09 це рішення було направлено до прокуратури м. Харкова, а отже, твердження прокурора про те, що він довідався про його прийняття під час перевірки у 2015році є безпідставним.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. у звязку з відпусткою судді Плахова О.В. та судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/4909/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/4909/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник 2-го відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення за безпідставністю.

Перший відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника 1-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника 2-го відповідача , перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Статут Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» затверджено рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом від 14.10.2009р., та 15.10.2009р. державним реєстратором Харківської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.16-21).

Пунктами 1.1, 1.5 Статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» встановлено, що ОК «ЖБК «Самшит» в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу, створений його засновниками на добровільних засадах, базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України «Про кооперацію» та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. За напрямками діяльності кооператив є житлово-будівельним кооперативом. Засновниками кооперативу є громадяни України: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За приписами підпункту 2.6. пункту 2 Статуту кооператив може набувати прав на землю згідно діючого законодавства. Земля може бути передана кооперативу на умовах оренди або безоплатно у власність. Кооператив також може набувати право власності на землю за цивільно-правовими угодами.

Згідно із пунктом 3.1 Статуту кооператив організовується з метою забезпечення житлом (будівництва житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Пунктом 5 Статуту визначений порядок набуття та припинення членства у кооперативі.

06.11.2009р. між ТОВ Слобожанська Гуманітарна Школа (продавцем) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» (покупцем) укладені договори купівлі-продажу житлового будинку, які зареєстровані в реєстрі за №№2185, №2189, №2193, на підставі яких покупець придбав у власність, відповідно, житловий будинок №39 літ. «А-1», загальною площею 170,0кв.м, житловою площею 115,7кв.м; житловий будинок №32 літ. «А-2», загальною площею 661,6кв.м, житловою площею 445,1кв.м; житловий будинок №32-А літ. «А-2», загальною площею 574,4кв.м, житловою площею 220,8кв.м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Авіаційна (т.1,а.с.84-89).

25.11.2009р., тобто після придбання 2-м відповідачем житлових будинків, Харківською міською радою прийнято рішення №281/09 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговувався будівель і споруд», яким: затверджено проект відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатку 1 цього рішення; надано в оренду та у постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках 1,2 до цього рішення (т.1, а.с.22).

Згідно з пунктами 29.1, 29.3 додатку 2 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009р. №281/09 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговувався будівель і споруд» припинено ТОВ «Слобожанська гуманітарна гімназія» право користування земельними ділянками площею 0,7616 (в тому числі: ділянка №1 площею 0,1377га, ділянка №2 площею 0,6239га) по вул. Авіаційна 32,32-А,39 та площею 0,3558 га по вул. Авіаційна,32,32-А за його добровільною відмовою (лист від 06.11.2009р. №38); передано у власність земельну ділянку площею 0,1377га, земельну ділянку площею 0,6239га за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Авіаційній, 32, 32-А, 39 та земельну ділянку площею 0,3558 га за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Авіаційній, 32, 32-А (Дзержинський район) в межах, які визначені договорами оренди землі, реєстраційний №140867100025 від 07.03.2008р., реєстраційний №140867100026 від 07.03.2008р. та реєстраційний №140867100023 від 06.03.2008р., для експлуатації та обслуговування житлових будинків (т.1,а.с.27).

На підставі вказаного рішення 38 сесії Харківської міської ради від 25.11.2009р. №281/09 ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» видано державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯИ № 817315 від 31.12.2009р. на земельну ділянку площею 0,1377га; серія ЯИ № 817316 від 31.12.2009р. на земельну ділянку площею 0,3558га; серія ЯИ № 817317 від 31.12.2009р. на земельну ділянку 0,6239га. Цільове призначення земельних ділянок за вказаними актами для експлуатації та обслуговування житлових будинків (т.1, а.с.12-14).

31.08.2015р. прокурор Дзержинського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» про:

- визнання незаконним та скасування п. 29.3 додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 25.11.2009р. № 281/09;

- визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817317 площею 0,6239га з кадастровим номером: 6310136300:07:015:0003; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817315 площею 0,1377га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817316 площею 0,3558га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024;

- зобовязання Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив Самшит передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6239 га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003, земельну ділянку площею 0,1377 га з кадастровим номером: 6310136300:07:016:0010, земельну ділянку площею 0,3558 га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 39, за актом прийому-передачі (т.1,а.с.3-9).

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі № 922/4909/15, в задоволенні позову відмовлено повністю (т.1,а.с.143-158,т.2,а.с.26-44).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2016р. у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області; скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2015р. у справі №922/4909/15; справу № 922/4909/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.2,а.с.121-127).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на приписи ст. 94 ГК України, пункти 1.1, 2.1.1, 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. №186, ст.ст.134,137 ЖК УРСР, ст.7 Закону України «Про кооперацію», не зясували питання щодо необхідності надання кооперативу попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою та містобудівного обґрунтування меж та розроблення і затвердження ОК «ЖБК «Самшит» містобудівної документації з визначенням розміру земельної ділянки, що безоплатно передається у власність кооперативу. Також зазначено, що судами не надано оцінки стосовно того, чи підтверджуються матеріалами справи обставини: перебування засновників кооперативу на обліку, як таких, що потребують поліпшення житлових умов; створення кооперативу саме з метою будівництва житла.

07.06.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище ( т.2, а.с.220-231).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування п. 29.3 додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 25.11.2009р. № 281/09; визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817317 площею 0,6239га з кадастровим номером: 6310136300:07:015:0003; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817315 площею 0,1377га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817316 площею 0,3558га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024; зобовязання Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив Самшит передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6239 га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003, земельну ділянку площею 0,1377 га з кадастровим номером: 6310136300:07:016:0010, земельну ділянку площею 0,3558 га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 39, за актом прийому-передачі (т.1,а.с.3-9).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Положеннями частини 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно в інтересах своїх територіальних громад, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки до прийняття оскаржуваного рішення перебували у власності територіальної громади та в користуванні ТОВ «Слобожанська гуманітарна школа» міста Харкова та на підставі рішення Харківської міської ради від 25.11.2009р. №281/09 були безоплатно передані у власність ОК «ЖБК «Самшит».

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_2 народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, визначено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Частиною 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. За змістом пункту 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_2 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

У розумінні приписів наведених норм, при вирішенні радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до Житлового кодексу Української РСР і Примірного статуту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014р. у справі №21-195а14.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит», Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК «Самшит» як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що ОК "ЖБК " Самшит" створено всупереч приписам ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі, оскільки: по-перше, всупереч положенням ст.134 ЖК УРСР першим відповідачем не доведено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради засновники кооперативу перебували та на даний час перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов; по-друге, у Статуті ОК «ЖБК «Самшит» не передбачено кількості квартир у житловому будинку, що заплановано до будівництва кооперативу, що суперечить меті його створення тощо.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Проте, земельні ділянки, які передані ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» на підставі рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009р. №281/09 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговувався будівель і споруд» передано у власність не для житлового будівництва, як це встановлено статтею 41 ЗК України, а для експлуатації та обслуговування житлових будинків, які придбані у власність ОК «ЖБК «Самшит» на підставі договорів купівлі-продажу від 06.11.2009р., що відповідно, не відповідає вимогам земельного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що земельні ділянки №1 площею 0,1377га та №2 площею 0,6239га по вул. Авіаційна 32,32-А,39 надані в оренду ТОВ «Слобожанська гуманітарна школа» без розроблення проекту їх відведення, що вбачається з пунктів 18 договорів оренди землі від 14.02.2008р., які зареєстровані в державному реєстрі земель за №140867100026 та №140867100025, а отже подальше їх передання у власність ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» без розроблення проекту відведення земельної ділянки свідчить про порушення законодавчо встановленого порядку передачі земельних ділянок у власність, зокрема, Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недотримання Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення вимог статті 41 ЗК України, Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту та не встановлено підстав набуття земельної ділянки 2-м відповідачем, мети та порядку створення ОК «ЖБК «Самшит».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17.06.2014р. у справі №21-195а14.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2015р. ОК «Житлово-будівельний кооператив «Самшит» у відзиві на позовну заяву викладено заяву про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора, починаючи з 25.11.2009р., про наявність оскаржуваного рішення міської ради та невчинення ним жодних заходів прокурорського нагляду, та зазначено, що у разі коли згідно з законом позивачем у справі виступає прокурор позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (т.1,а.с.49-67).

Також у відзиві на позовну заяву від 06.10.2015р. Харківська міська рада зазначила про наявність підстав для застосування позовної давності, оскільки відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення здійснення судочинства» від 20.12.2011р. та ЦК України строк позовної давності сплив 15.01.2015р., що є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому зазначила, що згідно витягу із протоколу 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009р. на пленарному засіданні був присутній прокурор міста Харкова та оскаржуване рішення листом від 18.12.2009р. надіслано до прокуратури м. Харкова і в подальшому воно розміщено на офіційному сайті органу місцевого самоврядування і опубліковано в газеті «Харьковские известия»(т.1,а.с.108-121).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014р. у справі №916/2414/13, від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14 та від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15.

Пунктом 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. № Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись ст. ст. 1, 15, 19 - 24 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; використовувати право участі у засіданнях цих органів (т.1,а.с.81,82).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 6 Регламенту Харківської міської ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що на 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання, на якій, зокрема, прийнято оскаржуване рішення, був присутній прокурор міста Харкова, про що свідчить протокол від 25.11.2009р. (т.1, а.с.68-80), та листом від 18.12.2009р. воно було надіслано прокуратурі міста Харкова, а отже, починаючи з 25.11.2009р. органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими ОСОБА_2, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Нездатність своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обовязком органів прокуратури, відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру», призводить до наслідків, визначених частиною 4 статті 264 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.11.2009р. розпочався саме з цієї дати, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Положення цієї норми права за своєю суттю спрямовані на захист прав власників або інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011р.) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі части 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічна правової позиції викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015р. у справі № 910/4626/14, висновки якої у відповідності до статті 111-28 ГПК України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень та для всіх судів України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VІ виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VІ набрав чинності 15.01.2012р. (офіційне опублікування в газеті Голос України від 14.01.2012р. № 6, відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування).

З набранням чинності Закону України №4176-VІ від 15.01.2012р. право особи, наведене у п. 5 розділі ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону, мало бути реалізоване особою протягом наступних трьох років з моменту набрання чинності вказаним Законом, тобто до 16.01.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура Харківської області звернулась до місцевого господарського суду з даним позовом 25.08.2015р., тобто за будь-яких умов з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного рішення, починаючи з 25.11.2009р., та його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ОК «ЖБК «Самшит» та Харківської міської ради про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що відповідно є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо решти позовних вимог про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817317 площею 0,6239 га з кадастровим номером: 6310136300:07:015:0003; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817315 площею 0,1377 га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817316 площею 0,3558 га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024 та зобовязання Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив Самшит передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Харківської міської ради та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині скасування п.29.3 додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради пятого скликання від 25.11.2009р. №281/09 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» у зв'язку зі спливом позовної давності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про наявність штучних перешкод, створених відповідачами у проведенні перевірки та виявленні порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Самшит», оскільки ним не надано відповідних належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України.

За містом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області встановив наявність порушеного права та обґрунтованість клопотань ОК «ЖБК «Самшит» та Харківської міської ради про застосування позовної давності, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у звязку з чим апеляційна заступника прокурора Харківської області не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 р. у справі №922/4909/15 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги прокуратуру Харківської області.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області 07.06.2016 р. у справі №922/4909/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.08.2016р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М.Здоровко

Суддя І.А. Шутенко