Постанова № 59894294, 18.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа № 917/641/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Київ (вх. №2090 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.07.2016 у справі № 917/641/16

за позовом ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Київ

до Приватного підприємства "Альянспромбуд", м. Полтава

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.07.2016 у справі № 917/641/16 (суддя Сірош Д.М.) припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.07.2016 у справі № 917/641/16, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати. Справу направити до господарського суду Полтавської області для розгляду по суті.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо безпідставного порушеного окремого провадження та його припинення, оскільки судом не враховано норми ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, а також посилається на те, що позивач не є стороною у справі про банкрутство ПП. "Альянспромбуд". Позивач також зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про припинення провадження у справі з посиланням на п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України, фактично позбавив позивача права звернення до суду за захистом порушених своїх прав.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 розгляд справи відкладено на 18.08.2016.

Сторони своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, в призначене судове засідання 18.08.2016 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, та враховуючи 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами в судовому засіданні 18.08.2016.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та додаткові пояснення до неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що під час розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/4151/16 за позовом ПП «Альянспромбуд» до ПАТ «Укртрансгаз», стало відомо про існування договору № DYK-17-2013 від 16.04.2013 про реструктуризацію заборгованості, укладеного між ПП «Альянспромбуд» до ПАТ «Укртрансгаз». Позивач вважає, що зазначений правочин підлягає визнанню недійсним через його невідповідність нормам закону, на підставах та в порядку ч. 2 ст. 234, ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Разом з цим, обставини справи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника ПП "Альянспромбуд" (36000, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, буд. 11А, код 35107902). Постановою господарського суду Полтавської області від 29.10.2015 ПП "Альянспромбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Суд першої інстанції, виходячи з положень ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з врахуванням змін до ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011, що набрав чинності 19.01.2013, дійшов висновку про те, що даний спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства, укладеного ПП "Альянспромбуд" до порушення справи про його банкрутство, договору про реструктуризацію заборгованості № DYK-17-2013 від 16.04.2013 підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача - господарським судом Полтавської області та в межах такого провадження, а не в окремому позовному провадженні. Таким чином, суд першої інстанції припинив провадження у справі № 917/641/16 на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що висновок господарського суду Полтавської області про необхідність припинення провадження за позовною заявою ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Київ до Приватного підприємства "Альянспромбуд", м. Полтава про визнання договору недійсним є правомірним.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев’ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев’ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п’ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника ПП "Альянспромбуд" (36000, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, буд. 11А, код 35107902). Постановою господарського суду Полтавської області від 29.10.2015 ПП "Альянспромбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Отже, з врахуванням змін до ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011, що набрав чинності 19.01.2013, спір про визнання недійсним будь-якого правочину, який порушується особами, чиї майнові права порушено (ліквідатором боржника, кредиторами) після 19.01.2013, належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

На підставі вищезазначених положень Закону, слід дійти висновку про те, що даний спір про визнання недійсним правочину від 16.04.2013, який був вчинений ПП «Альянспромбуд» та ПАТ «Укртрансгаз», слід розглядати у межах провадження у справі про банкрутство ПП "Альянспромбуд".

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на положення ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів вважає недоречним.

Так, згідно ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Отже, вказана норма прямо передбачає, що визнання правочинів (договорів) недійсними за заявою арбітражного керуючого здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство. Перелік обставин, наведених у ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство - це підстави, на яких суд може визнати договір недійсним, а не підстави, на яких має бути заявлений позов, що підлягає розгляду в межах справи про банкрутство.

Також, варто зазначити, що приписи ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство охоплюють усі без виключення майнові спори щодо угод, укладених за участю боржника, що прямо випливає зі змісту згаданої норми. У зв'язку з чим відповідні спори розглядаються у межах справи про банкрутство не залежно від того, який процесуальний статус у такому спорі (позивача чи відповідача) має боржник (банкрут).

Врахувавши вищезазначені положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства, укладеного ПП "Альянспромбуд" до порушення справи про його банкрутство, договору про реструктуризацію заборгованості № DYK-17-2013 від 16.04.2013 підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача - господарським судом Полтавської області та в межах такого провадження, а не в окремому позовному провадженні. В зв’язку з чим, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі. У даному випадку припинення провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню з аналогічними вимогами у межах справи про банкрутство ПП "Альянспромбуд".

За таких обставин, ухвала господарського суду Полтавської області від 06.07.2016 у справі № 917/641/16 прийнята з без порушень норм процесуального права, вона обґрунтована, відповідає обставинам справи, яким суд надав належну правову оцінку, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 32-34, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду господарського суду Полтавської області від 06.07.2016 у справі № 917/641/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.