Рішення № 59894132, 10.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/4933/16

За позовом: приватного підприємства "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ТАДІНІ";

про: розірвання договору.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Юдицький О.В. - арбітражний керуючий (посвідчення від 05.04.2013 № 416);

відповідача: Аніпко С.В. - за довіреністю від 16.05.2016 № 15.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАДІНІ" про розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущене істотне порушення умов укладеного між останнім та товариством з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ" договору купівлі-продажу від 18.03.2013 № 836 у вигляді неповного виконання обов'язку зі сплати грошових коштів за придбання об'єкту нерухомості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2016 № 910/4933/16 (суддя Морозов С.М.) вказану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2016 № 910/4933/16 скасовано, позовну заяву повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду спору по суті.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 10.06.2016 № 04-23/1113 призначено повторний автоматичний розподіл даної позовної заяви у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

В результаті вказаного вище повторного автоматичного розподілу позовну заяву № 910/4933/15 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4933/16.

Відповідач скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з підстав відсутності у позивача права на звернення із вказаними вимогами, оскільки позовні вимоги подані поза межами спеціального строку позовної давності. Також позивачем не дотримано позасудового врегулювання спору та не вказано яким чином невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 18.03.2013 № 836 впливає на права та обов'язки позивача.

В судовому засіданні 10.08.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАДІНІ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 18.03.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 836 (далі - Договір) відповідно до предмету якого товариство з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ" передає у власність, а відповідач приймає ? (одну другу) частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Житньоторзька (площа Житньоторзька), буд. 10, (далі - об'єкт), або (нежитлова будівля) літера А, загальною площею 3797,10 кв.м. За заявою власника відчужується ? (одна друга) частка нежитлової будівлі площею 1898,55 кв.м. (п. 1 Договору).

Пунктом 2 Договору передбачено, що вказане вище нерухоме майно належить товариству з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ", на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 20.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. за реєстровим № 107 та зареєстроване в КП КМ БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.08.2012 в реєстровій книзі № 203п-171, номер запису 9898-П. реєстраційний номер 37273140.

Положеннями п. 4 Договору визначено, що продаж ? частки вищевказаної нежитлової будівлі вчинено за 2.016.000,00 грн., які відповідач зобов'язується сплатити розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ" протягом двадцяти банківських днів з дня укладання цього Договору, про що сторони стверджують своїми підписами на цьому Договорі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "НІТРОХІМ ІНЖИНІРІНГ" та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок того що відповідачем допущене істотне порушення умов Договору у вигляді неповного виконання обов'язку зі сплати грошових коштів за придбання об'єкту нерухомості. На виконання грошового обов'язку за Договором відповідачем сплачена частина суми в розмірі 463.680,00 грн., решта грошових коштів відповідачем сплачена не була. Позивачем направлена на адресу відповідача пропозиція від 09.03.2016 № 02-01/10683/904-7683 про розірвання Договору, однак остання залишена відповідачем без відповіді та виконання.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

На виконання вказаних вимог позивачем подана до суду пропозиція від 09.03.2016 № 02-01/10683/904-7683 про розірвання Договору, яка надіслана на адресу відповідача 17.03.2016, про що свідчить фіскальний чек, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи приписи частини 3 статті 188 Господарського кодексу України та фактичне подання до господарського суду даної позовної заяви (21.03.2016) суд дійшов висновку про те, що позивачем недотримані вимоги закону щодо досудового врегулювання даного спору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. (вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-75 цс 13).

Водночас, позивачем не подано до суду доказів, які підтверджують наявність шкоди, завданої порушенням відповідачем умов Договору, яка виражена у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Таким чином, порушення Договору, на яке вказує позивач не є істотним в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому підстави для задоволенню позову відсутні.

Крім того, позивач не позбавлений права на звернення до суду про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 № 904/7683/15 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Приписами частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Доводи відповідача про застосування до даного спору статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом відхилені, оскільки вказаною статтею передбачений розгляд спорів про визнання правочинів недісними, в свою чергу, предметом даного спору є розірвання укладеного між сторонами спору Договору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 серпня 2016 року

Суддя С.В. Балац