Ухвала суду № 59893910, 17.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Савицький О.А.

№22-ц/796/10697/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/24690/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна, скасування реєстрації, виселення

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 3654,00 грн.

01.10.2015 року відкрито провадження у справі.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення первісного позову без розгляду - відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна, скасування реєстрації та виселення - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Роз'яснено, що в разі не усунення вказаних недоліків позовна заява буде залишена без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині визначення розміру судових витрат та постановити нову ухвалу в цій частині, якою визначити ОСОБА_2 для доплати судовий збір у розмірі 1280,40 грн. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір за подання позовної заяви.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно із главою 8 розділу І ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 ЦПК. Це стосується, зокрема, випадків подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг.

Згідно п. 12,13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону N З674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду із позовом, ОСОБА_2 ставив питання про:

1. Витребування квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_1;

2. Виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1;

3. Скасування державної реєстрації об'єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1;

4. Скасування реєстрації ОСОБА_1 та інших осіб у разі їх реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

При зверненні до суду із позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір лише у розмірі 243,60 грн.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

17.09.2015 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_2 сплатив 3 412,00 грн., тобто різницю між визначеним судом розміром судового збору та сплаченим судовим збором при поданні позовної заяви (3 654,00 - 243,60) = 3410,40 грн. надлишок складає 1 грн.60 коп.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI.

Для з'ясування питання про те, які вимоги відносяться до майнових, а які - до немайнових, суди повинні також враховувати роз'яснення, викладені у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин»

Разом з тим, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, не звернув уваги на три інші вимоги немайнового характеру, за які потрібно також було сплатити 730,80 грн.

У разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону N 3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону N З674-VI. Якщо до цієї заяви не додано доказів такої доплати, заява залишається без руху на підставі статті 121 ЦПК. У цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач у встановленому законом порядку не відмовився від неї.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив:

1. Витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 на мою користь.

2. Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

3. Скасувати державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.

4. Скасувати реєстрацію ОСОБА_1 та інших осіб у разі їх реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

5. Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 як спадкоємця за законом.

У травні 2016 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залишення первісного позову без розгляду, оскільки позивач не в повному обсязі сплатив судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 729 грн.20 коп.

Згідно п. 27 Постанови якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром судового збору, що визначений ухвалою суду, з огляду на таке.

Враховуючи що позивачем вже сплачено 3 655,60 грн., з яких 3654,00 є сплатою судового збору за вимогу майнового характеру, позивачу слід сплатити ще 729,20 грн. (243,60* 3 немайнові вимоги первісного позову) та 551,20 грн. за вимогу немайнового характеру, що була включена до заяви про збільшення позовних вимог, оскільки з 01.01.2016 року за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто - 551,20 грн.

16.06.2016 року позивач ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду сплатив визначений розмір судового збору у розмірі 730,00 грн.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

Таким чином, ОСОБА_2 слід доплатити 550,40 грн. (729,20+551,20)= 1280,40 грн. - 730 грн. =550,40 грн.

Вимоги апелянта про скасування ухвали в частині визначення розміру судових витрат та постановлення нової ухвали в цій частині, якою визначено ОСОБА_2 для доплати судовий збір у розмірі 1280,40 грн., задоволенню не підлягають, оскільки це питання не входить до повноважень апеляційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_2 потрібно сплатити лише 550,40 грн.

Відповідно до п.3 ч 1.ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду в частині визначення розміру судових витрат суперечить вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303,304,307,311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року в частині визначення розміру судових витрат скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді