Ухвала суду № 59893650, 18.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м. Львів Справа № 876/3900/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів Гінди О. М., Качмара В. Я.,

з участю секретаря Андрушківа І. Я.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 813/318/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтехенерго» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудтехенерго» (далі ТзОВ «Промбудтехенерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2015 року № 0000972202/13273 та № 0000982202/13272.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року вказаний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 17 вересня 2015 року № 1352/13-03-22-02/39134222, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі обставини, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 17 вересня 2015 року № 1352/13-03-22-02/39134222, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Промбудтехенерго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2015 року № 0000972202/13273, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на суму 459721,86 грн, з яких на 306481,24 грн за основним платежем та на 153240,62 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000982202/13272, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 344791,25 грн, з яких на 275833,00 грн за основним платежем та на 68958,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобовязань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 275833,00 грн, а також підпунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 306481,24 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд» (далі ТзОВ «Гранд Буд»), оскільки як встановлено з матеріалів, що знаходяться у податковій справі останнього, ТзОВ «Гранд Буд» придбавало сорочки чоловічі текстильні, сумки господарські, біжутерію з недорогоцінних металів та в свою чергу надало послуги по виконанню будівельно-монтажних, ремонтних робіт та реалізовувало комплектуючі запчастини для дверей, що свідчить про невідповідність придбаного (імпортованого) та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками і контрагентами-покупцями, в тому числі і позивачем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Промбудтехенерго» вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, відповідні первинні документи містять всі обовязкові реквізити та відображають в повній мірі зміст вказаних господарських операцій та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та враховуватись при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; про облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; про здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; про відсутність первинних документів обліку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обставинами, які, на думку податкового органу, виключають право позивача на віднесення певних витрат до складу витрат при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, є відсутність у його контрагента трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для виконання договірних зобовязань із проведення проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню обєктів згідно із замовленнями.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Промбудтехенерго» було укладено ряд договорів, згідно з умовами яких останнє як підрядник зобовязувалося виконати проектні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно із замовленнями замовників з можливістю залучати за згодою замовників до виконання вказаних договорів третіх осіб.

03 листопада 2014 року між ТзОВ «Промбудтехенерго» та ТзОВ «Грант Буд» було укладено договір № 03/11/14-03, згідно з яким останнє зобов'язувалось виконати проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню обєктів згідно із замовленнями позивача. За виконані роботи позивач зобовязувався перераховувати виконавцю на підставі актів виконаних робіт 100% коштів до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Виконавцю надано право залучати за згодою позивача до виконання вказаного договору третіх осіб, в тому числі проектні організації, та відповідати за якість робіт перед позивачем. Крім цього, передбачалось, що виконання повного комплексу робіт здійснюється з використанням власних ресурсів виконавця.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Грант Буд» позивачем надано суду копії податкових накладних, актів надання послуг, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень.

Також в матеріалах справи міститься копія ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05 липня 2013 року серія АЕ № 262107 на здійснення ТзОВ «Грант Буд» господарської діяльності із створення обєктів архітектури, а саме: будівництво та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж, із строком дії до 01 липня 2016 року.

Натомість, висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту здійснення ТзОВ «Грант Буд» господарських операцій з виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню обєктів з огляду на отриману від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки та встановлену з матеріалів, що знаходяться у справі субєкта господарювання, невідповідність придбаного (імпортованого) та реалізованого товару, відсутність у нього основних і транспортних засобів, є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки податковим органом не проведено перевірку вказаного субєкта господарювання, не вжито жодних заходів до встановлення можливого факту залучення третіх осіб до виконання відповідних робіт.

Крім цього, необхідно зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням субпідрядником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з врахуванням господарських операцій з виконання ТзОВ «Грант Буд» проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню обєктів.

Викладене вище дає підстави для висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2015 року № 0000972202/13273 та № 0000982202/13272

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 813/318/16 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:А. І. Рибачук

СуддіО. М. Гінда

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 22 серпня 2016 року.