Ухвала суду № 59893642, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/34681/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, -

встановив:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо невиплати позивачеві різниці у компенсаціях в розмірі 15 мінімальних заробітних плат у зв'язку із встановленням їй ІІ групи інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 різниці у компенсаціях, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із встановленням їй ІІ групи інвалідності відповідно до статті 48 Закону № 796-XII в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, який є правонаступником Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та залишити в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності згідно довідки МСЕК № 019313 від 24 квітня 2000 року.

Відповідно до довідки МСЕК № 696403 ОСОБА_2 з 13 грудня 2011 року встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно листа Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради від 1 березня 2013 року № Б-08-1632 ОСОБА_2 за її зверненням від 4 лютого 2013 року нарахована різниця у компенсаціях у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи в розмірі 94,80 гривень. Розмір виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 (далі - постанова № 836).

ОСОБА_2, вказуючи на те, що у зв'язку із встановленням їй інвалідності вищої групи вона має право на отримання різниці у компенсаціях в розмірі, встановленому статтею 48 Закону № 796-XII, а не постановою № 836, звернулася до суду з даним позовом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Приписами частини 1 статті 48 Закону № 796-XII передбачалося, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до частин 2, 3 статті 48 Закону № 796-ХІІ у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Згідно з частинами 6, 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ роз'яснено порядок застосування цього Закону.

Відповідно до положень статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Як зазначено у листі Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради від 1 березня 2013 року № Б-08-1632 різниця у компенсаціях у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи в розмірі 94,80 гривень ОСОБА_2 була нарахована за її зверненням від 4 лютого 2013 року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI (далі - Закон № 5515-VI) установлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Тобто, визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно постанови № 836 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір одноразової компенсації установлено, зокрема, інвалідам II групи - 284,40 гривень та інвалідам ІІІ групи - 189,60 гривень.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними та допустимими доказами.

Виходячи із висновків суду апеляційної інстанції та наявних у цій справі матеріалів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що ухвалюючи рішення апеляційний суд залишив поза увагою вимоги статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та щодо законності і обґрунтованості ухваленого судового рішення. Суд апеляційної інстанції не з'ясував всіх обставин цієї справи, що мають значення для її правильного вирішення. Визнаючи неправомірними дії Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо невиплати ОСОБА_2 різниці у компенсаціях в розмірі 15 мінімальних заробітних плат апеляційний суд не з'ясував порядок та процедуру виплати такої компенсації при надходженні відповідної заяви від особи. За матеріалами справи вбачається, що позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності у грудні 2011 року, а згідно листа Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради від 1 березня 2013 року № Б-08-1632 спірну компенсацію в розмірі 94,80 гривень ОСОБА_2 було нараховано за її зверненням від 4 лютого 2013 року. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення не з'ясував чи 4 лютого 2013 року позивач вперше звернулася за отриманням відповідної компенсації чи протягом періоду з грудня 2011 року по січень 2013 року вона вже зверталася до відповідача за такою виплатою, а також керуючись нормами та положеннями Закону № 796-XII апеляційний суд не звернув уваги на доводи представника Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про те, що на час звернення позивача за отриманням різниці у компенсаціях діяли положення Закону № 5515-VI, а тому спірну компенсацію було виплачено в розмірі, встановленому постановою № 836, як того вимагає чинне законодавство. Щодо таких доводів суд апеляційної інстанції у своєму рішенні нічого не зазначає та не надає уваги тому, що дійсно в 2011 та в 2013 роках були різні умови виплати відповідної компенсації.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини цієї справи та вирішити її згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради - задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.