Ухвала суду № 59893382, 23.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/1478/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 805/1478/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2016 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (надалі відповідач, ТОВ "Бета-Агро-Інвест") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 254 880,08 грн. та пеню у сумі 6 575,91 грн. (а.с. 3-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено (а.с. 71-72).

Позивач, не погодившись із таким судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції по даній справі не надано належної правової оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело, на думку апелянта, до невірних висновків, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, а ч. 2 ст. 19 вищезазначеного Закону передбачено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, у звязку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком працевлаштовувати інвалідів на робочі місця, оскільки працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості. На думку апелянта, в законодавстві України не міститься жодного положення про звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу працевлаштування інвалідів у звязку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство. Апелянт також зазначив, що за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма 10-ПІ) вищезазначені норми Закону не виконані, адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, не відраховані (а.с. 75-76).

Апелянт у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою, ідентифікаційний код 13492430, місцезнаходження юридичної особи: 87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Серова, будинок 1А, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7-8)

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 30844997, місцезнаходження юридичної особи: 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вулиця Залізнична, буд. 10, що також що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 лютого 2016 року відповідачем, до позивача надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ. Згідно вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 402 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 9 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна складати 16 осіб (а.с. 5).

Позивач, вважаючи, що у відповідності до діючих приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів зробив розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році, відповідно до якого, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ТОВ "Бета-Агро-Інвест" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році складає 254 880,08 гривень (а.с. 6).

Крім того, позивачем зроблено розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році, згідно якого позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6 575,91 грн. (а.с. 6 звр.)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "Бета-Агро-Інвест" виконано вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативів статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2015 році, а також, виконано обовязок зі створення 16 робочих міць для інвалідів у 2015 році, тобто, відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21 березня 1991 року № 875 XII (надалі Закон № 875 XII), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (надалі Порядок № 70).

Частиною 3 Закону № 875XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них належні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом цієї норми, на думку апелянта, відповідачем не було виконано нормативу по створенню 3 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, у звязку з чим, підприємство мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях субєкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем кожного місяця протягом 2015 року надавались звіти до Ясинуватського відділення Красноармійського міського центру зайнятості за формою №3-ПН про наявність вільних вакансій для працевлаштування (а.с. 33-67), тобто, підприємство належним чином інформувало Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, однак, вищенаведені заходи не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Центром зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано.

Слід зазначити, що відповідачем фактично були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2015 році відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону XII.

Посилання апелянта на ту обставину, що за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма 10-ПІ) відповідачем не виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не відраховано адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем фактично не були порушені вимоги Закону № 875-XII, які передбачають відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ТОВ «Бета-Агро-Інвест» належним чином інформувало центр зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, адже саме Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЄК, наявності кваліфікації та знань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у звязку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі №805/1478/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: Д.В. Ляшенко

ОСОБА_2