Ухвала суду № 59880916, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/11994/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» (далі - ТОВ «Дельта-2010») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21 листопада 2014 року № 125130005/2014/610109/2 (далі - рішення про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 листопада 2014 року № 125130005/2014/00204 (далі - картка відмови від 21 листопада 2014 року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для митного оформлення товару Митниці було надано усі необхідні документи, які в цілому підтверджували заявлену митну вартість, визначену за ціною договору (контракту). При прийнятті рішення про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року Митниця не обґрунтувала наявності обставин, що унеможливлюють застосування першого методу визначення митної вартості, зокрема, не пояснила в чому полягали виявлені нею розбіжності у наданих для митного оформлення документах і які числові значення складових митної вартості залишилися непідтвердженими. Вимагаючи надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідач теж не повідомив обставин, які зумовили таку необхідність. За таких обставин позивач вважає, що достатніх і обґрунтованих підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж за ціною договору (контракту), у Митниці не було.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 4 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Дельта-2010» відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2015 року скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та прийняв нову, якою адміністративний позов ТОВ «Дельта-2010» задовольнив повністю.

Визнав протиправним і скасував рішення про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року № 125130005/2014/610109/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 листопада 2014 року №125130005/2014/00204.

Додатковою постановою від 8 грудня 2015 року суд апеляційної інстанції стягнув з Київської митниці ДФС на користь ТОВ «Дельта-2010» сплачені ним судові витрати в розмірі 2959,74 грн.

У касаційній скарзі Київська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року і залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року.

В свою чергу ТОВ «Дельта-2010» у запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено у справі, між ТОВ «Дельта-2010» (за контрактом - Покупець) та компанією Shandong Hebgfeng, Rubber & Plastic Co. Ltd (за контрактом - Продавець) укладено контракт від 18 червня 2013 року № H-D/2013-0618 (далі - Контракт від 18 червня 2013 року), а також додаткові угоди до цього Контракту від 1 жовтня 2013 року і від 19 грудня 2013 року, відповідно до яких Продавець продає, а Покупець купує шини (товар) на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (Інкотермс 2000), які вказано в рахунку-фактурі, а Покупець повинен здійснити 100% передоплату від загальної вартості кожної партії товару після відвантаження товару на підставі копії інвойсу.

Для митного оформлення товару («шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів»; країна виробництва Китай, торгівельна марка - Changfeng, виробник - Shandong Hengfeng. Rubber & Plastic Co., Ltd), ввезеного на умовах Контракту від 18 червня 2013 року та інвойсу від 26 вересня 2014 року №14HFTD007-TBR, декларант позивача 20 листопада 2014 року подав митному органу електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №125130005/2014/549218. Відповідно до цієї митної декларації митна вартість товару, розрахована декларантом за першим методом, становить 70080,00 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом із митною декларацією до митного органу подано такі документи: коносамент від 01.10.2014 року №APLU660039077; платіжне доручення від 01.10.2014 року №372; прайс-лист від 13.10.2014 року б/н; інвойс від 26.09.2014 року №14HFTD007-TBR; пакувальний лист від 26.09.2014 року б/н; контракт від 18.06.2013 року № H-D/2013-0618; додаткову угоду від 19.12.2013 року №2 до контракту від 18.06.2013 року №H-D/2013-0618; митну декларацію країни-відправлення від 28.09.2014 року №435020140500065582.

Після опрацювання наданих документів митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, страхові документи та документи, що підтверджують відомості про вартість страхування.

На виконання вимог митного органу ТОВ «Дельта-2010» надало Митниці: рахунок-фактуру від 06.11.2014 року №СФ-012028; переклад митної декларації країни відправлення від 28.09.2014 року №435020140500065582; страховий документ від 30.09.2014 року №6673831060320140000646; висновки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 20.11.2014 року №3968 (два примірники з різними умовами поставки).

За наслідками перевірки митної декларації і документів, наданих для підтвердження задекларованої митної вартості товару відповідач на підставі статті 55 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року. Відповідно до цього рішення митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) та визначено на рівні 236,10 дол. США за одиницю товару або 90662,40 дол. США за партію товару.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, обґрунтовано тим, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та немає всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (цінові значення страхового полісу відрізняються від ціни інвойсу, в експортній декларації відсутні умови поставки товару).

Також зазначено про те, що методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі ст.ст. 62, 63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; між митним органом і декларантом проведено консультацію відповідно до ст. ст. 57, 59 Митного кодексу України.

Резервний метод використано з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 28 жовтня 2014 року №125130005/2014/548469.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 21 листопада 2014 року митний орган видав декларанту картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 21 листопада 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з висновками Митниці про те, що відомості, які містилися у наданих для митного оформлення документах, містили розбіжності щодо вартості товару і умов поставки, відтак викликали сумніви у їх достовірності, а крім того не давали можливості підтвердити всі числові значення складових митної вартості оцінюваного товару.

Київський апеляційний адміністративний суд з такою позицією суду першої інстанції не погодився. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що свій обов'язок щодо підтвердження заявленої митної вартості товару позивач належним чином виконав. За встановлених обставин у Митниці не було обґрунтованих підстав для відмови у прийнятті заявленої митної вартості, визначеної за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованими і такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами частини першої і другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Як встановлено у справі, неможливість застосування першого методу визначення митної вартості обґрунтовано наявністю розбіжностей у поданих декларантом документах та відсутністю документів, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, у даному випадку - про вартість транспортування (перевезення) і про вартість страхування оцінюваного товару.

Стосовно цього слід зазначити, що вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість і які декларант зобов'язаний надати одночасно із митною декларацією наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дельта-2010» надало для митного оформлення імпортованого товару усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не пояснив які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження.

У рішенні про коригування митної вартості від 21 листопада 2014 року також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності Митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення Митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Суд першої інстанції, погоджуючись із доводами відповідача, встановив, що причинами, які унеможливили визнання митної вартості товару, визначеної за ціною договору, були: різні відомості про ціну товару, які вказано в інвойсі від 26 вересня 2014 року № 14HFTD007-TBR, страховому полісі від 30 вересня 2014 року № 6673831060320140000646 і в прайс-листі виробника; відсутність зовнішньоекономічного контракту № 14HF091, вказівка на який є в експортній митній декларації країни відправлення; різні умови поставки, які вказано у тій же експортній митній країни відправлення, інвойсі від 26 вересня 2014 року №14HFTD007-TBR та прайс-листі виробника, а також недоліки страхових документів та відсутність документів з відомостями про вартість транспортування (перевезення).

Судячи зі встановлених обставин, під час митного оформлення товару декларанту не було звернено увагу на наявність всіх цих недоліків і розбіжностей. Перелічені вище причини відмови у визнанні заявленої митної вартості, визначеної за ціною договору, відповідач повідомив під час розгляду справи в суді.

Що ж до суті доводів, на яких ґрунтується позиція Митниці, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, про які зазначає відповідач, жодним чином не вплинули і не могли вплинути на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Таким чином, відповідач не спростував як правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, так і об'єктивної можливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. В. Васильченко

О. В. Калашнікова