Ухвала суду № 59880266, 23.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/1474/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Василенко Л.А., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у адміністративній справі № 805/1474/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» з вимогами про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332 205, 60 грн. та пені у сумі 8570, 90 грн. (а.с. 6-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач має середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача 1389 осіб. Таким чином, останній мав працевлаштувати 56 інвалідів, а фактично у 2015 році працювало 50 інваліда, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 91-94).

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Вказує на те, що в законодавстві України не міститься жодного положення про звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу працевлаштування інвалідів, у звязку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, встановила наступне.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є суб`єктом владних повноважень та згідно ст. 48 КАС України має адміністративну процесуальну правосубєктність, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11).

Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» є комунальною власністю територіальної громади м. Маріуполя, від імені та в інтересах якої права субєкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. Підприємство є юридичною особою. Має право, зокрема, найму робочої сили ( а.с. 74-75).

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1389 працівників, серед яких є особи, яким встановлена інвалідність - 50 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 56. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 6 ( а.с. 8).

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 332 205, 60 грн. та пеню у сумі 8 570, 90 грн. ( а.с. 9).

Спірним питання даного позову є правомірність застосування до відповідача адміністративно- господарських санкцій та пені за відсутність нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Приписами статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Колегія суддів вказує на те, що адміністративно-господарськи санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вже зазначалось раніше, зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила - 1389 працівників, серед яких є особи, яким встановлена інвалідність 50 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 56. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів 6.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 332 205, 60 грн. та пеню у сумі 8570, 90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство своєчасно подало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, тобто до першого березня 2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 4/886 від 18 лютого 2016 року (а.с. 8, 24).

Підприємство щомісячно протягом 2015 року надавало Маріупольському міському центру зайнятості звіти про попит на робочу силу (вакансії), а саме інвалідів ( а.с. 25-54).

Також, підприємством направлялись листи до Маріупольського міського центру зайнятості у кожному місяці з січня по грудень 2015 року, в яких зазначались вакантні посади за відповідними необхідними підприємству вакансіями, які тимчасово заміщувались співробітниками підприємства. З метою укомплектування робочих місць, Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» просило центр зайнятості сприяти у заповненні квоти на працевлаштування інвалідів, при наявності в них відповідної кваліфікації та досвіду роботи (а.с. 55-66)

Завдяки проведеній роботі, до відповідача було направлено для працевлаштування з Маріупольського міського центру зайнятості пятьох осіб:

-на посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж, згідно інформації про потребу у працівниках від 13 липня 2015 року, що підтверджено направленням на працевлаштування № 05331507130012001 від 13 липня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 09 липня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 67, 37-38);

-на робоче місце (вакансію) машиніста, що підтверджено направленням на працевлаштування № 05331510130007 від 13 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 68, 43-44);

-на робоче місце (вакансію) оператору котельні з 15 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510120052001 від 12 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 69, 45-48);

-на посаду оператор котельні з 14 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510050015001 від 05 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 70, 45-48);

-на посаду оператор котельні з 15 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510130019001 від 13 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 71, 45-48).

Зазначені особи всі були працевлаштовані. Інформація про відмову у працевлаштуванні інвалідам ККП «Маріупольтепломережа», що направлялись або приходили до підприємства, у суду відсутня.

Крім того, з листа № 07-3174 від 15 червня 2016 року Маріупольського міського центру зайнятості до ККП «Маріупольтепломережа» вбачається, що підприємство в 2015 році прийняло участь у засіданні Круглого столу на тему: «Вирішення питань працевлаштування інвалідів», яке відбулося 14 серпня 2015 року, та у Ярмарку вакансій для інвалідів, який відбувся 25 листопада 2015 року (а.с. 72).

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується забезпечення відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідні центри зайнятості повідомлялися останнім про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, у працевлаштуванні інвалідам не відмовлялось.

У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, що згідно ч. 2 ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також, згідно з п. 4.4 Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду від 14 квітня 2008 року № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 8570, 90 грн., колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відсутність факту сплати санкції обумовлює відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 24, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у адміністративній справі № 805/1474/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Жаботинська

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2