Ухвала суду № 59877859, 10.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" серпня 2016 р. справа № 808/534/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. у справі № 808/534/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон"

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення та катки відмови, -

встановив:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000198/1 від 13.08.2015р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00398 від 13.08.2015р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що на виконання вимог контролюючого органу та на усунення розбіжностей, які були виявлені митним органом, декларантом надані усі необхідні документи та пояснення. Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних рішення та картки відмови.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач, зокрема, зазначив, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Надані документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товарів (первинно та додатково надані) не дають можливості митниці остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару та містять розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару.

У органа доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості такого товару на рівні 80 RUB/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної

вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МК України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, що підтверджується електронним повідомленням надісланим органом доходів і зборів декларанту. Під час консультації орган доходів і зборів та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 26, в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними/подібними товарами відповідно до ст.57, 59, 60 МК України, а також неможливість застосувати методи 2в, 2г в зв'язку з відсутністю інформації відповідно до ст.62, 63 МК України. Так, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів застосовано другорядний метод №2Ґ (резервний) у відповідності з вимогами ст.57, 64 МК України, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України, використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей з розрахунку 80 RUB/кг товару (МД №112050000/2015/011288 від 14.07.2015р.).

На думку відповідача, при здійсненні митного контролю на етапі перевірки правильності визначення митної вартості товарів встановлено обґрунтовані розбіжності та неповні відомості в документах наданих декларантом самостійно відповідно до ст.53 МК України, які давали підстави органу доходів і зборів витребувати додаткові документи відповідно норм ст.53 Митного кодексу України. Дані розбіжності впливали на вартість товару. Надані додаткові документи також містили розбіжності та неточності, про що було повідомлено декларанту в електронному повідомлені під час проведення процедури консультації та в рішенні про коригування митної вартості.

Зазначає, що в гр.33 рішення про коригування митної вартості зазначено досить повно та обґрунтовано, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, які розбіжності містяться в документах послідовність застосування методів визначення митної вартості після проведення процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом згідно вимог ч.4 ст. 57 МК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між позивачем та ТОВ "Белгородриба", Російська Федерація (Постачальник) укладено Контракт № 167S/2015B від 30.01.2015 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - кальмар командорський морожений. Згідно рахунку-фактури №7089 від 27.07.2015 року товар постачався за ціною 68,50 російських рублів за кг, на умовах FCA Бєлгород, РФ.

Для здійснення митного оформлення товару 11.08.2015р. позивачем по електронній системі "MD Office™. MDDeclaration" до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 013179) довідковий №4074 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 438 246,16 гривень (тобто 23,05 грн. або 69,93 російських рублів за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч.10 ст.58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно ч. 2 ст53 МК України) та наявні додаткові документи:

- контракт № 167S/2015B від 30.01.2015 року.

- рахунок-фактура №7089 від 27.07.2015 року

- калькуляція постачальника від 27.07.2015р.;

- прайс-лист від 24.07.2015р.;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 0793342 від 29.07.2015р.;

- довідка про транспортні витрати від 30.07.2015р.;

- договір міжнародного експедирування №2015МЭ/1Т від 02.01.2015р.

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування №4251 від 17.01.2013р.,

- дублікат ветеринарного свідоцтва від 07.08.2015 серії ЄДР-00№ 089963;

- ветеринарне свідоцтво від 29.07.2015р. №3452954;

- сертифікат походження № 5573932 від 29.07.2015р.;

- рахунок на оплату №72 від 14.07.2015 p.;

- сертифікат якості №1 від 29.07.2015р.;

- експортна декларація №10101030/310715/0011777 від 31.07.2015р.;

11.08.2015 р. від відповідача позивачу надійшло електронне повідомлення, відповідно до якого на підставі ст.53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

13.08.2015 року позивач надав відповідачу наступні документи:

- експертний висновок №ОИ-381 від 03.08.2015р. Запорізької торгово-промислової палати;

- лист позивача №06/02-925 від 12.08.15 р. про договори з третіми особами;

- лист постачальника б/н від 13.08.2015 з даними бухгалтерського обліку, складання калькуляції та про відсутність каталогів;

- платіжне доручення в іноземній валюті №753 від 27.07.15 р.;

- заява на купівлю іноземної валюти №725 від 21.07.2015 року.

13.08.2015р. відповідач під час консультації дійшов висновку про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, тому використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним методом з розрахунку 80 російських рублів за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000198/1 від 13.08.2015р.

На підставі зазначеного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00398 від 13.08.2015р.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскарженого позивачем рішення №112050000/2015/000198/1 від 13.08.2015р. та картки відмови №112050000/2015/00398 від 13.08.2015р. на підставі того, що:

- на виконання вимог контролюючого органу та на усунення розбіжностей, які були виявлені митним органом, декларантом надані усі необхідні документи та пояснення;

- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень);

- декларантом у повному обсязі виконані вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги. При цьому, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтування стосовно причин неприйняття митницею додаткових документів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме:

1) в експортній декларації від 31.07.2015 №10101030/310715/0011777 інший код товару на рівні товарної під позиції аніж заявлений до митного оформлення;

2) подано прайс-лист та калькуляцію продавця, а не виробника товару. Прайс-лист та калькуляція не містять повної інформації щодо реквізитів продавця (адреса, юридична назва продавця, країна);

3) п/д у ін. валюті від 27.07.2015р. №753 не містить підписів та печаток, які передбачені бланком платіжного доручення.

В зв'язку з цим відповідачем запитано наступні документи, що на його думку, підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

На вимогу митниці декларантом надані наступні документи:

- експертний висновок №ОИ-381 від 03.08.2015р. Запорізької торгово-промислової палати;

- лист позивача №06/02-925 від 12.08.2015 р. про договори з третіми особами;

- лист постачальника б/н від 13.08.2015р. з даними бухгалтерського обліку, складання калькуляції та про відсутність каталогів;

- платіжне доручення в іноземній валюті №753 від 27.07.15 р.;

- заява на купівлю іноземної валюти №725 від 21.07.2015 року.

Також відповідачу надано пояснення, що у товарних підкатегоріях 0307493100-0307495900 згідно УКТЗЕД класифікуються заморожені кальмари, які є представниками родів: Ommastrephes spp., Loligo spp., Nototodorus spp, Seqioteuthis spp. Командорський кальмар (Berrytenthis magister) є представником роду Berrytenthis, тому не може класифікуватись у підкатегорії НОМЕР_1.

З наведеного вбачається, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були надані відповідні пояснення та подані всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

В оскарженому рішенні зазначено, що митну вартість визначено за другорядним (резервним) методом на підставі наявної у митного органу інформації по товару згідно МД №100250003/15/79241 від 06.07.2015р., МД №100250003/15/78135 від 05.06.2015р.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідач у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надав пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем для оформлення товару за першим методом були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ), тому оскаржені позивачем рішення №112050000/2015/000198/1 від 13.08.2015р. та картка відмови №112050000/2015/00398 від 13.08.2015р. є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. у справі №808/534/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун