Рішення № 59870975, 17.08.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/594/16-ц

Провадження № 2/743/187/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Шевченко Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ріпки справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної (немайнової) шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що 06.03.2015 року близько 19 години 40 хвилин, на автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив наїзд на позивача, який рухався в попутному напрямку по правому краю проїздної частини дороги.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12015270220000086 за ознаками злочину, передбаченого ст.286 КК України, яке постановою слідчого Ріпкинського відділення поліції від 18.04.2016 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.

В момент ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які призвели до фізичного болю і страждань, подальшого стаціонарного лікування та хірургічного втручання, що в свою чергу потягло за собою психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, негативно вплинуло на процес життєдіяльності, позбавило можливості вести повноцінний спосіб життя, що в своїй сукупності вимагало від позивача додаткових зусиль для організації власного життя та непередбачуваних матеріальних витрат.

Станом на 06.03.2015 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника наземного транспортного засобу, застрахована не була.

Оскільки ОСОБА_3, як володілець джерела підвищеної небезпеки, у добровільному порядку не відшкодував завданої потерпілому шкоди, ОСОБА_4, посилаючись на ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, просить з стягнути відповідача-фізичної особи 20000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди.

Крім того, 12.05.2016 року, після закриття кримінальної справи, ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування витрат, понесених на лікування та моральної шкоди, в розмірах, які не перевищують лімітів відшкодування на одну застраховану особу, надавши всі підтверджуючі документи, однак відповідач-юридична особа, в порушення вимог Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не виконав свого зобовязання перед потерпілим.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача-юридичної особи 22138 грн. витрат, понесених на лікування та 1107 грн., в якості відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги ОСОБА_4, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково вказавши, що позивач надав до МТСБУ оригінали всіх документів, на підтвердження страхових витрат, а також додатково оригінали документів, подання яких не являється обовязковим. В той же час, відповідач-юридична особа, не виконала своїх обовязків, передбачених законом, направивши ОСОБА_4 лист-вимогу про надання документів, які потерпілий обєктивно не може отримати в своє розпорядження. Крім того, МТСБУ не реалізувала своїх повноважень щодо перевірки ориманих від ОСОБА_4 документів, у разі виникнення сумнівів в їх достовірності. За наслідками розслідування кримінального провадження також не встановлено обставин, які б звільняли відповідачів від відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4, а саме неправомірних дій потерпілого, причинного звязку між неправомірними діями потерпілого та завданої шкоди, обставин непереборної сили.

Щодо вимог заявлених до відповідача-фізичної особи, представник позивача вказав, що зобовязання володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати потерпілому моральну шкоду, прямо передбачено ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що вимоги, заявлені до юридичної особи є передчасними, оскільки позивачем, в розпорядження МТСБУ не було надано всіх документів, необхідних для визначення сум страхового відшкодування, про що ОСОБА_4 було повідомлено письмово. Аварійний комісар, для зясування фактичних обставин справи, після отрмання заяви ОСОБА_4, в смт.Ріпки не направлявся, у звязку з тривалим проміжком часу, який пройшов з дня ДТП, а штатний лікар відповідача не може дати оцінку відповідності призначень та вартості лікування потерпілого. З метою встановлення цих обставин, відповідач не направляв запитів до медичних установ, в яких проходив лікування ОСОБА_4 Крім того, значна кількість звернень до МТСБУ з приводу виплати страхових відшкодувань, позбавляє можливості відповідача оперативно та ефективно опрацьовувати отримані матеріали.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що 07.03.2015 року, в темну пору доби він, керуючи автомобілем Ауді, який придбав за оголошенням в мережі Інтернет, не переоформивши на себе право власності та не маючи поліса обовязкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, рухаючись з дозволеною швидкістю по автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в напрямку від м.Чернігова до м.Гомеля, на вул.Шевченка в межах смт.Ріпки, на осьовій лінії, не бачачи перешкоди, відчув удар в ліву передню частину автомобіля, після чого застосував екстренне гальмування.

Виявивши потерпілого, який був при свідомості, ОСОБА_3 перемістив його на протилежне узбіччя, після чого змістив свій транспортний засіб вправо по ходу руху, приблизно на 4 метри, переніс до потерпілого його мобільний телефон і батарею від телефону, після чого викликав на місце події працівників міліції. Упродовж перших трьох днів від дня ДТП, ОСОБА_3 відшкодував ОСОБА_4 3000 грн. на лікування, отримавши від батька потерпілого чеки підтверджуючі придбання медичних препаратів та засобів. На момент зіткнення транспортного засобу з пішоходом, полоса руху автомобіля відповідача була вільною і ОСОБА_3 невідомо, звідки взявся на проїжджій частині ОСОБА_4 Внаслідок ДТП відповідач тривалий час був позбавлений можливості користування належним йому автомобілем, у звязку з перебуванням транспортного засобу на штрафмайданчику, а потім вимушений був продати його за ціну, значно нижчу від купівельної. Таким чином, крім матеріальної допомоги, яку ОСОБА_3 раніше надав на лікування потерпілого, він згоден відшкодувати ОСОБА_4 ще 3000 грн. моральної шкоди. Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12015270220000086, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що 06.03.2015 року, ОСОБА_3 на автодорозі сполученням Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього сутпеню тяжкості.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2015 року Ріпкинським РВ УМВС України було відкрито провадження № 12015270220000086, по факту наїзду водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_2, на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Як слідує з протоколу огляду місця події, проведеного того ж дня, у період з 20 по 21 годину, ділянка автодороги на якій сталося ДТП, освітлювалася міським електроосвітленням та мала розмітку для розділення зустрічних потоків руху транспортних засобів і позначення краю проїздної частини. Транспортний засіб причетний до ДТП, на момент огляду, знаходився на правому узбіччі, в напрямку свого руху. Сліди гальмування автомобіля НОМЕР_1, були відсутні. На протилежній проїздій частині автодороги виявлено мобільний телефон Нокіа та батарею від нього.

Безпосередньо після ДТП загальний стан видимості дороги в умовах мряки; зона видимості елементів проїжджої частини з місця водія, у тому числі з увімкненим ближнім та дальнім світлом фар, слідчим не перевірялись.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3, слідчий під час огляду місця події здійснював фотографування. В той же час, фототаблиця до протоколу огляду ДТП в матеріалах кримінальної справи відсутня; відомості про здійснення фотографування, слідчий в протоколі огляду не зазначив.

Згідно схеми до протоколу ОМП, яка не була підписана слідчим, напрямок руху пішохода був перпендикулярний до проїздної частини, справа-наліво по ходу руху автомобіля Ауді. В той же час, місце положення мобільного телефона ОСОБА_4 і батареї до нього, на схемі ДТП позначено поряд з осьовою роздільною смугою руху, що суперечить показанням водія ОСОБА_3

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що станом на 06.03.2015 року, у користуванні водія ОСОБА_3, перебував автомобіль ОСОБА_1 100 2.0 Е, на державному номерному знаку якого позначені символи ВА 3009 АЕ. Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну третім особам, застрахована не була. Висновком судово-медичної експертизи № 417 від 27.05.2015 року, підтверджується, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді: закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітки з пошкодженням великого грудного мязу справа; закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; підшкірної гематоми над правим оком; саден голови, обличчя, спини справа, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, або при ударі об такі, і могли утворитися 06.03.2015 року, внаслідок наїзду автомобілем.

Закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків, за ознакою тривалості розладу здоровя на строк більше ніж 21 добу, відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості.

Закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; підшкірна гематома над правим оком; садна голови, обличчя, закрита травма грудної клітки з пошкодженням великого грудного мязу справа, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Садно спини справа відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоровя.

Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4, могли утворитися одночасно, або через дуже короткий проміжок часу і утворення їх комплексу при падінні з висоти власного зросту на площину, експерт вважає неможливим.

При лабораторному дослідженні крові на алкоголь, взятої у ОСОБА_4 при надходженні потерпілого до Ріпкинської ЦРЛ, алкоголь не виявлено.

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що 06.03.2015 року о 20 годині ОСОБА_4 був доставлений в хірургічне відділення Ріпкинської ЦРЛ у важкому стані, при свідомості, збуджений, постійно повторював прізвище, імя, більше нічого не памятав. 10.03.2015 року ОСОБА_4 був направлений для подальшого лікування до Чернігівської обласної лікарні. 19.03.2015 року ОСОБА_4 проведено операцію МОС правої плечової кістки, з фіксуванням уламків кістки пластиною. 27.03.2015 року потерпілий був виписаний з Чернігівської обласної лікарні на амбулаторне лікування.

На амбулаторному лікуванні ОСОБА_4 перебував до 18.06.2015 року.

Постанова про проведення транспортно-трасологічної експертизи від 25.08.2015 року, з метою зясування питання щодо місця зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_3 з потерпілим, відносно елементів проїзної частини дороги, виконана не була, через ненадання слідчим інформації, яка б вказувала на місце первинного контакту автомобіля і пішохода; ненадання слідчим фото-відео зйомки під час огляду ДТП; не конкретизації вихідних параметрів у постанові про призначення експертизи.

З висновку автотехнічної експертизи № 127 від 20.05.2015 року вбачається, що система рульового керування автомобіля ОСОБА_1 100 2.0 Е, на державному номерному знаку якого позначені символи ВА 3009 АЕ, на момент експертного дослідження знаходилась у працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що могли б впливати на її основні вихідні параметри.

На момент огляду, технічних несправностей в робочій гальмівній системі автомобіля ОСОБА_1 100 2.0 Е, які могли існувати до виникнення ДТП та вплинути на її розвиток, не встановолено.

З висновку автотехнічної експертизи № 55 від 04.04.2016 року вбачається, що по показам водія ОСОБА_3, за умови, якщо обєктивна видимість пішохода для водія наставала за 2,5 секунди до наїзду та пішохід весь час перебував на смузі руху автомобіля в нерухомому стані, водій автомобіля Ауді 100 ОСОБА_3, не мав технічної можливості уникнути ДТП шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування керованого автомобіля, з зупинкою до місця наїзду на пішохода, своєчасно виконуючи п.п.12.3 ПДР України.

По показам водія ОСОБА_3, за умови якщо пішоход упродовж 2,5 секунд стояв на смузі руху автомобіля, дії потерпілого не відповідають вимогам п.п.1; 4.11; 4.14 а, г ПДР України та перебувають в причинному звязку з ДТП.

По показах пішохода ОСОБА_4, в тій частині, що наїзд на нього був здійснений під час руху потерпілого по смузі розгону та гальмування, технічна можливість уникнути ДТП для водія ОСОБА_3, полягала в своєчасному виконанні ним вимог п.п.12.3 ПДР України. В той же час, експерт не зміг провести дослідження по визначенню можливості для водія ОСОБА_3 уникнути ДТП, у звязку з відсутністю в показах потерпілого повного обєму необхідних для цього вихідних параметрів, а саме даних про траєкторію руху автомобіля до наїзду на пішохода та швидкості транспортного засобу.

Слідчий, з метою перевірки версії сторін про обставини ДТП, не вилучав та не оглядав одягу потерпілого і не призначав по ньому комплексної медико-криміналістичної експертизи, на предмет положення ОСОБА_4 по відношенню до травмуючого чинника.

Під час досудового розслідування не було перевірено працездатність зовнішніх освітлювальних приладів автомобіля та відповідності їх роботи діючим нормативам. Як слідує з пояснення ОСОБА_3, дані під час досудового слідства в різний час, суттєво різняться між собою, щодо обставин наїзду на ОСОБА_4, зокрема в частині ймовірного напрямку руху пішохода. В той же час, цими поясненнями достовірно підтверджується факт переміщення водієм потерпілого та його речей з місця зіткення, а також зміни положення транспортного засобу до приїзду працівників поліції.

Кримінальне провадження № 12015270220000086 органом досудового розслідування було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а транспортний засіб повернуто володільцю ОСОБА_3 без проведення всього комплексу необхідних досліджень та слідчих дій із залученням автомобіля.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено грубі порушення вимог КПК України під час досудового розслідування.

В основу рішення про закриття кримінальної справи, слідчий поклав відомості отримані переважно з пояснень водія причетного до ДТП, який є заінтересованою особою по справі, а також висновки експертних досліджень, проведені на неповно отриманих установчих даних.

Постанова про закриття кримінальної справи потерпілим не оскаржувалась, однак, сам факт вступу в законну силу даної постанови, не вказує на відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушень ПДР України, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілому.

Крім того, в порядку визначеному ч.4 ст.38 КУпАП, матеріали з кримінальної справи для вирішення питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, слідчим не виділялись.

Приймаючи рішення про закриття справи, слідчий виходив з того, що згідно висновку експерта № 55 від 04.04.2016 року, невідповідність дії пішохода ОСОБА_4, вимогам п.4.1; 4.11; 4.14 а, г) ПДР України, перебуває в причинному звязку з настанням ДТП.

У відповідності до ч.6 ст.146, ст.212 ЦПК України, висновок експерта не є обовязковим для суду і оцінюється у взаємозвязку з іншими доказами, з урахуванням їх повноти і достатності.

Пунктом 12.1 ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п.12.2. ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Згідно п.12.3. ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У відповідності до п.4.14 ґ) ПДР України, пішоходам забороняється затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху. В той же час, пункт 4.1 ПДР дозволяє пішоходам, за відсутності тротуарів та пішохідних доріжок, рухатися по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів.

З протоколу огляду місця ДТП і додатків до нього, вбачається, що ділянка автодороги, на якій сталася пригода, не має тротуарів і пішохідних доріжок. З протоколу огляду від 17.03.2015 року, вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 100 2.0 Е, на державному номерному знаку якого позначені символи ВА 3009 АЕ, після ДТП мав пошкодження вітрового скла; капоту; бампера; решітки радіатора. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що діяльність ОСОБА_3, як володільця джерела підвищеної небезпеки, призвела до отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, відсутність складу злочину, у випадку закриття кримінальної справи, не означає відсутності вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) про закриття кримінальної справи, є доказом, який повинен досліджуватись та оцінюватись в цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

В судовому засіданні встановлено правомірність володіння ОСОБА_3, станом на 06.03.2015 року, автомобілем НОМЕР_3, оскільки відповідач мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Субєкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими субєктами, хто його оточує.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вказаною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обовязок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Викладене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України висловленою при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014 року, яка, в силу ст.360-7 ЦПК України, є обовязковою для застосування всіма судами, при вирішенні справ, які виникли з аналогічних правовідносин.

Частиною 1 ст.1195 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Статтею 4 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У відповідності до п.п.а) п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Пунктом 21.4 ст.24 вказаного вище Закону передбачено відшкодування витрат у зв'язку з лікуванням потерпілого; витрат пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Згідно ст.26-1 вказаного Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2015 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, додавши до них: - оригінали фінансових документів, підтверджуючі придбання медичних препаратів, засобів та імплантату, на загальну суму 22138 грн. 69 коп.; - копію виписки-епікриза з медичної карти № 4101 стаціонарного хворого;

- копію виписки-епікриза з медичної карти № 18603;

- аксіальну компютерну томографію № 0247;

- компютерну томографію № 0256;

- висновок ультразвукового дослідження органів черевної порожнини;

- оригінал виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 4Б № 1237;

- копію ліцензії серії АВ № 527955 про право зайняття роздрібною торгівлею лікарськими засобами ТОВ Фірма СНГ;

- оригінал повідомлення про ДТП від 12.05.2016 року;

- оригінал схеми ДТП від 12.05.2016 року;

- засвідчені копії паспорта заявника, його ідентифікаційного коду та свідоцтва про народження І-ЕЛ №303479;

- оригінал постанови про закриття кримінального провадження від 18.04.2016 року;

- копію договору про надання правової допомоги.

Отримання вказаних документів підтверджується поясненнями представника МТСБУ, описом поштового вкладення до цінного листа, рекомендованим поштовим повідомленням з підписом уповноваженої особи страховика від 16.05.2016 року.

Листом № 3/1-05/15174 від 01.06.2016 року МТСБУ, посилаючись на ст.24 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобовязало ОСОБА_4 надати: - належним чином оформлений та завірений (мокрою печаткою відповідного закладу) витяг з історії хвороби, з обовязковим зазначенням найменувань та кількості лікарських засобів призначених лікарем;

-довідку про термін тимчасової непрацездатності, належним чином оформлену та завірену відповідним медичним закладом; -довідку про середньомісячний заробіток за два календарні місяці, що передували місяцю ДТП; -довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності із зазначенням, що інвалідність повязана з ДТП; -довідку про середньомісячний заробіток, який обчислюється за бажанням за 3 або 12 календарних місяці, що передували місяцю ДТП.

В той же час, ст.35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, в якій має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви про відшкодування додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відмості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування. Одночасно МТСБУ зобов'язане надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, звернувшись до відповідача-юридичної особи, виконав всі вимоги закону щодо форми та змісту заяви про відшкодувавння, додавши до неї всі передбачені документи, які стосуються конкретного страхового випадку та його наслідків. Пунктом 34.2. ст.34 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено, що протягом 10 робочих днів, з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно п.34.4. ст.34 вказаного вище Закону, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. З матеріалів цивільної та кримінальної справ вбачається, що МТСБУ не зверталось до органу досудового розслідування та лікарняних установ із запитами про надання інформації, необхідної для прийняття рішення за наслідками настання страхового випадку.

Згідно п.331 2 ст.331 Закону Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов'язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров'я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди. Зазначені документи надаються безоплатно. Строк надання такої інформації (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати 30 днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ). З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач-юридична особа по-перше, за надуманими приводами не виконує свого обовязку з виплати страхового відшкодування; по-друге, не скористалася своїми повноваженнями щодо перевірки інформації, відносно якої у МТСБУ можуть виникати сумніви. Суд вважає неспроможними твердження представника МТСБУ про необгрунтованість предявлених вимог, оскільки відповідач, отримавши 16.05.2016 року повідомлення про настання страхової події, заяву про виплату страхового відшкодування та перелік необхідних документів, не виконав обовязків, покладених на нього законом, переклавши обовязок доказування на потерпілого, який зазнав ушкодження здоровя, будучи неповнолітнім. Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог, заявлених позивачем до водія ОСОБА_3 і МТСБУ, оскільки відшкодування фізичною особою моральної шкоди потерпілому передбачено ст.ст.23, 1166-1168 ЦК України. Відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди юридичною особою, яка виконує обовязки страховика, прямо передбачено ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вирішуючи питання про суми коштів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного. В судовому засіданні достовірно встановлено, що розмір дійсних витрат, повязаних з лікуванням потерпілого, підтверджених фіскальними чеками, рахунком-фактурою та квитанціями, становить 18937 грн. 72 коп. При цьому з 3000 грн., отриманих від водія не застрахованого транспортного засобу, безпосередньо на лікування ОСОБА_4 було витрачено 1781 грн. 95 коп. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 1185 грн. 28 коп., оскільки ця сума врахована позивачем двічі, а 105 грн. 05 коп. і 200 грн. витрачені на придбання продуктів харчування, благодійні внески до медичного закладу. З урахуванням дійсних витрат на лікування потерпілого, з МТСБУ на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню моральна шкода, в розмірі 5% від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю, що становить 946 грн. 89 коп. Розмір заявленої до стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди підлягає зменшенню, з урахуванням засад розумності і справедливості, ступеню моральних страждань позивача, а також сплати відповідачем на користь позивача 3000 грн., безпосередньо після ДТП. У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню в доход держави судовий збір, а також документально підтверджені витрати на правову допомогу, пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) 18937 грн. 72 коп., в якості відшкодування витрат на лікування, а також моральну шкоду в розмірі 946 грн. 89 коп., а всього 19884 грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4), 1925 грн. в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_5 (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131), в доход держави судовий збір, у розмірі 1378 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) 12000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) 825 грн. в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5), в доход держави, судовий збір, у розмірі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляція на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - у цей же строк, з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 22.08.2016 року.

Суддя Є.А. Жовток