Рішення № 59868857, 12.08.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1058/16-ц

Провадження № 2/500/1590/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2016 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Баннікової Н.В.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ «ЛК «Ваш Авто») з вимогою про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що 02.10.2015 р. між ним та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» було укладено договір Фінансового лізингу № 000142 з додатками (далі - Договір) згідно якому предметом Лізингу за даним договором є: МТЗ 82.1.26. Відповідно до умов Договору лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (МТЗ 82.1.26, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на умовах, передбачених договором.

В усній формі представник відповідача роз'яснила, що позивач повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 49 000 гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день позивачем було сплачено рахунок на суму 49 000 грн. Однак, представником відповідача не було роз'яснено призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Позивач же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу (зі слів представника компанії). В договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як "представник відповідача не надала достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на неї чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Компанія відмовилась передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу транспортного засобу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, 50% від вартості предмету лізингу, комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 49 000 грн. є адміністративним платежем за оформлення договору. Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти йому не повернуть, та можливості розірвати договір не має, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи

лізингоодержувача, що є порушенням прав позивача як споживача. Вважає, що виходячи зі змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови Договору: п.п.1.8, 5.5, 5.6, 5.7, 10.5, 10.11, 10.15, 12.4, 12.1, 10.15, 3.2.6, 3.2.7, 12.7, 10.5, 9.4, 10.13, 5.4, 1.4, 10.11. Вважає, що у договорі відсутній розпис загальної вартості лізингу, несправедливими є умови договору, які регулюють внесення змін (доповнень) та розірвання Договору лише в односторонньому порядку і лише в інтересах та з боку лізингодавця, договір не містить умов про відповідальність лізингодавця, не повідомлено позивача перед укладенням Договору про кредитні умови, тобто, позивач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зобов'язання визначено в іноземній валюті, а не в еквіваленті, що є порушенням ст. 524 ЦК України, не відповідає законодавству і умови договору щодо коригування суми лізингового платежу у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти, Договір не містить усіх істотних умов, а саме - предмет Договору лізингу, поширення недостовірної інформації в рекламі щодо наявності у відповідача предмету лізингу тощо, а саме, несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу:

- Встановлення жорстких обов'язків споживача, так як в п.1.8 Договору надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, в якому лізингодавець залишив за собою право свавільно змінювати предмет лізингу, що порушує принцип добросовісності та призводить до дисбалансу договірних відносин;

- Пункт 5.5 та п.5.6 Договору є суперечливими, взаємовиключаючими, так як в п.5.5 Договору заборонено без згоди лізингодавця будь-які поліпшення,в той же час в п.5.6 лізингоодержувач зобов»язаний за власний рахунок забезпечувати відповідність предмета лізингу всім нормативним вимогам та вносити такі зміни,модифікації та доповнення до предмета лізингу;

- Несправедливою умовою відносно лізингоодержувача є умова, закріплена в пункті 5.7 договору, відповідно до якого на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, яка стосується лише лізингоодержувача, адже якщо він не має можливості виконати свої зобовязання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти та вилучаючи предмет лізингу (п.п. 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6);

- Пункт 10.5.Договору є несправедливим відносно споживача та суперечить законодавсту, оскільки надає право Лізингодавцю одноособово змінити розмір лізингових платежів або проіндексувати їх від різних факторів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни;

Пункт 10.11. - Лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за даним договором, у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви, хоча лізингодавець може збільшувати розмір лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний погоджуватись,що також є несправедливим та суперечить ч. З ст. 762 ЦК України та ч.6 ст. 762 ЦК України;

- Несправедливим та свавільним у відношенні до споживача є пункт 10.15, відповідно до якого «у разі невизначеної у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець і лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають» та суперечить вимогам ст. 627 ЦК України щодо свободи договору;

- Пункт 12.4., яким передбачено за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувачем сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, крім того лізингоодержувач зобовязаний

сплачувати проценти за користування чужими коштами в розмірі 3 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, згідно п.12.8 з ним ще й розривають договір, не повертаючи сплачені кошти;

- Договором не передбачено жодної санкції щодо лізингодавця у разі порушень умов та строків договору, що призводить до дисбалансу договірних відносин, обмежує права споживача та є однією з умов для визнання договору несправедливим,відповідно до п.4 ч. 3 ст.18 ЗУ»Про захист прав споживачів»;

- Порушено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої до істотних умов договору лізингу можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в)компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу;

- Несправедливим є п.п.12.1 договору щодо лізингоодержувача, якими встановлена жорстка відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

- Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.( стаття 808 ЦК України).

Відповідачем порушено ч.1 статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, оскільки укладений сторонами Договір фінансового лізингу не містить всіх істотних умов, а саме: предмета договору (лізингу); строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу).

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення на позовні вимоги, просив у задоволенні позову відмовити, справу розглядати у його відсутність (а.с.50-58, 66-74).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом встановлено, що 02.10.2015 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу із додатками, предметом якого є транспортний засіб МТЗ 82.1.26.

Вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору зазначається у даному Договорі, розмір авансового платежу вказується у даному Договорі та в Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.(п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу на умовах даного Договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п.1.4 Договору, Лізингодавець не відповідає перед Лізингодержателем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності Предмету Лізингу, його заміни, введення в експлуатацію,усунення несправностей протягом гарантійного строку,своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог,монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає Продавець.

Відповідно до п.1.5 Договору, Лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед Лізингоодержувачем виключно за зобов'язаннями щодо продажу предмета Лізингу.

З п.8.3 договору слідує, що сторонни визначили ціну предмету договору в доларах США, з переведенням цієї суми у національну валюту відповідно до курсу долара та погодились, що ціна може змінюватися в залежності у випадку зміни обмінного курсу.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» наданні (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Оспорюваний правочин укладено в іноземній валюті, а тому умови Договорів фінансового лізингу про валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечать ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від

фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З матеріалів справи вбачається,що відповідач не має відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Несправедливою умовою відносно лізингоодержувача є п.п. 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6 Договору, а саме, якщо лізингоодержувач не має можливості виконати свої зобовязання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти та вилучаючи предмет лізингу.

Пунктом 10.15 Договору передбачено, що у разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто лізингоодержувач взагалі позбавлений можливості повернути сплачені кошти (більше 50% від вартості предмета лізингу), що є порушенням прав споживача. Це не відповідає принципу справедливості, на якому ґрунтується чинне законодавство. В даному випадку договором не передбачено такого ж наслідку для лізингодавця у разі невиконання ним договору. Однак, лізингоодержувач зобовязаний і повернути предмет лізингу і залишити лізингодавцю всі сплачені кошти.

Відповідно до пункту 3.2.6 договору лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного договору. При цьому лізингодавець не зобовязаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору,дане твердження позивача не відповідає дійсності,оскільки даний пункт свідчить про право Лізингодавця розірвати договір з підстав,якщо лізингоодержувач не сплачує платежі, використовує предмет не за призначенням, передав предмет лізингу іншій особі без попередження лізингодавця, право для дострокового припинення договору надано позивачу з інших підстав( п..12.1; п.12.2), що не є порушенням п. 6 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 13 ч.3 визначено ціну товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) та можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (порушення п. 13 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Пунктом 9.4. передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного договору з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50% від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобовязаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів.

Пункт 10.13.: в період строку дії цього договору розмір лізингової плати може індексуватись в залежності від: переоцінки залишкової вартості предмета лізингу, яка спричинена змінами вимог нормативно-правових актів щодо переоцінки предмета лізингу; В звязку зі збільшенням митних зборів та інших обовязкових платежів, які впливають на вартість предмета лізингу, згідно умов договору поставки на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу.

Однак, договором не передбачена можливість відмовитися від договору у разі значного збільшення ціни. Крім того, лізингоодержувач зобовязаний сплатити різницю єдиноразово, не залежно від того на скільки збільшиться ціна предмету лізингу. Ця умова є несправедливою відносно лізингоодержувача, що приводить до її недійсності згідно з чинним законодавством.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у випадку виникнення податкових та

прирівняних до низ платежів, Лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни.

Підписуючи даний договір, лізингоодержувач погодився на певний розмір лізингових платежів. Однак, лізингодавець залишив за собою право в односторонньому порядку збільшувати розмір лізингового платежу, не надаючи право лізингоодержувачу відмовитися. Передбачений лише імперативний порядок прийняти ці зміни.

Ця умова договору є несправедливою відносно позивача та суперечить законодавству.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.

Як вазано в пункті 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 02.10.2015 р., укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), аст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованим позовні вимоги про визнання договору недійсним.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає поверненню сплачений ним адміністративний платіж в сумі 49 000 гривень.

В силу ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь державного бюджету суму судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 3, 13, 15,16, 203, 208, 227, 509, 533, 627, 762, 808 ЦК України, ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізінгу № 000142 з додатками від 02.10.2015 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ - 39733392) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 28.09.2001 р. Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області) грошові кошти в сумі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ - 39733392) на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.В.Баннікова