Ухвала суду № 59862676, 12.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30920/14-ц

Провадження № 4-с/761/141/2016

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Паночко О.М., Лукянець А.О.,

за участю представника скаржника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №49336399 від 16.11.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2016 року до суду надійшла зазначена скарга.

В скарзі скаржник просить: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49336399 від 16.11.2015 року винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві Гречухою О.Я.

Свою скаргу скаржник обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №761/30920/14-ц виданий 13.08.2015 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Даніель» заборгованості за договором про іпотечний кредит та 16.11.2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

Як зазначає представник заявника, вона 27.01.2016 року ознайомилась з виконавчим провадженням та дізналась про відкрите виконавче провадження і оскаржувану постанову.

Як зазначає заявник, вона не погоджується із вказаною постановою на тій підставі, що державним виконавцем не визначено загальну суму заборгованості у гривнах, хоча воно визначено в рішенні суду; державний виконавець не має повноважень на купівлю валюти на користь заявника; не визначено шлях погашення заборгованості в доларах США, оскільки не визначено складові частини, а лише загальна заборгованість; не визначено за яким курсом гривні до долара США буде відбуватись зарахування списаних коштів; в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не вказав рахунки для зарахування стягнутих коштів. За таких обставин державний виконавець мав звернутись до суду із заявою про роз'яснення виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник ВПВР ГУЮ в м.Києві в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, до суду не надійшли пояснення чи заперечення на вимоги скарги.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Даніель» в судове засідання представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила. До суду надійшли заперечення на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні скарги та зазначає, що виконанню підлягають виконавчі листи, а не рішення суду, а у виконавчому листі зазначені суми, які зазначені в рішенні суду та відповідно зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження. Чинним законодавством не передбачено зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження ті дані на які посилається заявник. Постанова містить всі реквізити, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Звертатись до суду із заявою про роз'яснення рішення суду це право державного виконавця, а не його обов'язок.

А тому на підставі положень статті 169 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд скарги у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (пункт 1.5.1) передбачено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця;

прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;

строку і порядку оскарження постанови;

г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;

д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Як встановлено в судовому засіданні, 08 травня 2015 року Шевченківським районним судом м.Києва розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Даніель» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №347-04-КН від 15.04.2005 року та додатковими угодами до нього на суму 214 345,04 доларів США, комісію в розмірі 68 121,77 грн., неустойку в розмірі 615 143,35 грн.

Рішення набрало законної сили та 13.08.2015 року судом видано виконавчий лист (справа №761/30920/14-ц, провадження №2/761/960/2015).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гречуха О.Я. від 16.11.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №49336399 з примусового виконання виконавчого листа №761/30920/14-ц, виданий 13.08.2015 року Шевченківським районним судом м.Києва.

Заявник в скарзі зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню на тій підставі, що державним виконавцем не визначено загальну суму заборгованості у гривнах, хоча вона визначена в рішенні суду; державний виконавець не має повноважень на купівлю валюти на користь заявника; не визначено шлях погашення заборгованості в доларах США, оскільки не визначено складові частини, а лише загальна заборгованість; не визначено за яким курсом гривні до долара США буде відбуватись зарахування списаних коштів; в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не вказав рахунки для зарахування стягнутих коштів та державний виконавець не звернувся до суду із заявою про роз'яснення виконання рішення суду.

Проте нормами діючого Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа, Законом не визначено повноваження державного виконавця будь-яким чином змінювати текст виконавчого листа, виданого судом.

Зазначене заявником не впливає на законність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження так як черговість списання коштів, шляхи погашення заборгованості, за яким курсом мають списуватись кошти та чи є повноваження державного виконавця на купівлю валюти, відсутність реквізитів для сплати заборгованості стосуються виконання виконавчого листа, та ніяким чином не стосуються відкриття виконавчого провадження. Крім того, варто зауважити, що державний виконавець має право звернутись про роз'яснення рішення суду лише після відкриття виконавчого провадження та не передбачено таке його право до відкриття виконавчого провадження.

Частина 2 ст.387 ЦПК України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.

Отже, так як під час слухання справи не встановлено порушень державним виконавцем під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тому суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.383-389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересовані особи - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №49336399 від 16.11.2015 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м.Києва. Сторона, яка приймала участь у справі, але не була присутня при проголошенні ухвали може її оскаржити протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: Н.Г.Притула