Рішення № 59861053, 22.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/3606/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2252/16Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсними договори купівлі - продажу 1/2 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 27.01.2015 року та 19.02.2015 року за р.№ 176 та р.№ 393 відповідно, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е.

В подальшому, позивачка доповнила позовні вимоги та остаточно просила суд винести рішення, яким визнати недійсними зазначені договори купівлі - продажу та витребувати у ОСОБА_3 із незаконного володіння житловий будинок АДРЕСА_1 який відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 21.04.2015 року рахується під літ. «Жж» як незавершене будівництво.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 червня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, подавши на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Зокрема зазначає, що предметом спору є саме визнання договорів купівлі-продажу недійсними, а не визнання права власності, а відтак безпідставним є висновок суду щодо ненадання позивачем доказів, які б підтверджували факт побудови її спадкодавцем ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_1. Крім того, зауважує, що матеріали справи містять належні докази про те, що відповідач ОСОБА_3 придбала нерухоме майно у особи, яка не мала права його відчужувати, а отже майно вибуло з володіння його законного власника, ОСОБА_6, поза його волею.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 липня 1993 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками в рівних частках житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку «Аа», загальною житловою площею 20,6 кв.м., вбиральні «Е», погреба «В», колодязя «К», огорожі №1,2, розташованого на земельній ділянці державного фонду розміром 440 кв.м..

Згідно довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» від 14.05.2015 року, станом на 28.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.07.1993 року належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( по 1/3 частині).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 вересня 2013 року визнано за ОСОБА_6 право власності на 2/3 частини будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 25 березня 2014 року, відмовлено у державній реєстрації права власності 2/3 частини на житловий будинок за ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11.02.2016 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 вересня 2013 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на 2/3 частини вказаного будинку відмовлено.

Рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2013 року визнано за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок літ. «Ж,ж» по АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 440 кв.м. за набувальною давністю.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15775385 від 31.12.2013 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 121,4 кв.м.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2013 року скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.09.2014 року, виданого виконавчим комітетом Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно заповіту від 24.10.2013 року, посвідченого секретарем Білецківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Бутенко Ж.П. та зареєстрованого в реєстрі за №207, ОСОБА_6 все своє майно заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою державного нотаріуса Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори Гуртової О.С. від 03.06.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що право власності на 2/3 частки житлового будинку не зареєстровано в установленому законом порядку, а дані правовстановлюючого документу на 1/3 частки житлового будинку не співпадають з технічним паспортом, що унеможливлює ідентифікувати спадкове майно.

Відповідно до договору купівлі продажу від 27.01.2015 року, ОСОБА_11, діючи в інтересах ОСОБА_4, передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність 1/2 частку житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, що в цілому складається з житлового будинку літ. Ж,ж, загальною площею 121,4 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м. та розташований на земельній ділянці комунальної власності, який належав ОСОБА_4 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2013 року та зареєстроване в державному реєстрі речових прав за №260907753104.

Відповідно до договору купівлі продажу від 19.02.2015 року, ОСОБА_11, діючи в інтересах ОСОБА_4, передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність іншу 1/2 частку вказаного вище житлового будинку.

Згідно повідомлення Управління Держземагенства у м. Кременчуці Полтьавської області від 30.01.2014 року за вих..№01-25/111, згідно земельно кадастрової документації станом на 01.01.2013 року відомості щодо видачі державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не довела наявності права вимоги на самочинно збудований житловий будинок та прибудову літ. Ж,ж, загальною площею 121,4 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., оскільки невідомо ким і коли було здійснено вказане будівництво.

Проте колегія суддів не може погодитися повністю з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено вірно судом, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, після смерті ОСОБА_6 та у встановлений законом строк прийняла спадщину, що відкрилася після смерті батька, а тому до неї перейшли всі права та обов'язки, що належали ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і право витребування майна із чужого незаконного володіння, за наявності такого майна.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26 липня 1993 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №4617, у власності ОСОБА_6 перебувала 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку «Аа», загальною житловою площею 20,6 кв.м., вбиральні «Е», погреба «В», колодязя «К», огорожі №1,2, розташованого на земельній ділянці державного фонду розміром 440 кв.м.

Із пояснень сторін слідує, що вказаний будинок був знесений та на його місці батько позивача почав будувати новий, однак не добудував, стояли тільки стіни.

Як вбачається з інвентаризаційної справи №2287 на будинок, АДРЕСА_1 зокрема із схематичного плану, що складений 21.04.2015 року, на земельній ділянці, за вказаною адресою, знаходиться самочинно збудований житловий будинок та прибудова літ. «Жж» загальною площею 121, 4 кв.м., житловою площею 43, 7 кв.м.

Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Враховуючи вказану норму закону та обставини справи, колегія суддів вважає, що хоча фізично нерухомості, а саме житлового будинку «Аа» вже немає, однак юридично права на нерухоме майно продовжують існувати до внесення відповідних відомостей до реєстру.

При цьому право власності на старий об'єкт нерухомості, якого вже фактично немає, в даний момент існує за наявності нового, але до моменту проведення державної реєстрації на новозбудований об'єкт.

Ця обставина підкреслює правовстановлюючий і правоприпиняючий характер державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, після смерті ОСОБА_6 вправі захищати право на спірний будинок в 1/3 його частині в судовому порядку та має право звернення з вимогами щодо нього в успадкованій частині.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, приписами статті 388 ЦК України встановлено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

При розгляді справи № 6-52цс14 Верховний Суд України 11 червня 2014 року зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки спірний будинок вибув із власності ОСОБА_6 за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2013 року, згідно якого власником будинку став ОСОБА_4, але в подальшому 18.04.2014 року скасованого апеляційним судом Полтавської області, зазначений будинок слід вважати таким, що вибув із володіння власника поза його волею.

Крім цього відповідно до даної постанови, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом на підставі ст. 388 ЦК України є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, станом на 27.01.2015 року та 19.02.2015 ОСОБА_4 не мав права на відчуження спірного будинку, так як судове рішення, на підставі якого він набув право власності, скасовано. Тому майно, що належало ОСОБА_6 за відплатним договором безпідставно перейшло у власність набувача ОСОБА_3

Згідно зі ст. 330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Майно вибуло у ОСОБА_6 не з його волі іншим шляхом, тому ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_6 має право на витребування майна в успадкованій частині за віндикаційним позовом і вимога в цій частині є обґрунтованою.

В частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними слід зазначити наступне.

За загальним правилом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю, а згідно ст..236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Згідно ч.3 ст..216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції № 6-107цс12 від 07.112012 року норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Оскільки ні позивач ОСОБА_2, ні померлий ОСОБА_6, не є стороною оспорюваних договорів, її право не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України, тому в цій частині позовні вимоги не підлягали до задоволення.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду в частині вирішення вимоги про витребування нерухомого майна слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2016 року - скасувати в частині відмови в позові про витребування майна.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 із незаконного володіння 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 26.07.1993 року за реєстровим № 4617.

В решті позову в зазначеній частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Обідіна О.І. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____ Панченко О.О.