Ухвала суду № 59860368, 15.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1190/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/3661/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Сержанюка А. С.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення фактів неотримання грошових коштів і неукладення договору позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступним: 26 квітня 2013 року він надав ОСОБА_2 у позику кошти у розмірі 30 000 доларів США строком до 01 грудня 2013 року з розрахунку 8 % річних за користування коштами. Для підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 видав розписку від 26 квітня 2013 року, яка була оформлена в одному екземплярі. Таким чином між сторонами був укладений строковий договір позики. Зазначав, що відповідач не виконав свої зобов'язання, до 01 грудня 2013 року грошові кошти не повернув. Після закінчення строку дії договору він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути позику та сплатити відсотки за користування коштами, однак отримав відмову. Вказував, що строк користування позикою за період з 26 квітня 2013 року по 01 листопада 2015 року становить 555 днів. Зважаючи на наведене, росив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму позики в розмірі 30 000 доларів США, проценти за користування позикою в розмірі 5 837,13 доларів США, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1653,50 доларів США, а всього - 37 490,63 доларів США та понесені судові витрати.

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про встановлення фактів неотримання грошових коштів і неукладення договору позики.

Ухвалою суду від 31 грудня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення фактів неотримання грошових коштів і неукладення договору позики залишено без розгляду на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що суд лише на припущеннях дійшов висновку про те, що він отримав у борг грошові кошти від ОСОБА_3, та що розписка від 26 квітня 2013 року містить саме його підпис, тоді як на вирішення хіміко-технічної експертизи питання автентичності його підпису судом не ставилось. За таких умов правові підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено факт надання ним відповідачу позики, яку той своєчасно не повернув, про що свідчить представлений до суду позивачем оригінал відповідної розписки відповідача. Останній в свою чергу наполягав на тому, що отримані ним від позивача кошти він повернув, а розписку позивач виготовив самостійно шляхом послідуючого нанесення відповідного тексту на чистому аркуші паперу з підписом відповідача, який той дав йому для оформлення виходу із складу засновників юридичної особи доньки відповідача. В ході розгляду справи наведені посилання відповідача були спростовані висновком відповідної судової хіміко-технічної експертизи, згідно яких при виготовленні спірної боргової розписки спочатку на аркуші паперу було надруковано текст розписки, а потім зверху було виконано підпис позичальника. Не було представлено відповідачем й жодного доказу виконання ним своїх боргових зобов'язань. За таких умов, враховуючи наявність у позивача оригіналу боргової розписки позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не було досліджене питання належності саме йому підпису на спірній розписці, що зумовлює критичне ставлення до висновків суду першої інстанції. З такою позицією колегія суддів апеляційного суду погодитися не може. Відповідно до встановлено ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, кожна сторона розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених учасниками процесу вимог і на підставі поданих ними доказів. За таких умов, у разі заперечення відповідачем належності йому підпису на розписці, обов'язок доказування цієї обставини покладається саме на нього як на особу, що має довести відповідність своїх посилань. В той же час, в ході розгляду справи відповідач не тільки не довів такого свого твердження, але й жодного разу не заперечив належності йому підпису на спірній розписці, стверджуючи про виготовлення розписки на підписаному ним чистому аркуші. За таких умов дане питання взагалі не було предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: М.В. Мережко

А.С. Сержанюк