Рішення № 59860367, 15.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9634/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/3057/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Лівінського С.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» до ОСОБА_2 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, стягнення заборгованості по оплаті цих житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» звернулося до суду із позовом, який мотивувало наступним:

ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1. Позивач утримує даний будинок та його прибудинкову територію.Відповідач ухиляється від оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість по оплаті цих послуг.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд визнати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території укладеним між КП «ЖРЕУ» та ОСОБА_2 з 01 серпня 2005 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 13 107 гривень 27 копійок та судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6205 гривень 22 копійок. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених вимог, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтувала скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами існують договірні правовідносини, так як вона не укладала з КП «ЖРЕУ» договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Зазначає, що вона не проживає в квартирі АДРЕСА_1, таким чином вона не отримувала послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Також позивач надає послуги неналежним чином, не виконує свої обов'язки. Крім того вказує, що розрахунок, прийнятий судом до уваги, є неправильним, суперечить фактичним обставинам справи. За таких умов правові підстави для задоволення позову відсутні. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність законних підстав для покладення на відповідача обов'язку сплати вартості житлово-комунальних послуг на утримання належного їй нерухомого майна відповідно до діючих тарифів та правил. З такою позицією в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. При цьому колегія критично відноситься до позиції відповідача щодо того, що оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідний договір сторонами не укладався, у суду були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості таких житлово-комунальних послуг.

Положеннями ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг.

Критично відноситься колегія суддів й до посилань відповідача на ненадання та неналежне надання йому житлово-комунальних послуг позивачем. Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач є виконавцем робіт з надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку по АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири №95 у вказаному будинку, до обов'язків якого входить утримання як вказаного будинку, так і його прибудинкової території (ст. 322 ЦК України, ст. 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). При цьому відповідачем не було представлено до суду жодного доказу з приводу невиконання позивачем своїх обов'язків та неналежного надання житлово-комунальних послуг. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості житлово-комунальних послуг з утримання належної йому квартири відповідають положенням закону. В той же час, при вирішенні справи судом першої інстанції невірно було визначено розмір такого стягнення. Відповідно до наявних у справі даних щодо вартості таких послуг та неоплати їх відповідачем, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2012 року по 01.10.2015 року становить 5513,88 грн. Саме така сума й має бути стягнута на користь позивача.

У відповідності до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи той факт, що рішення суду першої інстанції було оскаржене відповідачем, який по-перше, ставив під сумнів відповідність стягнутої суми, а по-друге, взагалі заперечував свій обов'язок сплати вартості таких житлово-комунальних послуг, та зважаючи на те, що доводи апелянта на відсутність обов'язку сплати спірних житлово-комунальних послуг колегія суддів вважає безпідставними, однак погоджується з посиланнями на невірне встановлення розміру вартості таких послуг у визначений період, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року в частині встановлення розміру заборгованості змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5513 (п'ять тисяч п'ятсот тринадцять) гривень 88 копійок. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: С.В. Лівінський

А.С. Сержанюк