Рішення № 59859095, 17.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17407/15-ц Провадження № 22-ц/773/1091/16 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Кирилюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання недійсним правочину та стягнення матеріальних збитків та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання недійсним частини договору банківського обслуговування за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» ( далі-ПАТ «Украінбанк») про визнання недійсним правочину, стягнення матеріальних збитків.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 квітня 2014 року позивачем було відкрито в ПАТ «Укрінбанк» поточний рахунок №26200022100126, згідно заяви договору про розміщення банківського вкладу №10-2250560 на умовах банківського вкладу «На вимогу».

04 серпня 2014 року ОСОБА_1 було розміщено у ПАТ «Укрінбанк» грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки, а саме: 60500, 00 доларів США на вкладний рахунок № 26303022100625 строком до 03.09.2014 року включно на умовах банківського вкладу « Солодке літо», згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1275613; 30000, 00 доларів США на вкладний рахунок №26302022100626 строком до 03.09.2014 року включно, на умовах банківського вкладу «Солодке літо», згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1275614; 12000,00 доларів США на вкладний рахунок № 26303022100627 строком до 03.09.2014 року включно на умовах банківського вкладу « Солодке літо», згідно заяви договору про розміщення банківського вкладу № 10-1275615.

Через існування у банку фінансових труднощів та обмежень щодо видачі готівкових валютних коштів, після закінчення терміну розміщення вкладів, 03.09.2014 року кошти були перераховані банком на поточний рахунок ОСОБА_1 №26200022100126, відкритий в ПАТ « Укрінбанк». Позивач частину коштів, а саме 60000 доларів США та 30000 доларів США розмістив на вкладний рахунок № 26302022100682 та № 26301022100683 відповідно, а залишок коштів в сумі 10000 доларів США попросив банк перерахувати 17.09.2014 року на свій поточний рахунок відкритий в ПАТ «Ідея Банк».

За перерахування коштів на рахунок відкритий в іншому банку працівники ПАТ «Укрінбанк» попросили ОСОБА_1 здійснити оплату комісійної винагороди в розмірі 10% від суми переказу в перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату оплати такої комісії, а саме: 13082, 32 грн.

06.10.2014 року після закінчення терміну розміщення вкладів, кошти в сумі 60500,00 доларів США та 30000, 00 доларів США були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № 26200022100126, відкритий в ПАТ «Укрінбанк». Звернувшись до банку ОСОБА_1 не зміг отримати власні кошти, а тому прийняв рішення про їх перерахування на свій поточний рахунок в ПАТ «Ідея Банк». Відповідно до платіжних доручень від 21.10.2014 р., 27.10.2014, 15.01.2014 р. кошти в сумі 15000,00 доларів США, 20000 доларів США та 10020, 31 доларів США відповідно були перераховані банком до ПАТ «Ідея Банк». За здійснення переказів коштів в інший банк ОСОБА_1 було сплачено банку комісію в розмірі, що становить 10% від суми переказу в перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату оплати комісії.

Відповідно до уточненої позовної заяви просив суд визнати такими, що вчинені під впливом обману операції по сплаті комісії за перерахування коштів з ПАТ « Укрінбанк» з поточного рахунку № 26209022100172 відкритого на імя ОСОБА_1 та матеріальні збитки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання недійсним правочину та стягнення матеріальних збитків задоволено.

Ухвалено Визнати такими, що вчинені під впливом обману операції по сплаті комісії за перерахування коштів за межі ПАТ «Український інноваційний банк» з поточного рахунку № 26209022100172 відкритого на імя ОСОБА_1, а саме: сплата комісії в сумі 19426,45 грн., що становить 10% від суми переказу в розмірі 15000 доларів США здійсненого 21.10.2014 року; оплата комісії в сумі 25901, 16 грн., що становить 10% від суми переказу в розмірі 20000 доларів США здійсненого 27.10.2014 року; сплата комісії в сумі 15808,12грн., що становить 10% від суми переказу в розмірі 10020, 31 доларів США здійсненого 15.01.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в користь ОСОБА_1 97817, 50 гривень матеріальних збитків.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання недійсним частини договору банківського обслуговування відмовлено.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення даним вимогам ЦПК України не відповідає.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з виходив з того, що відповідач навмисно ввів в оману позивача, щодо зазначення вартості послуг за переведення коштів в межах України за межі банку, що надійшли з поточного рахунку, оскільки гроші позивача, які були перераховані відповідачем на рахунок позивача в ПАТ «Ідея Банк» надійшли не з депозитного рахунку, а з поточного рахунку, а тому вказані операції повинні бути тарифіковані з вартості -2% від суми, переказу за межі ПАТ «Укрінбанк» в межахУкраїни, а не 10% як стягнув відповідач.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороті, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2014 року позивачем було розміщено у ПАТ «Укрінбанк» грошові кошти на вкладні ( депозитні рахунки), а саме 60500, 00 доларів США на вкладний рахунок № 26303022100625 строком до 03.09.2014 року включно на умовах банківського вкладу «Солодке літо», згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1275613 ( а.с.10); 30000 доларів США на вкладний рахунок № 26302022100626 строком до 03.09.2014 р. включно на умовах банківського вкладу «Солодке літо» згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1275614( а.с.11); та 12000 доларів США на вкладний рахунок № 26303022100627 строком до 03.09.2014 року включно, на умовах банківського вкладу « Солодке літо», згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1275615 ( а.с.12).

В подальшому , через неможливість здійснення перерахування грошових коштів за межі банку із вкладного рахунку між сторонами 16.09.2014 року було укладено Заяву-договір про відкриття поточного рахунку №26209022100172, з якого відповідно здійснювались перекази грошових коштів на рахунок відкритий в іншому банку.

16.09.2014 року з карткового рахунку №26252089528001 на вказаний рахунок було перераховано грошові кошти в сумі 10000 доларів США, з подальшим перерахуванням цієї суми на рахунок в іншому банку, при цьому Позивачем було сплачено готівкою 2597, 63 грн. через касу банку комісію за переказ SWIFT в межах України, тобто 2% від суми переказу, згідно п.5 Тарифів банку передбачених за здійснення переказу за межі ПАТ «Укрінбанк» в межах України ( а.с.24-29)

Іншу частину коштів , а саме 60000 доларів США та 30000 доларів США розмістив на вкладних рахунках № 26302022100682 та №26301022100683 відповідно .

Оскільки кошти в сумі 60000 та 30000 доларів США надійшли з вкладного ( депозитного рахунку) то комісія за перерахування цих коштів на рахунок відкритий в іншому банку правильно здіймалась у розмірі 10% від суми переказу, відповідно до п.6 Тарифів.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України, ст.1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою НБУ № 516 від 03.12.2003 року, договір банківського вкладу(депозиту) укладається на умовах видачі вкладу ( депозиту) на першу вимогу ( вклад(депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу( депозиту) зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад(депозит)). Залучення банком вкладів( депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується договором банківського рахунку ( ст.1.4).

Відповідно до вимог Постанови Правління Національного Банку України № 758 від 01.12.2014 року, що набрала чинності від 03.12.2014 року та діяла до 03.03.15 року, уповноважені банки зобовязані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточного та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Аналогічні обмеження були встановлені також Постановою Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2-14 року, що діяла з 02.09.2014 р. до 02.12.2014 року включно.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 280 від 17.06.2004 року та відповідно до внутрішнього плану аналітичних рахунків Банку, затвердженого в ПАТ «Украінбанк», рішенням Правління АТ «Украінбанк», протокол № 71 від 16.12.2010 року відкриваються , зокрема наступні рахунки.: номер аналітичного рахунку:2620(АП) для обігу коштів фізичних осіб на вимогу; номер аналітичного рахунку 2630(П) для обліку коштів фізичних осіб на умовах короткострокових вкладів; номер аналітичного рахунку 2635(П) для обігу фізичних особі на умовах дострокових вкладів.

Відтак рахунок № 26200022100126 був відкритий Позивачу, як вкладний, для обліку коштів ( вкладу) на вимогу, згідно Заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-2250560, а це свідчить, що вказаний рахунок є саме вкладним, а не поточним, як зазначає суд першої інстанції в своїх висновках, а тому відповідач за переказ коштів за межі банку підставно стягував комісію в розмірі 10% від суми переказу.

Крім того відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 винесеного на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 року №934 в ПАТ «Украінбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року ( включно) ( а.с.161-165).

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Враховуючи вищезазначене, суд необґрунтовано задовольнив позов в частині визнання недійсним правочину та стягнення матеріальних збитків, оскільки з 24.12.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (01.03.2016 р.) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що в свою чергу унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2016 року в даній справі в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити вцій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання недійсним правочину та стягнення матеріальних збитків-відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: