Рішення № 59858105, 23.08.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5226/15-ц

Провадження по справі №2/635/2269/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Сайко А.О.

за участю відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", Товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 06 листопада 2014 року приблизно о 10.00 годині на 34 кілометрі + 511 метрів автошляху Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталася ДТП за участю автомобілю "Мерседес Віто" державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілю "Форд Транзіт" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Внаслідок цієї ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2014 року винним у вчиненні цієї ДТП був визнаний відповідач. Згідно зі звітом експертного дослідження №1504/15/15 від 15 квітня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобілю позивача становить 96006 грн.95 коп. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати заподіяні внаслідок ДТП збитки. Тому просив стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобілю - 96006 грн.95 коп., витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження - 500 грн. та витрати по оплаті судового збору - 965 грн.08 коп.

Позивач та його представник у судове засідання не з"явилися, надали суду письмові заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали і просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позов не відповідає вимогам ЦПК України, позивач в обгрунтування своїх позовних вимог надав висновок спеціаліста, а не експерта і заподіяну позивачеві шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія, а не відповідач. Крім того, позивачем не обгрунтовані позовні вимоги в частині стягнення саме відновлювального ремонту, а не заподіяної шкоди.

Представники третіх осіб у судове засідання не з"явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу.

За загальними правилами, встановленими ст.ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом - частина друга статті 1187 ЦК України.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обовязок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Як встановлено у судовому засіданні 06 листопада 2014 року приблизно о 10.00 годині га 34 кілометрі + 511 метрів автошляху Харків-Сімферопіль-Алушта-Ялта сталась ДТП за участю автомобілю "Форд Транзіт" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю "Мерседес Віто" державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2014 року винним у вчиненні цієї ДТП було визнано ОСОБА_1, і на нього за ст.124 КпАП України було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. (а.с.4 т.1).

Внаслідок цієї ДТП автомобілю позивача була заподіяна шкода, яка, згідно з висновком експертного дослідження №1504/15/15 від 15 квітня 2015 року, становить 41776 грн.63 коп. Вартість відновлювального ремонту становить 96006 грн.95 коп. (а.с.10-21 т.1).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника стосовно того, що судом не може бути прийнято до уваги зазначений висновок з огляду на наступне.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Однак, ані відповідачем ані його представником на підтвердження своєї правової позиції клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача та його представника щодо необхідности відшкодування шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок ДТП, зі страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з правовим висновком, висловленим ВСУ по цивільній справі №6-2808-цс/15, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд вважає, за можливе стягнути саме з відповідача ОСОБА_1 заподіяну позивачеві внаслідок ДТП шкоду.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з наступного.

Як роз"яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 14 своєї постанови №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 41776 грн.95 коп.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати, а саме - витрати по оплаті товарознавчої експертизи у розмірі 500 грн. (а.с.21) та витрати по оплаті судового збору у розмірі 551 грн.20 коп. (а.с.9).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_5, на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 41776 грн.63 коп., витрати по оплаті товарознавчої експертизи у розмірі 500 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 551 грн.20 коп., а всього 42827 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн.83 коп.

Рішення може бути оскаржено сторонами в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.

Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.

Суддя Н.Л.Панас