Постанова № 59858104, 23.08.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа 635/5830/16-а

Провадження 2-а/635/114/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Харьковський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 09.06.2016 року він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової допомоги у відповідності з вимогами ст.16 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в порядку та на умовах визначених КМУ, у зв"язку з встановленням йому інвалідності, пов"язаної з проходженням військової служби. Але відповідач своїм листом №1394/ВЗС від 22.06.2016 року відмовив йому з посиланням на те, що підстав для складання висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги не має, оскільки він проходив військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР та рекомендував йому звернутися до Державної прикордонної служби для вирішення питання по суті. Вважає такі дії відповідача неправомірними та просив зобов"язати відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів розпорядження щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої діючим законодавством і подати звіт про виконання судового рішення.

Позивач та його представник у судове засідання не з"явились, надали суду письмові заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, заявлені позовні вимоги підтримали і просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, надав суду письмові заперечення, в яких посилався на те, що правових підстав для задоволення позову не має, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились та є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини 1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.10.1985 року по 20.11.1987 року проходив військову службу у Збройних силах, в тому числі з 10.03.1986 року по 01.11.1987 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі військової частини 2042, що підтверджується копією довідкою №254, виданої 01.06.2016 року Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом міста Харкова (а.с.7). Також з цієї довідки вбачається, що позивач отримав тяжкі поранення і знаходився на лікуванні у військовій частині №2528 з 26.07.1987 року по 18.09.1987 року.

Позивачу з 22 березня 1988 року встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов"язків військової служби, що підтверджується витягом з акту огляду у ВТЕК серії ВТЕ-6 №066010 (а.с.13).

З 27 липня 2015 року позивачеві була встановлена третя група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов"язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №631878 (а.с.14).

Судом встановлено, що 09.06.2016 року позивач звернувся до ХОВК із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому IIІ групи інвалідності.

22.06.2016 року Харківським обласним військовим комісаріатом позивачу надано відповідь за №1394/ВСЗ, відповідно до якої позивача повідомлено про те, що дія Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців їв їх сімей" та Постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 499 "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" не поширюється на позивача та підстав для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення його до Міністерства оборони України немає.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

В силу вимог статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статтей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - порядок).

Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

До суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Лист №1394/ВСЗ від 24.03.2016 року не містить будь-яких посилань на ненадання позивачем будь-яких документів, визначених п.11 Порядку.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

До суду не надано доказів направлення Харківським обласним військовим комісаріатом висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів.

Із наявних у матеріалах справи письмових пояснень та доказів встановлено, що підставою ненадання висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України визначено ту обставину, що позивач проходив службу у прикордонних військах.

Суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців,осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992» від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Вказане підтверджується практикою, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року у справі № К/800/40725/15.

Суд також зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено та не спростовано будь-якими доказами, що у спірних правовідносинах бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату полягає у невиконання свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати позивачеві грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у зв'язку з настанням 22 березня 1988 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст.2, 3, 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.181 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати у 15-ти денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код 08166355) в частині відмові у складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код 08166355) направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у зв'язку з настанням 22 березня 1988 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення постанови.

Особи, які беруть участь у справі, але які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копії постанови.

Суддя Н.Л.Панас