Рішення № 59854066, 03.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16371/15-ц

Провадження № 2/761/801/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевської Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу № 761/16371/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року до суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно умов кредитного договору про надання кредитних послуг № ВL961 від 18.12.2007 р. відповідач ОСОБА_1 - Позичальник, отримав у Позивачf ВАТ «Універсал Банк» кредит в сумі 110 000 (сто десять тисяч) доларів США строком до 30 листопада 2027 року.

Видача кредиту проводилася двома траншами, так відповідно до додаткової угоди № ВL961/КL-1 від 18.12.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL961 від 18.12.2007 р. Відповідачу було надано 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США.

Відповідно до додаткової угоди № ВL3607/К-1 від 23.04.2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL961 від 18.12.2007 р. Відповідачу було надано 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом тому позивач просив суд;

1. У разі неявки представника позивача у судове засідання, просить провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуєють;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість у вигляді інфляційних втрат за час прострочення в сумі 697 791 (шістсот дев'яносто сім тисяч сімсот дев'яносто одна) гривні 37 коп.;

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 92 168 (дев'яносто дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 24 коп. у якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання;

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість по нарахованим відсотках за додатковою угодою № ВL3607/К-1 від 23.04.2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL961 від 18.12.2007 р.

У судове засідання представник позивача не з"явився, в позовній заяві просив суд у разі неявки представника позивача у судове засідання, провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує та просив прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні щодо зазначеної заборгованості пояснив, що він заперечує проти позовних вимог надав суду свої письмові заперечення.

Суд, заслухавши заперечення представника відповідача дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» - 22 червня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів, ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», що підтверджується Витягом із статуту (додається до позовної заяви).

Відповідно до умов Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL961 від 18.12.2007 р. ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Універсал Банк» кредит в сумі 110.000 доларів США зі строком погашення до 30 листопада 2027 року.

05 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у справі № 2-6066/11 (№2/2610/974/2012) за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно та виселення з квартири, ухвалив рішення, за яким позов задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 62.316, 66 доларів США, що еквівалентно 494.526,33 грн. та 61.575,90 доларів США, що еквівалентно 488.278,41 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовив, при цьому, таке рішення суду набрало законної сили 16.04.2012 р.

В процесі розгляду цивільної справи № 761/16371/15-ц в суді ВАТ «Універсал Банк» не надав доказів про не виконання ОСОБА_1 попереднього рішення суду та не спростував твердження представника відповідача про часткове його виконання ОСОБА_1

В заявленому позові ВАТ «Універсал Банк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 за час прострочення заборгованість у вигляді:

-інфляційних витрат в сумі 697.791 грн. 37 коп.;

-3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 92.168 грн. 24 коп.;

-заборгованість по нарахованих відсотках в розмірі 39.799 доларів 25 центів США.

Як встановлено судом щодо стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За загальним правилом, відповідно до положень частини 2 статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте, в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди в разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню в цій валюті, з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну грошову одиницю на день здійснення платежу.

Як передбачено нормами закону «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991року за №1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а всі ціни вУкраїні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України, а іноземна валюта, яка була предметом кредитного договору, індексації не підлягає. Тому ч.2 ст.625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції може поширюватись лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, що визначене в гривні.

Таким чином, ч.2 ст.625 ЦК України стосовно сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється тільки на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на випадки невиконання судового рішення. Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природи грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції (ця позиція підтверджується, також, практикою Верховного суду України, зокрема, у рішенні від 28.03.2012 р. у справі №6-36736вов10).

Як встановлено судом, щодо стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання встановленого ст. 510 ЦК України.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; відшкодування збитків та моральної шкоди; сплата неустойки.

Згідно з приписом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті (ст. 1048 ЦК України). Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6 - 116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абзацах 1 і 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки раніше вже було ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а отже, термін виконання зобов'язання за кредитним договором банком було змінено і з моменту набрання чинності таким рішенням суду про стягнення заборгованості, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось,то нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Вказана правова позиція підтверджується судовою практикою, відображеною в рішеннях Вищого спеціалізованого суду України (зокрема, рішення у справі № 6-35797св14 (ухвала від 10.12.2014 р.); у справі 6-35797св14 (ухвала від 17.12.2014 р.); у справі 6-41128св14 (ухвала від 14.01.2015 р.) тау справі 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 р.), відповідно до якої цей суд дійшов до правового висновку, що після вступу в законну силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак, з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки. Відповідно з цього ж моменту припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором та залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк мас право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ).

При цьому, слід враховувати, щодо позовних вимог на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних закон встановлює строк позовної давності тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), який, в нашому випадку, був пропущений ВАТ «Універсал Банк», оскільки він звернувся до суду з позовною заявою лише в червні 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, який почав свій перебіг з 17 квітня 2012 року, а саме, на наступний календарний день після набуття законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі № 2-6066/11 (провадження №2/2610/974/2012) за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно та виселення з квартири.

На підставі ст.ст. 11, 14, 15, 16, 22, 512, 514, 520, 546, 572, 573, 574, 576, 582, 583, 584, 585, 586, 587, 589, 590 ЦК України, керуючись: ст. ст. 3, 10, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У позові публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.