Вирок № 59851739, 18.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/302/16-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1328/16Головуючий у 1-й інстанції Кочева І.В.Категорія ст.186 ч.3 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Фоміна В.А., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Максименка В.В.

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

законних представників

обвинуваченого ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 30 листопада 2015 року близько 20 год. 30 хв. в с.Камянське Василівського району Запорізької області діючи повторно, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження у звязку з розшуком, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом розбиття віконного скла, через вікно, проникли в будинок №42 по вул.Прифермівській. Перебуваючи в кімнаті будинку, діючи узгоджено між собою, з метою відкритого заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 застосував до потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя в момент заподіяння, що виразилося в утриманні потерпілої та позбавленні її можливості вчиняти протидію злочинним діям. В той час особа, у відношенні якої матеріали справи виділені в окреме провадження, відшуковувала гроші в шафах, які знаходилися в кімнаті будинку. Після того, як потерпіла ОСОБА_2, з метою припинення протиправних дій вказаних осіб вийшла з будинку та у двір будинку прийшов, почувши звук биття скла, сусід потерпілої - ОСОБА_6, ОСОБА_5 разом з вказаною особою, знайшовши на полиці шафи та заволодівши грошима в сумі 21000 грн. не припинили своїх дій, розуміючи, що потерпіла ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували на території вказаного домоволодіння та усвідомлювали протиправний характер їх дій. Через інше вікно покинули будинок та з місця події зникли, заволодівши грошима потерпілої ОСОБА_2 на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Василівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року у виді 1 року позбавлення волі, більш суворим, призначеним цим вироком, визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обовязки передбачені ст.76 КК.

В апеляційній скарзі, зокрема в її уточненій редакції, прокурор, не оспорюючи обставин справи, кваліфікацію дій ОСОБА_5 і доведеність його вини, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі, оскільки призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого ОСОБА_5 внаслідок мякості та допущене істотне порушення кримінального закону. При цьому прокурор вважав необхідним вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року виконувати самостійно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав доводи апеляційної скарги і її вимоги, вимагаючи призначити ОСОБА_5 остаточне покарання в виді не 5, як зазначено у скарзі, а 4 років позбавлення волі; потерпілу, яка покладалась на вирішення апеляції на суд; пояснення обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника і законних представників, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення; дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Приймаючи до уваги, що в апеляційній скарзі прокурора обставини кримінального провадження, доведеність вини та юридична кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 не оспорено, судова колегія в цій частині вирок суду не переглядала, обмежившись дослідженням питання законності і обґрунтованості визначення судом обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за обставин, зазначених у вироку суду.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочину обвинуваченим за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.

Вирішуючи питання щодо правильності та обґрунтованості призначеного ОСОБА_5 покарання, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 65 КК суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор у своїй апеляційній скарзі вказував на неправильне застосування кримінального закону, а саме ст.ст. 69, 75 КК при призначенні покарання ОСОБА_5 внаслідок чого було йому призначено мяке покарання.

Відповідно до ст. 69 КК призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом можливе лише за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. При цьому перелік обставин, які помякшують покарання визначено ч.1 ст.66 КК. У випадку визнання судом інших обставин такими, що помякшують покарання, які не вказані в ч.1 ст. 66 КК, то про це має бути зазначено в судовому рішенні.

На переконання апеляційного суду районний суд дійсно чітко не зазначив, які конкретно обставини помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Проте ця процесуальна помилка не вказує на відсутність таких обставин у справі.

Так, дослідивши обставини справи і матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, апеляційний суд визнає помякшуючими покарання та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обставини повне визнання ОСОБА_5 своєї вини та сприяння органам досудового розслідування і суду встановленню істини у справі; вчинення обвинуваченим злочину у стані обмеженої осудності, маючи у теперішній час психічний розлад у вигляді несоціалізованого розладу поведінки; ОСОБА_5 є неповнолітнім та дитиною, позбавленою батьківського піклування у звязку з позбавленням його матері та батька батьківських прав; потерпіла категорично наполягала на непризначенні обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі.

Тому в цій частині, судова колегія вважає за необхідне вирок суду залишити без змін.

Разом з тим, судова колегія погоджується із запереченням прокурора про порушення судом вимог кримінального закону при прийнятті судом рішення про звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому покарання на підставі ст.75 КК з покладенням на обвинуваченого обовязків, передбачених ст.76 КК.

Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК суд може прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування ним покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, лише якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За результатами дослідження обставин справи, судова колегія дійшла переконання, що ОСОБА_5 не може бути на підставі ст.75 КК звільнено від відбування призначеного йому покарання.

Так, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, шкода за який не відшкодована. Даний злочин було вчинено в період, коли щодо ОСОБА_5 тривало кримінальне провадження за вчинення ним 22.09.2015 року іншого корисливого злочину, - крадіжки. Протягом 2015 року щодо ОСОБА_5 вже закривалось кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав знову ж таки за скоєння ним 07.02.2015 року цинічної крадіжки значної суми грошових коштів у своїх опікунів похилого віку. Отже, щоразу будучи притягнутим до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 необхідних належних висновків з цього не робить, на шлях виправлення не стає, знову і знову скоюючи нові корисливі злочини. Судова колегія звертає свою увагу й на пост кримінальну поведінку ОСОБА_5, яка є вкрай негативною. На це вказує змушеність суду обрати щодо ОСОБА_5 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою через систематичне порушення обвинуваченим під час досудового розслідування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з оголошенням його у розшук. За місцем проживання і навчання обвинувачений характеризується вкрай негативно. Опікуни ОСОБА_5 є особами похилого віку. На поведінку обвинуваченого впливати не в змозі.

Наведені обставини у своїй сукупності і кожне окремо свідчать, що виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства є неможливим.

Вказаних обставин, суд першої інстанції до уваги не прийняв належної оцінки їм не надав, в звязку з чим в цій частині ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення. В звязку з чим, вирок районного суду в частині призначення покарання і звільнення ОСОБА_5 від його відбування слід скасувати із призначенням нового більш суворого покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року в частині призначення ОСОБА_5 покарання і звільнення від його відбування скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ч.3 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року виконувати самостійно.

Початок строку відбування ОСОБА_5 покарання обчислювати з 06.01.2016 року.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк його попереднього увязнення з 06.01.2016 року (включно) до 18.08.2016 року (включно) з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу його проголошення, а ОСОБА_5, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання ним даного вироку суду.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_7ОСОБА_8