Ухвала суду № 59851736, 16.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/6579/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/667/16

Єдиний унікальний № 333/6579/15-к Головуючий в 1-й інстанції Фунжий О.А.

Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Фоміна В.А.

суддів Жовніренко В.П., Гріпаса Ю.О.,

при секретарі Корнієнко О.О.,

за участю:

прокурора Нестерук О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали обєднаних кримінальних проваджень, які внесені до ЄРДР за № 12015080040002102, 12015080040003025, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, який мешкав за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 44/29, раніше судимого:

- 13 лютого 2015 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт, 25 червня 2015 р. відбув покарання повністю;

- 01 липня 2015 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 15 жовтня 2015 р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України;

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання:

- за злочини, вчинені до постановлення вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 р.: передбачені ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - у виді 3 років позбавлення волі;

- за злочини, вчинені після постановлення вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 р.: передбачені ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 1 місяць позбавлення волі, передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за злочини, вчинені після постановлення вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 р., невідбутого покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 р., призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком за злочини, вчинені до постановлення вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 р., та вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 р., більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно визначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення в період з 15 липня 2015 р. по 28 січня 2016 р. (197 днів), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (394 дні), і остаточно до відбування визначено строк покарання у виді позбавлення волі - 2 роки 1 місяць 1 день, який ухвалено рахувати з 28 січня 2016 р.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути на відшкодування завданої матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь: потерпілої ОСОБА_4 - 4 500 грн., ПАТ «Укртелеком» - 34 052 грн. 85 коп., ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» - 45 636 грн. 43 коп.

Вирішена доля речових доказів;

в с т а н о в и л а:

згідно зі змістом оскаржуваного рішення, 09 травня 2015 р. в нічний час, ОСОБА_2, знаходячись в колекторі теплотраси, розташованому поблизу будинку № 34 по вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 903, 82 грн.

18 травня 2015 р. в нічний час, він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до тепломережі, розташованої поблизу будинку № 6 по вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 2 851, 46 грн.

22 травня 2015 р. в нічний час, він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення в будинку № 7 по вул. Луначарського в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Фарлеп-Інвест» на загальну суму 1 746, 70 грн.

16 червня 2015 р. в вечірній час, він же, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_4, чим спричинив останній матеріальну шкоду в розмірі 4500 грн.

06 липня 2015 р. в нічний час, він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення в будинку № 36 по вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Фарлеп-Інвест» на загальну суму 4382, 40 грн.

11 липня 2015 р. приблизно о 17.00 год., він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення в будинку № 34 по вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 580, 03 грн.

13 липня 2015 р. приблизно о 09 год. 30 хв., він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення в будинку № 34 по вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 1655, 67 грн.

Крім того, 13 липня 2015 р. в нічний час, він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, знаходячись на ділянці тролейбусної мережі «Запоріжжя - 1 - Універмаг «Україна» по вул. Чапаєва, 1-В в м. Запоріжжі, з корисливих мотивів, повторно таємно викрав майно, що належить ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» на загальну суму 34051, 20 грн.

14 липня 2015 р. приблизно о 21.00 год., він же, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення в будинку № 34 по вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, звідки з корисливих мотивів, повторно таємно намагався викрасти майно, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 850, 11 грн. Однак довести свій злочинний намір до завершення не зміг по причині, яка не залежала від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 посилаючись на незаконність і необґрунтованість вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу зазначає, що суд не врахував в якості обставин, що помякшують його покарання, що він не намагався уникнути відповідальності, надав послідовні та правдиві показання, щиросердно розкаявся у скоєному, має неповнолітню дитину, а тому призначив надто суворе покарання. З огляду на це просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити йому більш мяке покарання і на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання, строк його попереднього увязнення, починаючи з 15.07.2015 року.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; в судових дебатах: захисника, обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який вважав, що судове рішення слід змінити у частині призначеного покарання; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, встановлені і вказані обставини у обвинувальному вироку, відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджуються сукупністю досліджених при судовому розгляді доказів, які згодом суд поклав у основу вироку, та є вмотивованими і обґрунтованими.

Оскільки ці висновки ґрунтуються на обставинах подій, які сторонами провадження не оспорюються, тому дані обставини перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфіковані правильно.

Порушень ст. ст. 349, 370 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень у вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, який раніше судимий, вчинив тяжкі злочини та злочини середньої тяжкості, зокрема в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, і призначив покарання у межах санкцій інкримінованих злочинів.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення саме такого покарання, яке відповідає своїй меті, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, і попередження скоєння ним нових злочинів, а тому підстав для призначення більш мякого покарання, у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, колегія суддів не вбачає.

Призначене судом першої інстанції покарання, з яким згодна і колегія суддів, з урахуванням адекватності характеру вчинених дій, їх небезпечності, виходячи з мети й принципів невідворотності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення ОСОБА_2, випливає з дотримання судом принципів справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд не врахував в якості обставин, що помякшують його покарання, те, що він не намагався уникнути відповідальності, надав послідовні та правдиві показання, щиросердно розкаявся у скоєному, має неповнолітню дитину безпідставні, оскільки частину з них суд вже врахував при призначенні покарання, а наявність неповнолітньої дитини, на думку колегії суддів, є недостатніми для зміни призначеного обвинуваченому судом першої інстанції покарання.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про призначення більш мякого покарання, є непереконливими, оскільки наявність попередніх судимостей, за злочини проти власності, за одним з яких він звільнявся від покарання з випробуванням, своєї мети не досягли, а тому вважати призначене ОСОБА_2, покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, призначаючи остаточне покарання районний суд допустився помилки і не врахував вимоги ст. 70 КК України.

Так, ч. 1 ст. 70 КК України передбачено, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частина четверта зазначеного закону передбачає, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже районний суд, призначаючи остаточне покарання призначив його за злочини, які охоплюються єдиною кваліфікацією двічі, як до вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 року, так і до вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, що є зайвим.

Крім того, районний суд безпідставно, при призначенні покарання застосував вимоги ч.1 ст.71 КК України, оскільки вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2015 року був врахований при постановлені наступного вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, і тому повторна сукупність вироків при призначенні остаточного покарання є недопустимою.

Отже колегія суддів, не погіршуючи становище обвинуваченого ОСОБА_2, вважає за необхідне змінити вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року відносно нього, і привести його у відповідність до закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Суд першої інстанції при постановленні вироку, у строк відбування покарання ОСОБА_2 зарахував строк його попереднього ув'язнення у період з 15 липня 2015 року по 28 січня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,

Враховуючи вищенаведені вимоги кримінального закону, а також те, що ОСОБА_2 тримався під вартою і після оголошення оскаржуваного вироку, колегія суддів зараховує строк попереднього увязнення ОСОБА_2 з 28 січня 2016 р. по 16 серпня 2016 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінити.

Призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України за епізоди від 09.05.2015 р., 16.06.2015 р., 13.07.2015 р. два роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України за епізоди від 18.05.2015 р., 22.05.2015 р., 06.07.2015 р., 11.07.2015 р., 13.07.2015 р. три роки один місяць позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України за епізод від 14.07.2015 р. три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Згідно до ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_2, з урахуванням вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання термін попереднього увязнення по цьому кримінальному провадженню з 28 січня 2016 р. по 16 серпня 2016 року, включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

В.А. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Гріпас