Постанова № 59849655, 16.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/6597/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Демінська А. А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

16 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1), інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції рядового поліції Корнацької Тетяни Олександрівни (далі - відповідач 2) про зміну постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: змінити постанову серії ПС2 № 853235 про адміністративне правопорушення інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції рядового поліції Корнацької Тетяни Олександрівни від 25 лютого 2016 року про накладення адміністративного стягнення та закрити справу застосувавши норми ст. 22 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Постанову інспектора ДПС роти № 2 УПП у м. Хмельницькому Корнацької Т.О. від 25 лютого 2016 року серії ПС2 № 853235 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасовано, а справу закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2016 року інспектором ППР № 2 батальйону УПП в м. Хмельницький рядовим поліції Корнацькою Т.О. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), вмотивовану тим, що позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив о 12.00 год. в м. Хмельницький по вул. Зарічанська 5/3 зупинку транспортного засобу ближче 30 м. від дорожнього знаку "Зупинка тролейбуса" 5.43, чим порушив п. 15.9 "е" Правил дорожнього руху, накладено стягнення - штраф в сумі 255 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача саме того складу правопорушення, котре ставиться йому у вину оскаржуваною постановою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 8.1 Правил регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 15.9 «е» Правил дорожнього руху встановлено, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Дорожній знак 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса» позначає початок посадкового майданчика тролейбуса, знак 5.43.2 - «Кінець пункту зупинки тролейбуса» позначає кінець посадкового майданчика тролейбуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Справи про порушення правил дорожнього руху розглядаються органами Національної поліції (ст. 222 КУпАП). У переліку, який міститься в статті, передбачено і частину першу, другу і третю ст. 122 КУпАП.

В поданій до суду позовній заяві позивач не заперечив факт зупинки автомобіля в зоні посадкового майданчика для зупинки тролейбуса, однак вказав, що діяв в стані крайньої необхідності, так як під час руху відчув погіршення стану здоров'я. Також вказав, що його безпідставно тричі притягнули до відповідальності, не було складено протоколу, не роз'яснено права, та інші порушення.

В запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі відповідач 1 пояснив, що 25 лютого 2016 року під час патрулювання ввіреного квадрату інспектором патрульної поліції Корнацькою Т.О. було виявлено, що позивач (водій) керуючи транспортним засобом "Opel Astra", д/н НОМЕР_2 у м. Хмельницькому по вул. Зарічанська здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від дорожнього знака 5.43.1, що означає "Пункт зупинки тролейбуса", чим порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у зв'язку з чим інспектором було винесено постанову ПС2 №853235 по справі про адміністративне правопорушення та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Із долученого до матеріалів справи фото із зображенням транспортного засобу марки "Opel Astra", д/н НОМЕР_2 видно, що вказаний автомобіль зупинений в межах посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, та сфотографований на фоні знака 5.43.2 - кінець пункту зупинки тролейбуса. При цьому, транспортний засіб розвернуто протилежно правосторонньому напрямку руху.

На вимогу суду відповідачем надано сертифікат дослідження конструкції №UA.TR.052.295-15 відеореєстратора персонального мобільного, яким було здійснено фіксацію транспортного засобу, тому вказаний знімок є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України. І з цього можна зробити чіткий висновок про факт правопорушення - зупинку транспортного засобу в межах посадкового майданчика маршрутних транспортних засобів.

Таким чином висновок суду першої інстанції що відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача саме того складу правопорушення котре ставиться йому в вину оскаржуваного постановою є безпідставним.

Факт вчинення правопорушення підтверджується доказами, які містяться в адміністративній справі: постановою у справі про адміністративне правопорушення, знімком на якому зафіксовано розташування транспортного засобу, а також поясненнями працівників поліції, крім того сам позивач не заперечував допущеного порушення.

При цьому, адміністративний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо інших доводів сторін.

Посилання позивача на погіршення стану здоров'я та здійснення вимушеної зупинки для усунення небезпеки не підтверджені допустимими доказами, оскільки, в цій частині обов'язок доказування покладено на позивача відповідно до ст. 71 КАС України.

Крім того, позивачем не виконано вимоги п. 15.14. Правил Дорожнього руху України, відповідно до якого у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.

Cудом першої інстанції, із показів свідка ОСОБА_4 встановлено, що при спілкуванні за місцем події позивач не повідомляв про погіршення стану його здоров'я, а зазначав про висадку клієнта.

Таким чином посилання позивача на те, що він діяв в стані крайньої необхідності судом відхиляються.

При цьому допитуючи ОСОБА_4 суд першої інстанції не порушив вимог ч. 2 ст. 65 КАС України, а тому його покази є належним та допустимим доказом.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що пояснення позивача щодо притягнення його до відповідальності за вчинення одного і того ж адміністративного правопорушення тричі не відповідають дійсності, оскільки притягнення до відповідальності згідно КУпАП передбачає винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а така була винесена лише одна.

Також суд першої інстанції вірно вказав на безпідставність доводів позивача про незаконність винесення оскаржуваної постанови без складення протоколу, так як ч. 5 ст. 285 КУпАП зазначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Судом першої інстанції також вірно враховано висновок службової перевірки по заяві позивача щодо скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 16.03.2016 року, відповідно до якого не підтвердженні неправомірні дії працівників поліції під час адміністративного провадження.

Частиною 2 ст. 33 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 596-VIII від 14.07.2015 встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому судом першої інстанції вірно вказано, що посилання позивача на порушення відповідачем 2 вимог ст. 33 КУпАП є безпідставними, а посилання позивача на його скрутне матеріальне становище не підтверджено.

Вимога позивача про зміну постанови і закриття провадження у справі на підставі ст. 22 КУпАП, що передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, яку просить застосувати позивач, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки, доказів того, що позивач безробітній і його майновий стан є скрутним позивач не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при винесенні постанови серії ПС2 №853235 від 25 лютого 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладенні адміністративних стягнень у виді штрафу в розмірі 255 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суд.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року- скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.