Ухвала суду № 59849455, 22.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/11175/15

У Х В А Л А

22 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Відповідач, Уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа, Фонд), про:

- визнання протиправним рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №41499 від 17.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», оформлене листом від 11.12.2014 року №001/712;

- зобов'язання Відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №41499 від 17.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», оформлене наказом від 18.11.2014 року №6; зобов'язано Відповідача подати до Фонду інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Третьої особи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 04.07.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме: Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а заяви про поновлення цього строку подано не було; не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Уповноваженою особою отримано 08.07.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 04.07.2016 року вимог Відповідачем до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 05.08.2016 року були подані заява про усунення недоліків апеляційної скарги та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, Апелянтом було виконано вимоги ухвали від 04.07.2016 року в частині надання документу про сплату судового збору на суму 160,78 грн., а також зазначення про бажання взяти участь у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Уповноважена особа зазначає, що апеляційну скаргу було подано не уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб'єктом владних повноважень, а юридичною особою - публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», тобто особою, яка не брала участь у справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була ухвалена судом першої інстанції 13.11.2015 року у порядку письмового провадження та направлялася сторонам 06.01.2016 року (а.с. 51). Проте апеляційну скаргу, подану ПАТ «КБ «УФС» в особі Уповноважено особи та підписано нею особисто, подано до відділення поштового зв'язку 27.05.2016 року, при цьому доказів дати отримання копії оскаржуваного рішення або інших доказів поважності пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги Відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Відтак, оскільки Уповноважена особа в силу закону має право представляти інтереси банку, який перебуває у стадії виведення його з ринку, твердження Апелянта про те, що апеляційна скарга була подана особою, яка не брала участь у справі, є безпідставними та необґрунтованими. А тому суд не вбачає за можливе визнати такі доводи Уповноваженої особи поважними причинами пропуску процесуального строку.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих Апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк