Рішення № 5984834, 10.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09 Справа № 21/45/09

Суддя

Позивач Акціонерний банк “Діамант” (04070, м.Київ, Контрактова площа, б.10-А, поштова адреса-69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 198)

відповідачФізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 39483 грн. 14 коп.

суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача Кошман О.П., довір. б/н від 02.07.2009 року;

від відповідача ОСОБА_2, особисто, паспорт НОМЕР_2 від 03.10.1998

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 21.07.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.2009 року.

21.07.2009 року Акціонерним банком “Діамант” подана позовна заява про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості у сумі 39483 грн. 14 коп., що виникла на підставі договору фінансового лізингу транспортних засобів № 030-Л від 14.02.2007 року, укладеного між сторонами.

У судове засідання 19.08.2009 року відповідач представників не направив та не виконав вимоги ухвали суду № 21/45/09 від 21.07.2009 року.

Ухвалою від 19.08.2009 судове засідання відкладене на 04.09.2008. У судовому засіданні 04.09.2009 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.09.2009.

У судовому засіданні 04.09.2009 відповідач надав відзив, в якому позов визнав частково, у сумі 13343 грн. 57 коп. основного боргу, сумі 251 грн. 61 коп. пені, сумі 216 грн. 00 коп. штрафу.

У судовому засіданні 10.09.2009 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи і заслухавши представників позивача та відповідача у судовому засіданні, суд встановив.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

14.02.2007 між Акціонерним банком «Діамант»(надалі - «Позивач») та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач») укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 030-Л (надалі - «Договір лізингу»), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався набути у власність транспортні засоби, а саме: напівпричіп - автовоз 7310.025 М8 у кількості 2 (дві) одиниці, загальною вартістю 216 000,00 грн. (Двісті шістнадцять тисяч гривень, 00 коп.) відповідно надалі - «Предмет лізингу», і передати їх у користування Відповідачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Згідно умов п. 2.1. та п. 2.2 Договору лізингу Предмет лізингу Відповідачу передається виключно на умовах сплати останнім на користь Позивача Лізингових платежів у розмірі та порядку, визначеному у Додатках № 1 та № 2 до Договору лізингу.

Умовами Додатків № 1 та № 2 до Договору лізингу передбачено, що лізингові платежі сплачуються Відповідачем щомісячно, в термін до 10-го (десятого) числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі Предмету лізингу.

Позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за Договором лізингу №1 та Договором лізингу №2 передав Предмет лізингу Відповідачу, що підтверджується Актом прийому-передачі Предмета лізингу від 23.02.2007.

Однак, Відповідачем були порушені умови Договору лізингу щодо погашення Лізингових платежів за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.9.4. Договору лізингу Позивачу надано право відмовитися від Договору лізингу та вимагати повернення Предмету лізингу від Відповідача, якщо Відповідач не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України до Договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим кодексом та законом.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що прострочена заборгованість Відповідача по сплаті Лізингових платежів за Договором лізингу складала 13 343,57 грн., а кількість днів прострочення становила більше 30 днів, то Позивач, скориставшись наданим йому правом, відмовився від Договору лізингу на підставі п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 9.4 Договору лізингу, вручивши Відповідачу 03.02.2009 року Лист про відмову від Договору лізингу.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 9.4. Договору лізингу 03.02.2009 року відмова від Договору фінансового лізингу була вчиненою, а договір є розірваним з 03.02.2009.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»відповідач у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повинен повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Предмет лізингу був повернутий Відповідачем Позивачу 12 березня 2009 року на підставі акта прийому-передачі від 12.03.2009.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач не виконав свої обов'язки, порушуючи умови договору фінансового лізингу транспортних засобів № 030-Л від 14.02.2007, вимоги ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 13343 грн. 57 коп. грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що Відповідач у разі порушення зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових платежів сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами за кожний календарний день такого прострочення. Відповідачу нарахована пеня за несплату лізингових платежів у грудні 2008 року та у січні 2009 року у сумі 251,61грн.

Враховуючи правомірність нарахування пені, визнання її відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення 251,61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Судом не можуть бути прийняті доводи позивача стосовно правомірності застосування статті 785 Цивільного кодексу України при визначенні розміру неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, якою передбачено, що у разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, оскільки, позивач не надав доказів виконання п. 9.2 договору фінансового лізингу транспортних засобів № 030-Л від 14.02.2007 в частині зазначення у повідомленні про вилучення предмету лізингу місця його передачі. Повідомлення, на яке посилається позивач лист від 30.01.2009 № 151-10/11 (отриманий відповідачем 03.02.2009) не містить таких відомостей.

Відповідно до вимог п. 10.6 договору фінансового лізингу транспортних засобів № 030-Л від 14.02.2007 якщо відповідач не повернув предмет лізингу або повернув його невчасно, лізингоотримувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 0.1.% від вартості предмету лізингу.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги стосовно стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу слід задовольнити частково у розмірі:

216000 грн. 0.1% = 216 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму 138 грн. 11 коп. державного мита, суму 41 грн. 28 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; р/р № НОМЕР_3 в АБ „Діамантбанк", МФО 320854) на користь Акціонерного банку “Діамант” (04070, м.Київ, Контрактова площа, б.10-А, поштова адреса-69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 198 , код за ЄДРПОУ 23362711, р/р № 290919094 в АБ „Діамантбанк", МФО 320854) суму 13343 грн. 57 коп. основного боргу, суму 251 грн. 61 коп. пені, суму 216 грн. 00 коп. штрафу, 138 грн. 11 коп. державного мита, суму 41 грн. 28 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Акціонерний банк “Діамант” (04070, м.Київ, Контрактова площа, б.10-А, поштова адреса-69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 198 , код за ЄДРПОУ 23362711) довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми 197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.09.2009)