Ухвала суду № 59847175, 15.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2016 рокусправа №804/281/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника позивача Киричека О.О.,

представника відповідача Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі №804/281/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської митниці ДФС про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 13.01.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив:

- зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби України прийняти заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» від 20.11.2015 року №20/11-1, №20/11-2, №20/11-3, №20/11-4, №20/11-5, №20/11-6, №20/11-7, №20/11-8, №20/11-9, №20/11-10, №20/11-11, №20/11-12, №20/11-13, №20/11-14, №20/11-16, №20/11-16 №20/11-17, №20/11-18, №20/11-19, №20/11-20, №20/11-21, №20/11-22, №20/11-23, №20/11-24, №20/11-25, №20/11-26, №20/11-27, №20/11-28, №20/11-29, №20/11-30, №20/11-31, №20/11-32, №20/11-33, №20/11-34, №20/11-35, №20/11-36, №20/11-37, №20/11-38, №20/11-39, №20/11-40, №20/11-41, №20/11-42, №20/11-43 та оформити відповідні аркуші коригувань;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби України внести зміни до митних декларацій на підставі заповнених та оформлених аркушів коригувань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» є юридичною особою (код ЄДРПОУ-30012937), зареєстроване Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області 28.07.1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою серії АБ №389849 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №397835 (а.с.10-14 т.1).

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (продавець) та ТОВ «Атлантіс» (покупець) було укладено контракт №05/05 від 05.05.2015 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю виноматеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його по цінам та на умовах, вказаних в додатках до контракту, які є невід'ємною частиною договору (а.с.73 т.1).

На підставі вищевказаного контракту та відповідно до митних декларацій від 01.07.2015 р. №110040000/2015/002008, від 02.07.2015 р. №110040000/2015/002021, від 07.07.2015 р. №110040000/2015/002064, від 13.07.2015 р. №110040000/2015/222138, від 15.07.2015 р. №110040000/2015/002160, від 17.07.2015 р. №110040000/2015/002209, від 17.07.2015 р. №110040000/2015/002210, від 24.07.2015 р. №110040000/2015/002294, від 24.07.2015 р. №110040000/2015/002295, від 24.07.2015 р. №110040000/2015/002296, від 31.07.2015 р. №110040000/2015/002426, від 31.07.2015 р. №110040000/2015/002427, від 04.08.2015 р. №110040000/2015/002453, від 06.08.2015 р. №110040000/2015/002496, від 06.08.2015 р. №110040000/2015/002498, від 06.08.2015 р. №110040000/2015/002497, від 07.08.2015 р. №110040000/2015/002513, від 07.08.2015 р. №110040000/2015/002514, від 14.08.2015 р. №110040000/2015/002613, від 14.08.2015 р. №110040000/2015/002610, від 14.08.2015 р. №110040000/2015/002611, від 14.08.2015 р. №110040000/2015/002612, від 17.08.2015 р. №110040000/2015/002634, від 26.08.2015 р. №110040000/2015/002465, від 26.08.2015 р. №110040000/2015/002465, від 26.08.2015 р. №110040000/2015/002766, від 26.08.2015 р. №110040000/2015/002767, від 27.08.2015 р. №110040000/2015/002769, від 28.08.2015 р. №110040000/2015/002840, від 31.08.2015 р. №110040000/2015/002883, від 01.09.2015 р. №110040000/2015/002923, від 02.09.2015 р. №110040000/2015/002937, від 03.09.2015 р. №110040000/2015/002946, від 04.09.2015 р. №110040000/2015/002961, від 07.09.2015 р. №110040000/2015/002978, від 07.09.2015 р. №110040000/2015/002979, від 08.09.2015 р. №110040000/2015/002990, від 08.09.2015 р. №110040000/2015/002991, від 09.09.2015 р. №110040000/2015/003005, від 11.09.2015 р. №110040000/2015/003050, від 22.09.2015 р. №110040000/2015/003217, від 22.09.2015 р. №110040000/2015/003218, від 22.09.2015 р. №110040000/2015/003219, від 22.09.2015 р. №110040000/2015/003216 позивачу поставлено від ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у митному режимі імпорт з території вільної економічної зони (ВЕЗ) «Крим» виноматеріали.

В ході митного оформлення ТОВ «Атлантіс» самостійно сплачено додатковий імпортний збір у розмірі - 848870,43грн. (платіжні доручення від 01.07.2015 року №№1447, 7178, від 06.07.2015 року №№1510, 1511, від 16.07.2015 року №1625, від 22.07.2015 року №1662, від 31.07.2015 року №1759, від 03.08.2015 року №1780, від 05.08.2015 року №1830, від 14.08.2015 року №1903, 17.08.2015 року №9082, від 26.08.2015 року №№9420, 9421, від 27.08.2015 року №№2016, 2022, від 01.09.2015 року №2070, від 10.09.2015 року №2227, від 21.09.2015 року №10553, від 05.10.2015 року №2483, від 15.10.2015 року №2555, від 16.10.2015 року №2587, від 20.10.2015 року №2612, від 23.10.2015 року №№2678, 12066) (а.с.74-97 т.1).

Позивач, вважаючи, що вказаний додатковий імпортний збір стягнутий на користь Державного бюджету України неправомірно, направив 20.11.2015 року в електронному вигляді до митного посту «Новомосковськ» Дніпропетровської митниці ряд заяв про внесення змін до митних декларацій, митне оформлення яких було здійснено у липні - вересні 2015 року. Вказані заяви подані стосовно кожної з вищезазначених митних декларацій разом з сертифікатами про походження товару форми У-1. В обґрунтування підстав для внесення змін позивач вказав, що п.6.6 ст.6 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 року №1636-VI (далі по тексту - Закон №1636) передбачає звільнення від сплати будь-якого мита, передбаченого гл.42 Митного кодексу України за умови наявності сертифікату походження України. Враховуючи той факт, що додатковий імпортний збір є підвидом мита, то поставка з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України повинна бути здійснена без застосування додаткового імпортного збору (а.с.16-58 т.1).

Митний орган своїм листом за вих. №04-50-62/293 від 23.11.2015 року повідомив позивача про неможливість внесення змін до декларації обраним товариством способом, адже зазначена у заявах підстава не відповідає умовам оформлення аркушів коригування, визначеним п.37 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2012 року №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій».

Крім того, в листі зазначено, що аркуш коригування, на підставі якого вносяться зміни до декларації, заповнюється та оформлюється митним органом у разі отримання підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення. Проте, такого підтвердження Казначейства до відповідача не надходило, тому у нього відсутні підстави для оформлення аркушів коригування. Запропонувано товариству здійснити заходи, передбачені ст.43 Податкового кодексу України та Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль зі справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 (а.с.59 т.1).

Не погодившись із таким рішенням митного органу, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Дніпропетровська митниця у межах своїх повноважень та на підставі вимог закону надала товариству вичерпну відповідь щодо порядку звернення до митного органу із заявою про повернення помилково сплачених до бюджету коштів, підстав для звільнення об'єкта оподаткування додатковим імпортним митом, підстав оформлення та заповнення аркушів коригування для внесення змін до митної декларації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст.271, ст.288 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливі види мита застосовуються незалежно від інших видів мита на умовах, визначених законом.

У відповідності до положень ч.2 ст.1, ст.2 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю.

Об'єктами оподаткування додатковим імпортним збором є товари, визначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 277 МК України, крім життєво необхідних товарів згідно зі статтею 5 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що товар, поставлений позивачу за укладеним контрактом, - це виноматеріали, ввезені з території ВЕЗ «Крим». При цьому їх митне оформлення вважається завершеним.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що в ході митного оформлення товару товариством «Атлантіс» самостійно сплачено додатковий імпортний збір, будь-яких коригувань, в тому числі вартості ввозимого товару, митним органом не приймалось.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Дніпропетровської митниці з заявами про надання роз'яснень, щодо можливості внесення змін до митних декларацій для повернення в подальшому сплачених коштів додаткового імпортного збору.

З листів митного органу від 08.04.2015 року №585/10/04-5025-1, від 06.07.2015 року №1558/10/04-50, від 13.07.2015 року №1594/10/04-50-62 вбачається, що підставами для відмови у задоволенні вимог товариства щодо можливості внесення змін до митних декларацій, крім зазначених у листі від 23.11.2015 року за вих. №04-50-62/293, митниця зазначила, що виноматеріали, ввезені з території ВЕЗ «Крим», не входять до переліку життєво необхідних товарів, визначених ст.5 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».

Крім того, згідно п.37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2012 року №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (далі по тексту - Положення №450), на який посилається позивач, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

При цьому товариство наполягало саме на застосуванні такого способу внесення змін до митної декларації як заповнення та оформлення митним органом коригування за формою згідно з додатком 4.

Відповідно до абз.2 п.37 вищевказаного Положення №450, внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Слід звернути увагу, що аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Електронні копії аркушів коригування зберігаються в локальних базах даних митних органів та Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України окремо від електронних копій відповідних митних декларацій (електронних митних декларацій), без внесення змін до таких електронних копій митних декларацій (електронних митних декларацій).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, ьа це підтверджується матеріалами справи (заявами позивача до митного органу від 20.11.2015 року) вказані заяви, стосуються внесення змін в митні декларації, митне оформлення яких вже здійснено, заяв про повернення надмірно сплачених митних платежів позивач митному органу не подавав. Відомості щодо вартості ввозимого товару, в тому числі з урахуванням додаткового імпортного збору, позивачем при митному оформлені товару в митні декларації були внесені самостійно та свідомо.

Проте, як вбачається з тексту заяв, зміни, які просить внести в митні декларації позивач, стосуються в тому числі і грошових показників.

Таким чином, у відповідності до ст.37 Положення №450 аркуши коригування в даному випадку не могли бути оформлені та заповнені митним органом на підставі поданих позивачем 20.11.2015 року заяв, оскільки митним органом не було отримано інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення; вказані зміни в декларації (виправлення) не були помилковими відомостями про товари, до того ж, такі виправлення пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; та такі відомості про товари, були відомі позивачу під час митного оформлення товарів, та знов таки ці відомості пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Як зазначалось вище, відповідач у своєму листі від 23.11.2015 року запропонував позивачу здійснити заходи, передбачені ст.43 Податкового кодексу України та Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль зі справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 (далі по тексту - Порядок №618).

Порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначений у розділі ІІІ Порядку №618.

Так, зокрема п.1, п.4 розділу ІІІ Порядку №618 визначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митного органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Дія абзаців третього - восьмого цього пункту поширюється на: платників податків - фізичних осіб; посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Вказана норма визначає в якій формі та з яким змістом подається заява, її реквізити, перелік документів, що до неї додаються, порядок та наслідки розгляду такої заяви та т.і..

Тобто, існує визначений постановою Кабінету Міністрів України порядок повернення помилково та/або надмірно сплаченого мита, зазначений вище.

Позивач звернувся до суду з вимогами зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби України здійснити дії щодо прийняття заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, оформлення аркушів коригування та внесення змін до спірних митних декларацій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на неодноразові звернення позивача митниця зазначала про те, що він обрав помилкову підставу для звернення до митного органу із заявою про внесення таких змін та відповідно помилковий порядок такого звернення: невідповідність об'єкта оподаткування додатковим імпортним митом для звільнення платника податків від сплати цього мита, зокрема за п.6.6 ст.6 Закону №1636 невідповідність умовам заповнення та оформлення аркушів коригування за п.37 Положення №450, а саме: не отримання підтвердження Казначейства факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення.

Водночас, відповідач не приймав будь-якого рішення, яке б порушило право позивача на повернення помилково сплаченого мита, а позивач з заявами про повернення помилково та/або надмірно сплаченого мита по відповідача не звертався.

У своїх своїх листах-відповідях митний орган визначав порядок звернення товариства до митного органу для вирішення питань, що склались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Дніпропетровська митниця у межах своїх повноважень та на підставі вимог закону надала товариству вичерпну відповідь щодо порядку звернення до митного органу із заявою про повернення помилково сплачених до бюджету коштів, підстав для звільнення об'єкта оподаткування додатковим імпортним митом, підстав оформлення та заповнення аркушів коригування для внесення змін до митної декларації.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською митницею ДФС доведено правомірність відмови щодо внесення змін до митних декларацій, заповнення та оформлення аркушів коригувань на підставі заяв ТОВ «Атлантіс» від 20.11.2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі №804/281/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі №804/281/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 22 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В.Юрко

Судді: М.М.Гімон

С.Ю.Чумак