Рішення № 59846368, 12.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016Справа №910/12781/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна»простягнення 6878230 грн. 94 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ярмоленко Є.П. - представник за довіреністю № 1 від 04.01.2016;

від відповідача : Калініченко Т.Г. - представник за довіреністю № 221 від 01.08.2016;

Солошенко Т.Г. - представник за довіреністю № 114 від 17.05.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» про стягнення 6878230 грн. 94 коп., з яких 2800000 грн. 00 коп. основного боргу, 2804705 грн. 95 коп. пені, 280000 грн. 00 коп. штрафу, 220278 грн. 99 коп. 3% річних та 773243 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем у червні 2015 року природний газ, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2800000 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем у червні 2015 року природний газ, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2804705 грн. 95 коп. за період з 15.07.2015 по 15.01.2016 (враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати). Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 280000 грн. 00 коп., нарахований за прострочення оплати товару (природного газу) більше 30 календарних днів (10% від суми заборгованості). Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем природного газу, поставленого позивачем у червні 2015 року, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 220278 грн. 99 коп. за період з 15.07.2015 по 11.07.2016 та інфляційні втрати у розмірі 773243 грн. 00 коп. за період з вересня 2015 року по травень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12781/16; розгляд справи призначено на 02.08.2016.

У судовому засіданні 02.08.2016 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у позивача рішення Комітету з Управління щодо видачі довіреності Ярмоленку Євгенію Петровичу

У судовому засіданні 02.08.2016. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.08.2016.

У судовому засіданні 12.08.2016 представник позивача заявив усно та подав письмове клопотання про розгляд даної справи у закритому судовому засіданні, яке було задоволено судом, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.08.2016, у зв'язку з чим розгляд даної справи здійснювався у закритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.08.2016 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12781/16 до вирішення справи № 910/13724/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про визнання Договору купівлі-продажу № 15-151 від 30.06.2015 недійсним.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015, а предметом позову у справі № 910/13724/16 є визнання недійсним Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015.

Суд зазначає, що обставини, які підлягають дослідженню та встановленню у справі № 910/13724/16 суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів, з огляду на що суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Разом з тим, відповідачем у заяві про зупинення провадження у даній справі не було зазначено чітких підстав щодо визнання недійсним Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015. Так само, будь-яких письмових пояснень з чітким обґрунтуванням підстав недійсності вказаного договору відповідачем суду надано не було.

При цьому, суд зазначає, що у випадку встановлення судом у справі про визнання договору недійсним факту недійсності відповідного договору, вказана обставина може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Розглянувши у судовому засіданні 12.08.2016 подане відповідачем клопотання про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

За змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Обгрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначив, що на підтвердження повноважень представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (в тому числі і на підписання позовної заяви) позивачем долучено до матеріалів справи копію Довіреності № 1 від 04.01.2016, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в тому числі як оператором спільної діяльності за Договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002. Однак, відповідно до п. 6.2 Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 оператор (тобто, позивач) має право надавати довіреності представника учасникам або третім особам на представництво інтересів спільної діяльності за рішенням Комітету з Управління, в той час як рішення Комітету з Управління щодо видачі довіреності Ярмоленку Є.П. позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, на думку відповідача, за відсутності рішення Комітету з Управління щодо видачі довіреності Ярмоленку Є.П., директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» перевищив свої повноваження, видаючи довіреність Ярмоленку Є.П., оскільки позов заявлено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Інтерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» на підставі Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 6.2 Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 25.02.2011) цим договором учасники надають учаснику-2 (Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», оператору) повноваження і права представляти інтереси Спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями України і поза її межами (державними та приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших державах з питань, що стосуються Спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання учасниками відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в тому числі приймати рішення про пред'явлення претензій, позовів, апеляційних та касаційних скарг від імені Спільної діяльності і підписувати їх, вести справи у всіх судових інстанціях із правом здійснення всіх процесуальних дій, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення, ухвали і постанови судів, державного виконавця, пред'явлення виконавчих документів до виконання, одержання присудженого майна і грошей, а також брати участь у процедурі банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності, ставити підпис, подавати клопотання та здійснювати всі інші дії, пов'язані з виконанням даних повноважень; за рішенням Комітету з Управління оператор має право надавати довіреності представникам учасників або третіх осіб на представництво інтересів Спільної діяльності.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 уповноважено діяти в інтересах Спільної діяльності на підставі положень договору про Спільну діяльність та без отримання відповідних довіреностей від інших учасників.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 7.3.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» директор без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси у відносинах з вітчизняними та іноземними підприємствами, установами, організаціями та громадянами; в межах своїх повноважень вчиняє правочини, тому числі трудові договори (контракти), видає довіреності.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» Синюком Б.Б. довіреність № 1 від 04.01.2016, якою уповноважено Ярмоленка Є.П. бути представником товариства, в тому числі підписувати позовну заяву, є належним та достатнім доказом у підтвердження повноважень Ярмоленка Є.П. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності за Договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні 12.08.2016 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 12.08.2016 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 12.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2002 між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (перший учасник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (другий учасник) укладено Договір № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, предметом якого є взаємні дії учасників з об'єднання коштів, майна, трудової участі, майнових і немайнових прав, необхідних для спільної розробки Летнянського газового родовища, а саме - свердловини № 36 даного родовища на умовах цього Договору без створення юридичної особи.

Додатковою угодою № 4 від 25.02.2011 сторони внесли зміни та доповнення до Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, зокрема, залучивши до спільної діяльності та включивши до складу учасників учасника-3 - Компанію Місен Ентерпрайзіс АБ.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

30.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператором Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за Договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» (покупець) укладено Договір № 15-151 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 продавець передає покупцю газ за наступними строками і в наступних обсягах: у червні 2015 року - 2616903 куб.м.; сторони домовились про те, що зазначені обсяги природного газу можуть бути змінені у додаткових угодах.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцю у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактичний обсяг спожитого газу.

Згідно з п. 5.1 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 ціна за 1000,00 куб м природного газу без врахування вартості транспортування газу територією України становить 5266,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1053,34 грн., разом з ПДВ - 6320,04 грн.

Згідно з п. 5.3 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 загальна сума даного договору становить 16538931 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 2756488,61 грн.

Згідно з п. 12.1 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.06.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що у червні 2015 року позивач поставив відповідачу природний газ за Договором № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 на суму 16538931 грн. 64 коп., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30.06.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1.1 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 до 14 липня 2015 року включно покупець зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 16538931 грн. 64 коп.. в т.ч. ПДВ 20% - 2756488,61 грн.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем природний газ у червні 2015 року на суму 16538931 грн. 64 коп. у строк до 14.07.2015 (включно).

Судом встановлено, що 27.07.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1208931 грн. 64 коп., 26.08.2015 - грошові кошти у розмірі 1000000 грн. 00 коп., 01.09.2015 - грошові кошти у розмірі 428000 грн. 00 коп., 18.09.2015 - грошові кошти у розмірі 2492000 грн. 00 коп., 21.10.2015 - грошові кошти у розмірі 1010000 грн. 00 коп., 05.11.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 12.11.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 17.11.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 18.11.2015 - грошові кошти у розмірі 300000 грн. 00 коп., 19.11.2015 - грошові кошти у розмірі 250000 грн. 00 коп., 20.11.2015 - грошові кошти у розмірі 700000 грн. 00 коп., 30.11.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 01.12.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 07.12.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 10.12.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 18.12.2015 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 03.02.2016 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., 10.02.2016 - грошові кошти у розмірі 350000 грн. 00 коп., 29.04.2016 - грошові кошти у розмірі 1000000 грн. 00 коп., 31.05.2016 - грошові кошти у розмірі 500000 грн. 00 коп., що разом становить 13738931 грн. 64 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.08.2016, та оригінали банківських виписок, долучених відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 02.08.2016.

При цьому, судом встановлено, що у призначенні платежу відповідачем було вказано - оплата за природний газ (ресурс червня 2015 року) за Договором № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015, що відображено у вказаних банківських виписках.

Таким чином, враховуючи вартість поставленого позивачем природного газу у червні 2015 року на суму 16538931 грн. 64 коп., та розмір здійснених відповідачем оплат за вказаний природний газ на суму 13738931 грн. 64 коп., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу у червні 2015 року за Договором № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 становить 2800000 грн. 00 коп.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 2800000 грн. 00 коп. відповідачем станом на дату розгляду справи у суді не надано.

При цьому, факт поставки позивачем природного газу у червні 2015 року на суму 16538931 грн. 64 коп. та розмір заборгованості з оплати на суму 28000000 грн. 00 коп. відповідачем у судових засіданнях не заперечувався.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» у розмірі 2800000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» суми основного боргу у розмірі 2800000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем у червні 2015 року природний газ, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2804705 грн. 95 коп. за період з 15.07.2015 по 15.01.2016 (враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» пені у розмірі 2804705 грн. 95 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 280000 грн. 00 коп., нарахований за прострочення оплати товару (природного газу) більше 30 календарних днів (10% від суми заборгованості).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Відповідно до п. 8.3 Договору № 15-151 купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 в разі наявності заборгованості покупця перед продавцем за даним договором більше 30 календарних днів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» штрафу у розмірі 280000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем природного газу, поставленого позивачем у червні 2015 року, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 220278 грн. 99 коп. за період з 15.07.2015 по 11.07.2016 та інфляційні втрати у розмірі 773243 грн. 00 коп. за період з вересня 2015 року по травень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» 3% річних у розмірі 220278 грн. 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 773243 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» (03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, буд. 2-А, офіс 214; ідентифікаційний код: 39458762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код: 30162340) суму основного боргу у розмірі 2800000 (дві мільйони вісімсот тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2804705 (два мільйони вісімсот чотири тисячі сімсот п'ять) грн. 95 коп., штраф у розмірі 280000 (двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 220278 (двісті двадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 773243 (сімсот сімдесят три тисячі двісті сорок три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 103173 (сто три тисячі сто сімдесят три) грн. 46 коп.

3. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.08.2016

Суддя І.М. Отрош