Постанова № 59845409, 16.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р. Справа №805/1439/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 52 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

за участю:

представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю,

представник відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просив суд:

- стягнути з Краматорського міжрайонного відділу управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні (а.с. 3-4).

Заявою від 17 червня 2016 року, яка надійшла до суду 21 червня 2016 року вх. № 1179/16 (а.с. 36-37) позивач уточнив вимоги та просив суд:

-стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні та матеріальну допомогу на загальну суму 36399, 57 грн.

У відповідній заяві від 04 серпня 2016 року, яка надійшла до суду 05 серпня 2016 року вх. № 14370/16 (а.с. 58-61) позивач остаточно визначився з позовними вимогами та просив суд:

-стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 23 687, 91 грн.;

-зобовязати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_4 суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 09 вересня 2015 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом від 09 вересня 2015 року № 138 о/с його було звільнено з посади старшого інспектора групи організації служби Краматорського міжрайонного відділу Управління Державної Служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивач звертає увагу на те, що він має вислугу у календарному обчисленні 22 роки 00 місяців 06 днів та йому повинна бути виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Право на отримання зазначеної виплати позивач має відповідно до п. 10 Порядку обчислення вислуги років, пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Позивач вважає, що оскільки у порушення вимог чинного законодавства відповідач не перерахував позивачеві зазначену одноразову грошову допомогу при звільненні, тому, невиплачена одноразова грошова допомога підлягає стягненню з відповідача на його користь в сумі - 45 349, 48 грн., з розрахунку розміру заробітної плати згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 АТ «Ощадбанк», який здійснений позивачем відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Оскільки після подачі адміністративного позову відповідач частково розрахувався з позивачем, останній вирахував з суми, що підлягає стягненню виплачену йому суму в розмірі 21661, 91 грн. Тому, залишок одноразової грошової допомоги при звільнені, який слід стягнути з відповідача на користь відповідача, за розрахунком ОСОБА_4 становить 23687, 57 грн. Крім того, позивач вважає порушеними норми ст. 116 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що остаточний розрахунок при звільненні здійснюється в день звільнення. Оскільки позивачу не у повному обсязі була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, остаточний розрахунок при звільненні з ним проведений не був, належна йому сума у повному обсязі виплачена не була, просить зобовязати відповідача нарахувати та стягнути з останнього середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2015 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.

У судовому засіданні представник позивача остаточні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у письмових запереченнях та у судовому засіданні просив у позові повністю відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що при звільненні 09 вересня 2016 року позивача з посади, останньому була встановлена вислуга років 22 роки 00 місяців 06 днів. Тому, ОСОБА_4 була нарахована грошова допомога при звільненні в розмірі 37 733, 85 грн. (до виплати, за винятком обовязкових податків та 1,5% військового збору - 37167, 84 грн.). З 17 листопада 2015 року до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України було внесено відомості про перебування в стадії припинення Управління Державної Служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України було призначено ліквідаційну комісію, голову комісії та встановлено строк для заявлення вимог кредиторами. Тому відповідач вважає, що у даному випадку правовідносини між ним та позивачем повинні регулюватись ст.ст. 104-112 Цивільного кодексу України, що визначають порядок ліквідації юридичної особи. Згідно до ст.ст. 111, 112 Цивільного кодексу України позивача віднесено до другої черги кредиторів, а тому, як кредитору другої черги ОСОБА_4 було виплачено 1394, 50 грн.- 27 травня 2016 року; 2 804, 12 грн. 10 червня 2016 року; 5372,25 грн. - 08 липня 2016 року та 12091,04 грн. 18 липня 2016 року сум грошової допомоги при звільненні. Відповідач у відзиві на позов заперечує, що в нього перед позивачем станом на 09 червня 2016 року була дебіторська заборгованість в сумі 32 969, 22 грн. (а.с. 16-17), а станом на 16 серпня 2016 року наявна заборгованість 15505,93 грн., яку він буде погашати у відповідності до черговості і порядку, встановлених чинним законодавством України. Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України щодо стягнення грошових коштів за час затримки розрахунку при звільненні вважає також безпідставними, оскільки проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється нормами спеціального законодавства, а приписи Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не застосовуються, тому позивач не вправі вимагати грошові кошти за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на зазначені обставини вважає, що предмет спору відсутній, позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити повністю в його задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 8-11), позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на службу до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 22 серпня 1995 року (а.с. 9) та звільнений відповідно до наказу від 09 вересня 2015 року № 138 о/с з посади старшого інспектора групи організації служби Краматорського міжрайонного відділу Управління Державної Служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил. (а.с. 13).

Звільнення позивача здійснено на підставі його рапорту, при звільненні позивачеві відповідними наказами від 07 жовтня 2015 року № 152 о/с (а.с. 12) та від 09 вересня 2015 року (а.с. 13) був проведений розрахунок вислуги років та встановлена вислуга на день звільнення 22 роки 00 місяців 06 днів.

Відповідач - Управління Державної Служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області має статус юридичної особи (ЄДРПОУ 08596860), є Державною організацією, станом на 23 травня 2016 року знаходиться в стадії ліквідації (а.с. 19-24). Станом на дату винесення постанови 16 серпня 2016 року, згідно інформації про відповідача наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначена юридична особа не ліквідована.

Сторони не оспорюють зазначені факти, оскільки позивач не оскаржує підстави і правомірність звільнення, наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, а також розмір стажу, зарахованого до вислуги років. Відповідач не заперечує проти того, що позивач за вислугою років має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Тому, суд вважає зазначені обставини встановленими.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у звязку з тим, що відповідачем позивачеві була не у повному обсязі виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, яка була нарахована відповідно до норм чинного законодавства в сумі 37167, 84 грн. (за винятком обовязкових податків, військового збору 1,5%), що підтверджується розрахунковим листком позивача щодо розрахунку грошової допомоги при звільненні (а.с.49) та частково виплачена позивачеві. Відповідач підтверджує наявність перед позивачем дебіторської заборгованості станом на 09 червня 2016 року в сумі 32 969, 22 грн., тобто до направлення до суду позивачем адміністративного позову. Даний факт також не заперечується відповідачем, та підтверджується відповідною довідкою від 09 червня 2016 року № 21/1-7043 (а.с. 18).

Станом на дату винесення рішення - 16 серпня 2016 року, відповідач зауважує про частково погашену заборгованість та наявністю перед позивачем дебіторської заборгованості лише в сумі 15 505,93 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 05 серпня 2016 року № 21/1-322 (а.с.74), поясненнями відповідача (а.с. 68-70), а також випискою по картковому рахунку із заробітної плати позивача з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», наданою позивачем у судовому засіданні (а.с. 63-65).

Так, судом встановлено, що при звільненні 09 вересня 2015 року, ОСОБА_4 не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги ґрунтується на наведених нижче нормах чинного законодавства України.

Відповідно до статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992 р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

-які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

-які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

-які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_4 суму у розмірі 37167, 84 грн. (за винятком обовязкових податків, військового збору 1,5 %) згідно до довідки від 05 серпня 2016 року № 21/1-322 (а.с. 74) та розрахункового листка позивача щодо розрахунку грошової допомоги при звільненні (а.с. 49), зазначена сума частково перерахована на картковий рахунок позивача згідно до платіжних доручень: від 26 травня 2016 року № 466, від 10 червня 2016 року № 510 (а.с. 51), 08 липня 2016 року № 523 та від 18 липня 2016 року № 546 (а.с. 52). Даними платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів відповідно другої черги кредиторів по заборгованості за листопад 2015 року, проте дані платежі не конкретизовано стосовно ОСОБА_4 Але, згідно наданих позивачем виписок зі свого карткового банківського рахунку та звірки дат зарахування грошових коштів, можливо зробити висновок щодо підтвердження виплат позивачу частини грошової допомоги в сумі 21 661,91 грн. Тому, на момент розгляду справи 16 серпня 2016 року у відповідача перед позивачем залишилась дебіторська заборгованість тільки в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 15505, 93 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що вимоги позивача до відповідача про виплату вихідної допомоги та матеріальної допомоги у загальній сумі 40598, 19 грн. за результатами його звернень від 06 листопада 2015 року визнані відповідачем та у відповідності до приписів ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України включені до другої черги кредиторів згідно до рішення від 25 лютого 2016 року № 33л/к (а.с. 35, 39).

Суд вважає, що заперечення відповідача про відсутність предмета позову є безпідставними, оскільки заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем є наслідком непроведення своєчасного розрахунку при звільненні з позивачем. При цьому, суд зауважує, що заборгованість з виплат грошових коштів, що належать звільненому працівникові ОСОБА_4 виникла в день його фактичного звільнення 09 вересня 2015 року, процедура ж ліквідації відповідача була розпочата 17 листопада 2015 року (а.с. 24). Тобто, у даному випадку немає жодних підстав для застосування до спірних правовідносин норм Цивільного Кодексу України, оскільки спірні правовідносини між сторонами склались до запровадження процедури ліквідації Управління Державної Служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, позивача було звільнено не в процесі ліквідації відповідача, а значно раніше. Помилковим, на думку суду, є і посилання відповідача на те, що спірні правовідносини слід віднести до сфери регулювання ст.ст. 104-112 Цивільного Кодексу України, оскільки правовідносини щодо стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати особи, яка звільнена до початку ліквідації юридичної особи, не можуть регулюватись нормами законодавства, що впорядковують процедуру припинення юридичної особи.

Суд звертає увагу і на те, що процедура банкрутства відповідача не була розпочата, мораторій на задоволення вимог кредиторів також введений не був. В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача недостатньо грошових коштів для проведення розрахунків за вимогами кредиторів, як немає доказів того, що у відношенні відповідача ним самостійно або іншими кредиторами було ініційовано банкрутство. Тому, суд прийшов до висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства, які регулюють відносини між підприємством, що знаходиться в стані ліквідації під час проведення процедури банкрутства чи санації та кредиторами, вимоги яких заявлені безпосередньо під час зазначеної процедури.

За умов ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобовязаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У даному випадку справа щодо банкрутства відповідача не була порушена господарським судом, докази у підтвердження зазначеного факту у суду відсутні. Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що не приймає доводи позивача щодо невиплаченої заборгованості в сумі 23 687,91 грн., розрахованої відповідно розміру заробітної плати згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 АТ «Ощадбанк», який здійснений позивачем відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється у відповідності до Порядку обчислення вислуги років, пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Так, згідно розгорнутої довідки Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 05 серпня 2016 року №21/1-322, відповідачем вирахувано розмір місячного грошового забезпечення позивача у такому розмірі: посадовий оклад 650 грн.; оклад за спеціальним званням 120 грн.; надбавка за вислугу років 35% - 269,50 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 50 % - 519,75 грн.; премія щомісячна 120% - 1871,10 грн., тобто на загальну суму 3430,35 грн. Таким чином, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена частина одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 15505 (пятнадцять тисяч пятсот пять) гривень 93 коп., виходячи з наступного розрахунку: 3430, 35 грн. * 50%* 22 роки = 37167, 84 грн. (нарахована грошова допомога) 21661, 91 грн. (сума, що вже виплачена позивачу) = 15 505, 93 грн. (а.с. 74)

Щодо позовних вимог позивача про зобовязання Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_4 суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 09 вересня 2015 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України висловив таку правову позицію у рішенні від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16: «У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.»

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства загальної дії, у даному випадку КЗпП України, оскільки правовідносини в частині несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні з працівниками органів внутрішніх справ не врегульовано нормами спеціального законодавства.

Оскільки на момент звернення з позовом 25 червня 2016 року сума несплаченої позивачеві частки належних при звільненні (яке відбулось 09 вересня 2015 року) грошових сум є значною (32969, 22 грн., як це зазначено самим відповідачем у відзиві на позов) в порівнянні з тими сумами, що сплачені відповідачем позивачеві (на момент звернення з позовом відповідачем перераховано позивачеві лише: 27 травня 2016 року -1394, 50 грн. та 10 червня 2016 року - 2804, 12 грн., загалом - 4198, 62 грн.), а також враховуючи, що перерахунок більшої частини належних позивачеві при звільненні сум грошових коштів (08 липня 2016 року 5372, 25 грн., 18 липня 2016 року 12091, 04 грн., загалом 17463, 29 грн.) відповідач здійснив після звернення до суду з адміністративним позовом, суд вважає правомірним здійснити розрахунок суми, яка підлягає до сплати позивачеві з застосуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та з урахуванням приписів ст. 116-117 КЗпП України.

В адміністративному позові з урахуванням остаточних уточнень позивач просив суд: зобовязати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_4 суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 09 вересня 2015 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача на користь позивача.

Оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено обовязок колишнього роботодавця здійснювати розрахунок суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з працівником та звертаючи увагу на складність зазначеного розрахунку, суд самостійно розраховує суму, яка підлягає стягненню з відповідача, враховуючи всі обставини, які належить прийняти до уваги під час здійснення цього розрахунку, як це зазначено у рішенні Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, а також для належного виконання судового рішення та з урахуванням норм абзацу 2 частини 2 ст. 162 КАС України, якою встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, самостійно здійснити розрахунок середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 та стягнути вирахувану суму з відповідача.

Щодо періоду за який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні, то суд вважає, що його слід обмежити наступними датами з 10 вересня 2015 року (наступний день після фактичного звільнення) по день винесення рішення судом (оскільки до вирішення справи по суті відповідач не перерахував позивачеві у повному обсязі належні останньому на час звільнення грошові кошти та не провів остаточного розрахунку при звільненні, тобто дата повного майбутнього розрахунку суду не відома).

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданих до суду Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області розрахункових листків позивача за липень-серпень 2015 року (останні повністю відпрацьовані позивачем два місяці перед звільненням) вбачається, що у липні 2015 року ОСОБА_4 нараховано грошове забезпечення у розмірі 4974, 75 грн., у серпні 2015 року 5030, 00 грн. Таким чином, середня заробітна плата становить 5002, 38 грн., виходячи з розрахунку: 4974, 75 грн.+ 5030, 00 грн. = 10004, 75 грн.: 2 = 5002, 38 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік, листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р, яким рекомендовано графік перенесення робочих днів у 2016 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні, кількість робочих днів в період з 10 вересня 2015 року по день винесення судом рішення 16 серпня 2016 року, становить 235 робочих днів.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 5002, 38 грн. : 43 робочі дні за два місяці (23 робочі дні у липні 2015 року та 20 робочих днів у серпні 2015 року) = 116 грн. 33 коп.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 116, 33 грн. * 235 днів = 27337, 55 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне саме стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2015 року по 16 серпня 2016 року в сумі 27337, 55 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір не відшкодовується відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 серпня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860, 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Гвардійців Кантемирівців, 1 А) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 15505 (пятнадцять тисяч пятсот пять) гривень 93 коп.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860, 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Гвардійців Кантемирівців, 1 А) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2015 року по 16 серпня 2016 року в сумі 27337, 55 (двадцять сім тисяч триста тридцять сім) гривень 55 коп. за вирахуванням податків, зборів (обовязкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 16 серпня 2016 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст.160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.