Постанова № 59845404, 17.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 р. Справа №805/2210/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Лазник І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»

про стягнення з рахунків податкового боргу у загальній сумі 203249 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 за дов. від 04.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Мангуською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» про стягнення з рахунків відповідача заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 25531 грн. 41 коп. та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 177718 грн. 14 коп., що разом складає 203249 грн. 55 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є платником податку, проте обовязок щодо сплати суми податкового зобовязання не виконується. Зазначає, що на теперішній час загальна сума податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати з юридичних осіб складає 203249 грн. 55 коп.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII. Також зазначає на те, що сума позовних вимог не відповідає розрахунку з обліку обовязкових платежів, що є предметом позову. Крім того, посилається на роз'яснення Донецької Торгово-промислової палати, якими зазначено про відсутність необхідності додаткового засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності від час проведення антитерористичної операції. У додаткових запереченнях відповідач посилається на те, що у нього відсутній обовязок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» є юридичною особою, зареєстроване за номером 01237193, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 22 квітня 2011 року, серії А01 № 322068, перебуває на податковому обліку в Мангуській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, узятий на облік як платник податків 7 вересня 1994 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 25531 грн. 41 коп., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податної відповідачем податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, відповідно до якої до сплати відповідачем визначено грошове зобовязання на суму 8510 грн. 47 коп. щоквартально, у загальній сумі 34041 грн. 88 коп. 30 січня 2016 року відповідачем до податкового органу була подана уточнююча податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, відповідно до якої відповідачем самостійно зменшено грошове зобовязання на суму 8510 грн. 47 коп. за 4 квартал 2015 року, та загальна сума грошового зобовязання склала 25531 грн. 41 коп. Сума даної заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та обліковою карткою платника податків відповідача у справі.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у нього відсутній обовязок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році, з огляду на те, що заборгованість виникла у звязку із несплатою самостійно обчисленого відповідачем грошового зобовязання шляхом подання до позивача у справі податкової декларації та уточнюючої податкової декларації за 2015 рік. Дане грошове зобовязання в розумінні пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України вважається узгодженим. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Суд зазначає, що у випадку, якщо відповідач як платник податків помилково визначив суму грошового зобовязання, він мав право скористатися поданням уточнюючої податкової декларації. Суд також зазначає, що норми Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на даний податок не розповсюджуються.

Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 177718 грн. 14 коп., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 року, а також пені за період з 29 травня 2015 року по 29 липня 2015 року на суму 959 грн. 79 коп., за період з 2 червня 2015 року по 29 липня 2015 року на суму 600 грн. 25 коп., за період з 2 червня 2015 року по 29 липня 2015 року на суму 486 грн. 85 коп., за період з 2 червня 2015 року по 9 лютого 2016 року на суму 1810 грн. 10 коп., за період з 1 липня 2015 року по 9 лютого 2016 року на суму 4196 грн. 40 коп., за період з 1 липня 2015 року по 9 лютого 2016 року на суму 1602 грн. 53 коп., за період з 31 липня 2015 року по 9 лютого 2016 року на суму 3242 грн. 66 коп., що разом складає 10851 грн. 69 коп. Сумою у розмірі 9698 грн. 94 коп. було зменшено нарахування за рахунок переплати, сума у розмірі 15623 грн. 61 коп. була зараховано у рахунок погашення орендної плати за лютий 2015 року, сума у розмірі 15695 грн. 56 коп. була зарахована у рахунок погашення орендної плати за березень 2015 року, сума у розмірі 10492 грн. 91 коп. була зарахована у рахунок погашення орендної плати за квітень 2015 року, сума у розмірі 8510 грн. 47 коп. була зарахована у рахунок погашення орендної плати за квітень 2015 року, сумою у розмірі 19003 грн. 38 коп. було зменшено орендної плати за травень 2015 року згідно уточнюючої податкової декларації від 10 лютого 2016 року № НОМЕР_1, сумою у розмірі 7257 грн. 04 коп. було зменшено орендної плати за травень 2015 року згідно уточнюючої податкової декларації від 10 лютого 2016 року № НОМЕР_1, сумою у розмірі 16956 грн. 46 коп. було зменшено орендної плати за червень 2015 року згідно уточнюючої податкової декларації від 10 лютого 2016 року № НОМЕР_1, сумою у розмірі 2046 грн. 89 коп. зменшено боргу по пені згідно уточнюючої податкової декларації від 10 лютого 2016 року № НОМЕР_1. Сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та обліковою картки відповідача як платника податків.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 14 липня 2015 року № 250-25 на суму 76726 грн. 87 коп., яка була отримана відповідачем 13 серпня 2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалась.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки позивача, наявної в матеріалах справи відповідач має розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд зазначає, що доказів сплати заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 25531 грн. 41 коп. відповідач не надав суду. Наявність даного податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості та облікової картки платника податків. Таким чином, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у сумі 177718 грн. 14 коп., у тому числі пені у сумі 10851 грн. 69 коп. суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у подальшому - Закон №1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Стаття 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Зазначеними розпорядженнями до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Маріуполь, де здійснює господарську діяльність відповідач, та с. Мелекіне Першотравневого району, де розташована земельна ділянка, що використовується відповідачем.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населених пунктах, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено звернення до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Листом від 24 грудня 2015 року № 1694/12.12-03 Донецькою торгово-промисловою палатою було надано відповідь щодо засвідчення форс-мажорних обставини, згідно якої вбачається, що оскільки статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, торгово-промислова палата не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно таких звернень. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Отже, оскільки відповідач в силу приписів Закону № 1669 звільнений від обовязку сплати орендної плати з юридичних осіб, починаючи з червня 2014 року, то у контролюючого органу відсутнє право й на нарахуванні пені.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення орендної плати з юридичних осіб у сумі 177718 грн. 14 коп., у тому числі пені у сумі 10851 грн. 69 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» про стягнення з рахунків податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 25531 грн. 41 коп. та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 177718 грн. 14 коп., у загальній сумі 203249 грн. 55 коп. задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» (код ЄДРПОУ 01237193, 87505, Донецька область, м. Маріуполь вул. Якова Гугеля,3) на користь місцевого бюджету заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 25531 (двадцять пять тисяч пятсот тридцять одна гривня) 41 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.