Постанова № 5984252, 15.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2009 р.Справа № 19/82-09-2222

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 128 від 17.08.2009 року колегію суддів у складі Т.Я. Гладишевої, Я.Ф. Савицького, О.Т. Лавренюк замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Леснічевський Р.Г. (довіреність б/н від 12.03.2009 року)

від відповідача: ОСОБА_8 (довіреність № 833 від 25.02.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Еловіт”

на рішення господарського суду Одеської області від „07” липня 2009 року

по справі № 19/82-09-2222

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Еловіт”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_9, м. Іллічівськ

про стягнення 242023,82 грн.

В С Т А Н О В И В :

07.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Еловіт” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_9 (далі по тексту відповідач) заборгованості за поставлений товар у сумі 242023,82 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства за отриманий товар на суму 242023,82 грн. до цього часу не розрахувався.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2009 року, яке підписано 13.07.2009 року по справі № 19/82-09-2222 (суддя Петренко Н.Д.) в задоволенні позовних вимог ТОВ „Еловіт” відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що позивач не надав суду належних підстав для виявлення порушень відповідачем його законних прав та інтересів, зокрема, наявність у позивача тільки видаткових накладних не є достатнім доказом факту отримання товару відповідачем. Крім того, на думку, суду при передачі товару слід було користуватися положеннями Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, але у сторін такі довіреності відсутні, а тому і не відомо чи отримувався товар взагалі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Еловіт” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно не прийняв до уваги факт того, що видаткові накладні № ОД-0000048 від 14.04.2008 року, № ОД-0000049 від 14.04.2008 року, № ОД-0000005 від 17.05.2008 року підписані саме ФОП ОСОБА_9 та містять його печатку, що і підтверджує факт отримання товару на суму 242023,82 грн.

Крім того, невірними є посилання суду на положення Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, оскільки вона поширюється на підприємства, установи та організації, тоді як ОСОБА_9 є фізичною особою - підприємцем.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ТОВ „Еловіт” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14.04.2008 року по 17.05.2008 року ТОВ „Еловіт” поставило, а ФОП ОСОБА_9 прийняв продукцію пневматичні шини для легкових автомобілів на загальну суму 242023,82 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані сторонами та мають їх печатки, а саме:

- № ОД-0000048 від 14.04.2008 року на загальну суму 149523,05 грн. (ПДВ 24920,51 грн.) (а.с.15-16);

- № ОД-0000049 від 14.04.2008 року на загальну суму 51077,54 грн. (ПДВ 8512,92 грн.) (а.с.17-18);

- № ОД-0000005 від 17.05.2008 року на загальну суму 41423,23 грн. (ПДВ 6903,87 грн.) (а.с.19).

Між тим, відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався.

09.04.2009 року ТОВ „Еловіт” направило до ФОП ОСОБА_9 повідомлення-вимогу (отримано відповідачем 14.04.2009 року), згідно якої просило відповідача сплатити в добровільному порядку основний борг за поставлений товар на суму 242023,82 грн. (а.с.22-23).

У відповідь на таке звернення ФОП ОСОБА_9 14.04.2009 року надіслало позивачу лист, згідно якого повідомило останнього, що фактично передано продукцію не було, що підтверджується винесеним 04.03.2009 року рішенням господарського суду Одеської області, а тому і відсутні підстави для сплати будь-якої заборгованості (а.с.31).

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Еловіт” та вважає неправомірними, безпідставними і необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відмову в їх задоволенні, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, позов та апеляційна скарга ТОВ „Еловіт” задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ТОВ „Еловіт”, поставивши ФОП ОСОБА_9 в період з 14.04.2008 року по 17.05.2008 року товар (пневматичні шини для легкових автомобілів) на суму 242023,82 грн., виконало покладені на нього нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними видатковими накладними на отримання вказаного товару, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, ФОП ОСОБА_9, отримавши від ТОВ „Еловіт” вказані товари, в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме поставлені позивачем товари в період з 14.04.2008 року по 17.05.2008 року на суму 242023,82 грн. не оплатив взагалі, у зв'язку з чим ця сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Судова колегія також вважає, що усі висновки місцевого господарського суду та доводи і заперечення ФОП ОСОБА_9, викладені в оскаржуваному рішенні та відзиві на апеляційну скаргу, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, ця Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Оскільки ФОП ОСОБА_9 не є юридичною особою та вказана Інструкція на нього не поширюється, то і отримання товару за видатковими накладними № ОД-0000048 від 14.04.2008 року, № ОД-0000049 від 14.04.2008 року, № ОД-0000005 від 17.05.2008 року на суму 242023,82 грн. вірно здійснено без наявності будь-яких довіреностей.

Факт отримання ФОП ОСОБА_9 товару на суму 242023,82 грн. підтверджується саме видатковими накладними № ОД-0000048 від 14.04.2008 року, № ОД-0000049 від 14.04.2008 року, № ОД-0000005 від 17.05.2008 року, які містять підпис ФОП ОСОБА_9 та його печатку. При цьому, достовірність підпису та печатки ФОП ОСОБА_9 на вищеназваних накладних відповідачем не оспорювались. Більш того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердила дійсність підпису та печатки на видаткових накладних, саме ФОП ОСОБА_9

Згідно вимог ч.1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, відповідно до вимог статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції представником відповідача не надано, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які відповідач посилався як на підстави своїх доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009 року по справі № 19/82-09-2222 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Еловіт” задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача, оскільки позов та апеляційна скарга задоволені в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Еловіт” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від „07” липня 2009 року по справі № 19/82-09-2222 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Еловіт” задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_9 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еловіт” (03049, м. Київ, вул. Богданівська,10, п/р 260010130755 у відділенні № 23 КРУ ТОВ „Укрпромбанк” м. Київ, МФО 380076, код ЄДРПОУ 34189151) 242023,82 грн. заборгованості за поставлений товар, 2420,24 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 1210,12 державного мита за розгляд апеляційної скарги та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров