Рішення № 59840298, 18.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4523/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Лопотана В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року,

встановила:

У жовтні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь: 1) матеріальні збитки у сумі 6412,46 грн.; 2) інфляційні втрати у сумі 4777,28 грн.; 3) відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн..

В позові ОСОБА_4 посилалася на те, що 06.11.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Належний їй автомобіль «Фольксваген Тігуан», ВН 8873 СТ, під її керуванням, зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5. В результаті ДТП належний їй автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

За скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах». Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2013 р. із страхової компанії на її користь стягнуто страхове відшкодування. Разом з тим, страхова компанія не відшкодовувала шкоду, повязану із втратою товарної вартості належного їй автомобіля 2010 року випуску, розмір якої становить 6412,46 грн..

З часу скоєння ДТП пройшов тривалий час. Однак, шкоду у вигляді втрати товарної вартості автомобіля відповідач добровільно не погасив. Тому вона понесла втрати у вигляді знецінення національної валюти, розмір яких становить - 4777,28 грн..

У результаті скоєння ДТП їй завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях, погіршенні самопочуття, додаткових витратах часу (звернення до відповідача, до страховика, до експерта, до суду тощо) з метою врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням шкоди, зміні звичного ритму життя у звязку з пошкодженням автомобіля. Враховуючи вищевикладене, вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди становить 25000,00 грн..

Позивачка у судове засідання не зявилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала заяву про підтримку позову в повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали. Просили відмовити у його задоволенні з зазначених у письмових запереченнях на позов підстав.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 18.04.2016 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4: 1) у якості відшкодування матеріальної шкоди 6412,46 грн.; 2) у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн..

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 4777,28 грн. відмовлено.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_4. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт та його представник у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважала необхідним скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Страховик відшкодував їй матеріальну шкоду, розмір якої дорівнює величині відновлювального ремонту. Тому відповідач повинен відшкодувати їй втрату товарної вартості автомобіля. Посилання відповідача на відсутність втрати товарної вартості не відповідає дійсності, оскільки крім заміни запчастин відбулося рихтування та фарбування автомобіля. У звязку з пошкодженням належного їй мана, їй було завдано моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат позивачка не оскаржила. Відповідно до ст. 303 ЦПК України, в цій частині законність та обґрунтованість рішення в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду зазначеним вище вимогам в повній мірі не відповідає з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про задоволення у повному обсязі позовних ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та часткове відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у результаті скоєння ДТП з вини відповідача зазнала матеріальних збитків та моральної шкоди. Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер дій та ступень вини відповідача, глибину душевних страждань позивачки, враховуючи принципи розумності та справедливості, необхідно визначити у розмірі 7000,00 грн. (а. с. 94 96).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами деліктних правовідносин з відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у результаті скоєння ДТП, необхідність стягнення з відповідача відшкодування майнової та моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 61, 179, 213, 214 ЦПК України) права.

Судом встановлено з матеріалів справи вбачається, що 06.11.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода. Належний ОСОБА_4 автомобіль «Фольксваген Тігуан», ВН 8873 СТ, під її керуванням, зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5. В результаті ДТП належний ОСОБА_4 автомобіль зазнав механічних пошкоджень (а. с. 6, 8 20).

За скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди постановою Арцизького районного суду Одеської області від 18.12.2012 р. ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а. с. 7 7 зворотня сторона).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах». Обставини страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 сторони визнали і не оспорювали (а. с. 3, 32).

Згідно зі звітом № 16 про оцінку колісного транспортного засобу від 14.01.2013 р. (а. с. 8 20)

розмір втрати товарної вартості автомобіля «Фольксваген Тігуан», ВН 8873 СТ, становить 6412,46 грн.. Під час проведення ремонту автомобіля відбулося рихтування та фарбування переднього бамперу, переднього правого крила, кронштейну переднього правого крила, посилювача переднього бамперу, кришки переднього бамперу (а. с. 11 12).

Згідно із ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. № 1074/8395, (далі Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом "е" цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України) чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. 1194 ЦК України, п. 32.7 ст. 32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики свідчить про те, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.

Такі висновки містяться у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04.06.2014 р. № 6-49цс14.

У звіті № 16 про оцінку колісного транспортного засобу від 14.01.2013 р. (а. с. 8 20) зазначено про наявність втрати товарної вартості транспортного засобу та нарахована вартість робіт з рихтування та фарбування автомобіля. Письмових доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відшкодування матеріальних збитків, у вигляді втрати товарної вартості, є вірним. Доводи апелянта про те, що під час проведення ремонту автомобіля були тільки замінені окремі деталі автомобіля без їх фарбування, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 7 000 грн.. Цього висновку суд дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням вищезазначених норм процесуального права та норм матеріального права. Розмір відшкодування моральної шкоди необхідно змінити.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 7000 грн., суд першої інстанції послався на характер дій та ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивачки, врахувавши принципи розумності та справедливості.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи інший розмір відшкодування завданої моральної шкоди, колегія суддів враховує: 1) характер правопорушення та форму вини відповідача; 2) характер майнової шкоди; 3) глибину душевних страждань від пошкодження належного позивачу майна та їх тривалість; 4) відсутність доказів про вимушені зміни у житті позивачки у звязку із пошкодженням належного їй автомобіля та здійснення додаткових зусиль для його відновлення; 5) майновий стан сторін (наявність двох дітей у позивачки та отримання нею пенсії у звязку з втратою годувальника, працевлаштування відповідача та отримання ним заробітної плати від 5000 грн. до 6000 грн.); 6) відношення відповідача до скоєного - повністю не визнає завдання моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, вимоги щодо розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_5 на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, необхідно стягнути грошову суму в розмірі 2500 грн., змінивши таким чином рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Доводи апелянта щодо відсутності доказів про завдання моральної шкоди та підстав для її відшкодування не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать доказам та встановленим обставинам по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди зроблено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок механічних ушкоджень належного їй автомобіля, грошову суму в розмірі 2500,00 грн..

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн. 00 коп. - змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи-підприємця НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3