Рішення № 59833258, 16.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2941/16

В справі № 760/3827/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Носачова А.К.

представника позивача- ОСОБА_5

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в лютому 2016 року звернулася до суду з позовом і просила стягнути з відповідачки 138 127 грн. 17 коп. матеріальної та 90 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В серпні 2016 року представник позивача зменшила розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідачки 113 243 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 90 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також судові витрати в справі.

Посилається в позові на те, що 05 вересня 2015 року близько 14 год. 30 хв. по вул. Суздальській - просп. Відрадний в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів: «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві власності, під керуванням ОСОБА_4, та «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким під час дорожньо-транспортної пригоді керувала відповідачка.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного м. Києва від 17 листопада 2015 року винною у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачку.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «СКАЙД».

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ4049612 визначено ліміт відповідальності в розмірі 50 000 грн. 00 коп., франшиза 0%.

22 вересня 2015 року повона звернулася до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» з заявою про відшкодування матеріального збитку, завданого їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

10 лютого 2015 року на підставі поданої нею заяви Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» їй було виплачено 50 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування.

У зв'язку з пошкодженням автомобіля вона була змушена звернутися до ТОВ «Експерт-Сервіс», відповідно до Звіту якого №9324 від 21 вересня 2015 року вартість завданого їй матеріального збитку становить 188 172 грн. 17 коп.

Виходячи з цього, відмовою відповідачки у добровільному порядку відшкодувати завдану йому шкоду, просить задовольнити позов.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Зазначила, що не згодна з розміром шкоди завданих позивачці шкоди, яка визначена експертом, а також залишковою вартістю автомобіля, визначеною експертом.

Крім того, вона не запрошувалася на проведення експертизи і не могла висловити своїх заперечень з цього приводу.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У заяві, зокрема, має міститися зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданої шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують. До заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди в оригіналі або належним чином оформленій копії.

Судом встановлено, що 05 вересня 2015 року на вул. Суздальській - просп. Відрадний в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачці, під керуванням ОСОБА_4, та «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідачка.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного м. Києва від 17 листопада 2015 року винною у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачку.

/ а.с.11/

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки забезпечена страховим Полісом АК 4049612, виданим ПАТ «Страхова компанія «СКАЙД», виданим 05 вересня 2015 року з лімітом відповідальності 50 000 грн.00 коп.

Відповідно до статтей 1 та 5 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно з п. 36.2. ст.36 цього Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Представник позивачки в судовому засіданні підтвердила, що на підставі поданої позивачкою заяви 22 вересня 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Скайд» 10 лютого 2016 року виплатила позивачці 50 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування, тобто виконала умови договору.

Відповідно до Звіту ТОВ» Експерт-Сервіс» №9324 від 21 вересня 2015 року за наслідками дорожньо-транспортної пригоди відновлювати належний позивачці транспортний засобі економічно недоцільно, а тому розмір збитку був визначений у вигляді його ринковох вартості на момент ДТП у сумі 188 172 грн. 17 коп.

Звітом цієї ж експертної установи №9324/2 від 21 вересня 2015 року вартість належного позивачці транспортного засобу у аварійному стані складає 24 928 грн. 29 коп.

/ а.с.12 - 20; 55 - 62 /

Відповідно до положень п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст. 1194 Цивільного Кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої, джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з викладеного вище, вини відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої належний позивачці автомобіль був пошкоджений, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача 113 243 грн. 88 коп. шкоди / 188 172, 17 - 50 000,00 - 24 928, 29 = 113 243, 88./.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 берерзня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз»яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.5 даної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного вище, обставин порушення прав позивачки пошкодженням майна, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на її користь 2 000,00гр. в відшкодування моральної шкоди.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачки в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В статті 11 кодексу зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Посилаючись на невідповідність визнаечеої експертною установою щкоди, будь-яких доказів, які б спростовували ці висновки, відповідачка суду не надала.

До суду з клопотаннями в порядку ст.ст.131 - 135 ЦПК України за витребуванням та збиранням доказів не зверталася, як і з клопотаннями про признаечння експертизи.

В свою чергу надані позивачкою докази відповідають вимогам, викладеним у ст.ст.57 - 59 ЦПК України, і сумніватися в їх об»єктивносі у суду немає підстав.

За врахуванням приведеного вище заперечення відповідачки 0в судовому засіданні не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. ч.1, п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, правова дорогам позивачці надавалася відповідно до Договору б/н про надання правової допомоги та за цим договором та квитанціями до прибуткового касового ордера №7 та № 33 позивачкою було сплачено за надані їй послуги 3 000 грн. 00 коп..

За наданими до суду матеріалами, журналами судових засідань, позивачу надавалися послуги в вигляді складання позовної заяви, підготовка документів до суду, а також участь представника в судових засіданнях при розгляді справи, що в часовому вимірі складає менше 1 год. 00 хв.

Сума витрат на правову допомогу була визначена угодою, з урахуванням дій, пов'язаних із складенням процесуальних документів, участі у судових засіданнях.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки 1 102 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу за проведеним розрахунком, виходячи з необхідних та достатніх, з точки зору суду, затрат робочого часу для підготовки позову та участі в судових засіданнях, так як вважає, що, виходячи з предмету позову, достатньо для вчинення дій, перерахованих клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу, та необхідних для підготовки позову та документів для звернення до суду.

Крім того, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 1 500 грн. 00 коп. за проведення експертизи та, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, 1 102 грн. 40 коп.судового збору.

Керуючись ст.ст.15,16,1194 ЦК України, ст.ст.1,5,7 Закону України «Про страхування», ст.ст.6,22,35,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. ст. 3, 4, 10-11, 57-61, 88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 113 243, 88 гр. матеріальної шкоди, 2 000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 3 754, 84 гр. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя