Рішення № 59831509, 19.08.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.08.2016 Справа № 554/3609/16-ц

Справа №554/3609/16-ц

Провадження № 2/554/2022/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАНИ

19 серпня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі:

головуючого-судді Чуванової А.М.

при секретарі: Юркіній Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що він, його мати - ОСОБА_3, та його дід по батькові - ОСОБА_4, відповідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, є співвласниками квартири АДРЕСА_1, житловою площею 10,8 кв.м, загальною площею 18,2 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Батько позивача- ОСОБА_8 (син ОСОБА_4) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тому позивач є спадкоємцем померлого діда за спадковою трансмісією. Позивач у визначений законодавством України термін звернувся до Другої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого діда та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкової квартири. Проте, постановою приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 29.03.2016 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва з посиланням на те, що відсутній документ, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Позивач вказує на те, що дії нотаріуса є незаконними, в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначені відомості, що 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 належить позивачу та його матері ОСОБА_3, а інша 1/3 частка належить померлому діду - ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 05.10.2007, яке видала Друга Полтавська державна нотаріальна контора, тому у відповідача не було перешкод для вчинення нотаріальних дій. ОСОБА_1 просить визнати незаконною постанову приватного нотаріуса від 29.03.2016 року та зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 до суду не з'явилися, представник позивача надала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень, судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, в письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на скарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» саме нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що особа, яка прийняла у спадщину нерухоме майно за законом, зобов'язана звернутися до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину на дане нерухоме майно.

Матеріали справи свідчать, що позивач, його мати - ОСОБА_3, та його дід по батькові - ОСОБА_4 звернулися до Другої Полтавської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (а.с.7- свідоцтво про смерть). Кожному видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 - по 1/3 частки (а.с.8,9 - свідоцтва про право на спадщину за законом).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача по батьковій лінії - ОСОБА_4 (а.с.5 - свідоцтво про смерть). Позивач у визначений законодавством України термін звернувся до Другої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого діда та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкової квартири.

Частиною 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно постанови приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 29.03.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його діда ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-11- постанова).

Відповідно до п. 4.9. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

У відповідності до ч. З ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Приватним нотаріусом ОСОБА_2 в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Разом з тим, такі дії нотаріуса не можна вважати законними.

Відповідно до пункту 3 глави 7 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно пункту 4 підпунктів 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна; нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано довідку, згідно якої, в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначені відомості, що 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, належить позивачу та його матері ОСОБА_3, а інша 1/3 частка належить померлому діду - ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 05.10.2007, яке видала Друга Полтавська державна нотаріальна контора (а.с.13-14). Аналогічна довідка на запит суду надана і відповідачем по справі.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставною відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зважаючи на положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та змінами, внесеними до нього 27.01.2016 року.

Дії відповідача необхідно визнати незаконними, та зобов'язати приватного нотаріуса вчинити нотаріальну дію, а саме видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Посилання відповідача у письмових запереченнях суд вважає необґрунтованими та юридично неспроможними.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Право на правову допомогу гарантовано ст.8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також докази, що підтверджують факт надання такої допомоги.

В постанові від 01.10.2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не доведено понесення таких витрат, а надана квитанція №288 від 05.05.2016 року на суму 4000 гривень гонорару, в якій відсутнє посилання на дату та номер укладеного між сторонами договору, не підтверджує понесення позивачем таких витрат, оскільки не є офіційним фінансовим документам, та підстава оформлення даної квитанції відсутня. Крім того, договором від 31.03.2016 року про надання правової допомоги, взагалі не передбачено оплату коштів за правову допомогу, та матеріали справи, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, не містять актів виконаних робіт, які б підтверджували факт виконання сторонами цього договору.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позивачем не сплачувався судовий збір, на користь держави з відповідача підлягають стягненню 551,20 гривень судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст.16,1296 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину - задовольнити.

Визнати незаконною постанову №110/02-31 від 29.03.2016 року приватного нотаріуса ОСОБА_2про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зобов'язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартириАДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Стягнути з приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М.Чуванова